Ніч бюджету: ''Чечетов'' в залі
Пастор і паства
Чечетова у Раді більше немає, кажете? Так, авжеж, його нема. І рукою ніхто не махає. Проте ті, що вчора сміялись над Чечетовим і критикували його, сьогодні роблять те саме.
Юрій Луценко – не просто голова найбільшої парламентської фракції, він – головний "смотрящий". Протягом всього засідання він ходить між рядами своїх однопартійців, заклавши руки за спину. Так, наче оглядає свої володіння. Комусь зауваження зробить, когось за плечі посмикає, з кимось пожартує. Інколи це нагадувало картину пастора і пастви, де пастор ось-ось погладить когось по голові та нагодує.
А щойно якесь питання поставлять на голосування – пастор схвильовано дивиться на свої ряди і гукає – Голосуємо. І слідом за ним – наче відлуння розносять інші депутати "Голосуємо, голосуємо, голосуууємр".
Треба віддати належне Юрію Віталійовичу. На відміну від Чечетова, рукою він не махає. Принаймні, так було, допоки не дійшли до питання бюджету. У розпал пристрастей Юрій Віталійович рефлекторно підняв руку і завмер. Один помах відрізняв його від Чечетова. Та він таки вчасно втримався, лише крикнувши знову традиційне "Голосуємо".
Мало того, Луценко ще і виконує роль наставника для спікера, після того як Турчинов пішов до РНБО. Щойно якась сварка біля трибуни, він тут як тут – розрулює. Коли кілька позафракційних депутатів обступили спікера, вимагаючи слова, Луценко щось сказав Гройсману, і той одразу змінив думку.
Депутату Бориславу Березі таки дали слово. Коли голосування за бюджет затягувалась, а спікер вагався, не знаючи, чи знову дати слово, чи ставити на голосування, жести голови фракції – знову врятували.
Таким самим а-ля Чечетовим для Народного Фронту є депутат Іванчук. Він діє менш стримано і більш агресивно. Подекуди ледь не на вухо своїм депутатам кричить, що варто голосувати.
Взагалі "чечетових" легко знайти серед маси депутатів. Вони зазвичай не "присідають" на "присідайні заклики" Гройсмана. Вони або стоячи працюють, або постійно рухаються по залі. З боку дуже нагадує міжквартальну або міжвуличну конкуренцію дилерів.
Шут для справ
Неперевершений в цьому "радикал" Ляшко. Серйозно. Він влучно грає і для своїх і для "чужих". Йому часто і охоче дає слово спікер, щоб познущатись над опонентом, поставити на місце незгодних, або закликати всіх голосувати. Після кожного свого успішного виступу Ляшко біжить або тиснути руку Пашинському зі словами "ну як я сказав, га?", або обхажує прем'єра та спікера.
Ляшко як Жириновський в цій Раді, над ним всі сміються, проте готові слухати більше, ніж прем'єра, "бо смішно ж каже". Ляшко, як Пашинський, він всюди пропхнеться, тільки зробить це куди церемонніше. Він ще не раз "рятуватиме" коаліцію під час суперечливих голосувань.
Депутати в угарі
У мене є питання до парламенту. Ні, до "молодих депутатів". Якщо ви прийшли чесно боротись за конституційність і законність роботи Верховної Ради, якщо вимагаєте чесності при голосуванні і дотримання регламенту, то чому ви так само не боретесь проти пияцтва своїх колег в сесійній залі і в парламенті загалом? Це ж просто сором.
Якщо в метро заходить нетвереза людина, її виводять під руку. Бо це небезпечно. Якщо п'яний на зводі стає за станок, то це також небезпечно, насамперед, для інших. А хіба менш небезпечно, коли за головний кошторис голосують п'яні як чіп депутати?
Деяким з них приходилось за стінку триматись, коли давали інтерв'ю. А журналісти ледь стримувались від сміху, коли розгнівані після ухвалення бюджету окремі депутати кричали, що їм не дали слово, що закон пропихнули. Закони етики не дозволили журналістам відповісти- "водку жрать менше надо".
Одному такому "депутату під градусом" спікер дав слово. Лідеру екс-регіоналів Юрію Бойку. Під час усього його виступу зала реготала. Екс-регіонал ледь вимовляв слова.
Взагалі не розумію, якого біса депутатам дозволяється проносити шампанське, коньяк в залу і відкрито або приховано за столом, пити? Якого дідька в їдальні Ради продають спиртне? О другій ночі продавчиня з сумним обличчям повідомила черговому депутату, протягуючи йому горілку – "тільки ось така пляшка за 50 гривень залишилась".
У нас що, депутати суперособливі? Водієві, менеджеру, да всім працівникам не можна пити на роботі, а депутату можна? Всім громадянам заборонено палити в громадських місцях, а народним обранцям можна?
Ви колись пробігали по третьому поверсі парламенту? Там весь хол в диму. Бо депутати і депутатки сховавшись в туалеті димлять на всю будівлю. І ніхто ні серед колег, ні серед охорони – і слова до них не скаже.
Спустився на землю
Єдине чого досягли депутати в ніч бюджету, це збили пиху у прем'єра. Він більше не бравував самовпевнено, не погрожував піту у відставку. Він спілкувався, пояснював, йшов на компроміс, погоджувався.
Він спершу засилав на переговори до найбільш впертих – Самопомочі- міністра фінансів. А потім і сам приходив до їх гурту і щось їм демонстрував на планшеті. Розколоти фракцію таки вдалось. Частина з Самопомочі погодилась голосувати за бюджет вночі, а частина – ні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
