Про вибори, Київ, мову і тендери...
Про дострокові вибори
Для мене особисто нема проблеми місцевих перевиборів. Оголосять – буду брати участь. Якщо роблю все правильно – виберуть знову, якщо ні – подякую за надану довіру і піду займатись тою діяльністю, яка буде корисною для громади міста Львова. Для того і є вибори, що мешканці можуть собі вибрати керівника, якого вважають найбільш достойним.
Інша справа, що кожні вибори – це пауза в розвитку. Інвестори чекають нової влади і призупиняють інвестиції. Сама влада думає, як тимчасово сподобатись виборцеві, а не вирішувати довготривалі проблеми і так далі. Мені це особливо добре видно на прикладі змін центральної влади. Відколи працюю міським головою помінялось три уряди. Кожен міністр тільки-но вникне в суть справи, як його міняють. Нічого доброго така чехарда принести не може.
Нові вибори до місцевих рад не матимуть змісту, якщо не буде змінено виборче законодавство. Я думаю, що усі вже пересвідчились в повній абсурдальності місцевих виборів за закритими списками. Раніше було як – людина проходила зустрічі з виборцями по округу, її знали, депутат мусів хоч час від часу проводити прийом громадян, вирішувати їхні місцеві проблеми. Які б в нього не були меркантильні інтереси, він просто змушений був спілкуватись з людьми. Людям була хоч якась користь від всіх цих виборів і своїх депутатів. А тепер – бізнесмен з тугим гаманцем вибрав собі популярну партію, заплатив гроші за місце в списку і вже депутат. Що йому до людей??? Особисто він їм нічим не завдячує! Люди у нас голосують за відомі популярні імена – Ющенка, Тимошенко, Януковича і так далі. А хто за цими іменами стоїть в списках???
Про стосунки з Києвом
Проблема в іншому – про адміністративну реформу, а відтак реформу місцевого самоврядування говорять вже понад 10 років, але ніхто не наважується її розпочати. Що це означає для простих українців? Дуже просто – відсутність реформи це – слабі міста, слаба держава і слаба економіка. Якщо зовсім відверто – це злочин проти країни! Ми не живемо самі в цьому світі. Поруч Росія, поруч Європейський союз, які не стоять на місці, а зміцнюють свої позиції. Відсутність рішучих реформ в Україні означає, що ми програємо нашим конкурентам на всіх фронтах.
Сьогодні центральна влада замкнула на себе всі повноваження і всі ресурси. Для прикладу, у Львові зі всіх зібраних податків на території міста, нам залишають менше половини. Все решта іде в центральний бюджет!!! В Україні практично вся влада і всі державні гроші сконцентровані в Печерському районі міста Києва. Через це всі кидаються туди, аби вибороти своє місце під сонцем. А країна змушена дивитись на цей цирк і мучитись. Я на всіх зустрічах з керівництвом держави не втомлююсь говорити – не тримайтесь за владу, віддайте її більше тим, хто ближче до людей – в міста, села, райони. Громади оберуть собі владу і будуть питати з неї, а не дивитись кожного разу з надією на чергового месію.
Держава довела, що є наразі гіршим господарем, ніж міські громади. Для прикладу протягом останніх 10-15 років у Львові зникли, пропали, були вкрадені десятки державних підприємств. І жодне міське! Комунальні підприємства, як-не-як, залишились у власності громади і працюють.
Уряд має займатись стратегічними проблемами держави, здійснювати надважливі реформи, забезпечувати безпеку та конкурентноздатність країни в світі, піднімати науку, просувати євроінтеграційні процеси. Чи є сенс уряду вирішувати питання – чи цього року дати гроші Львову на історичну спадщину, чи, допустимо, Одесі на нову лікарню. А може просто не забирати цих грошей в Львова і в Одеси? Ми в рамках Асоціації міст України запропонували уряду схему, яку можна випробовувати в містах, що готуються до Євро-2012. Залишіть нашим містам хоча б 50% зібраного у нас податку на прибуток підприємств (зараз залишають 0,0%!!!). Ми порахували, що Львову цих грошей вистачило б на реконструкцію всієї транспортної інфраструктури. І ми ні в кого нічого не будемо просити! Наразі відповіді немає...
Мене обрали львів'яни, як незалежного кандидата і я можу собі дозволити, попри те, що є членом "Нашої України", говорити з незалежної позиції в інтересах громади міста Львова. Про ці проблеми я говорив і уряду Єханурова, і уряду Януковича, і уряду Тимошенко і Президенту. Мені вже інколи закидають, що я надто гостро розмовляю з центральною владою, що треба бути обережнішим, що я врешті-решт нарвусь, але якщо тихо сидіти і мовчати, то ніхто тебе не почує.
Про протистояння наверху
Зараз в країні активно мусується тема, така собі інтрига – чи зможе прем'єр побороти президента, хто в кого більше повноважень забере і так далі. Скажу відверто – якщо це дійсно те, чим має перейматись наше суспільство, якщо це дійсно найважливіші теми сьогодення, то – це трагедія.
Для українців роблять політичне шоу, втягують їх в конфлікти, які не мають нічого спільного з життям людей! Українці хочуть, аби Президент, прем'єр-міністр, голова Верховної ради, а можливо навіть і лідер опозиції вийшли разом до народу і чесно сказали – держава є в непростій ситуації, але у нас є план порятунку країни, він полягає в таких і таких реформах. Нехай вони будуть не прості, нехай країні доведеться пережити важкі часи, нехай доведеться декого жорстко покарати, але в кінці нас чекає здорова економіка, здорова влада і здорова країна. Люди чекають саме цього від Президента і від прем'єра. Я дуже сподіваюсь, що наші лідери почують людей і об'єднаються.
Про тендерне законодавство
Я, звичайно, від імені усього місцевого самоврядування хочу подякувати за нещодавнє скасування цієї узаконеної на найвищому рівні найбільшої в історії України корупційної схеми. Але в мене інше питання – навіщо було стільки часу мучити всю країну, рвати на шматки місцеві бюджети, щоби раптом в 440 голосів в один день одним голосом сказати – ой, це було неправильно і скасувати тендерну палату. І хто відповість за цю аферу? Хто відповість за ці роки знущання з країни і мільярди гривень викачаних з кишень і так далеко не багатих українських місцевих громад? І зрештою, в кого осіли ці мільярди гривень???
Про мову і героїв
Якщо на 17-му році незалежності країни нам пробують накинути дискусію, а якою мовою нам говорити, а хто є героєм України, а хто ні, а чи ми йдемо в Європу чи в Азію – то це трагедія. І я тут хочу звернутись до наших політиків – панове, не ображайтесь, але це Ваша вина! Тому, що коли я чи будь-який звичайний львів'янин говорить з мешканцем Донецька чи Одеси, нема жодних проблем. Повірте, ми дамо собі раду розібратись в питаннях мови і питаннях наших героїв. Так, герої дійсно в кожного свої. Але з цим можна дати собі раду, якщо з повагою ставитись один до одного. Однак проблеми виникають після кожних виборів, коли ви, панове політики, вкидаєте в інформаційний простір чергову порцію політичних провокацій і нацьковуєте людей один на одних.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
