"Знання" та сила

До 10 листопада столичний книжковий магазин "Знання" повинен залишити орендовані приміщення по вулиці Хрещатик, 44. Так хоче київська міська влада. Вона, як виявилася, у Києві цар і Бог. Вона – сила. Навіть віце-прем'єр Дмитро Табачник скрушно розводить руками, мовляв, ви ж розумієте, це – муніципальна власність, Кабмін тут ні до чого. Зауважте, що все це відбувається у Рік української книги, оголошений президентом Ющенком.

У нинішньому приміщенні "Знання" знаходилось 75 років. Як кажуть старожили, книгарня працювала навіть за часів німецької окупації. А "окупації" Леоніда Черновецького і К магазин не витримав. Зараз на захист "Знання" кинулись літератори, політики, співаки. Вони обіцяють не допустити закриття магазину.

Я розумію, що прихильники Леоніда Черновецького у столиці не помітять втрати "Знання". А от для багатьох поколінь, які ходили до магазину, це без перебільшення – втрата.

Черновецькому, схоже, все "по цимбалам": однією книгарнею більше, однією менше. Головне – процес. Яка різниця для нього, що буде у приміщенні – книгарня "Знання" чи якийсь модний бутік?

Я хочу зрозуміти: коли вже вони всі наїдяться і зрозуміють, що, окрім розкішних авто, модних магазинів, дорогих яхт, є ще щось нематеріальне? Те, що навіть німецькі окупанти не чіпали.