Великий обмін. Що українці привезуть з Європи додому
Історії відома подія, яку зараз прийнято називати "Великий обмін" або "Колумбів обмін". Цей термін вперше з'явився в роботі науковця Альфреда Кросбі, який у другій половині ХХ сторіччя писав про екологічну історію. Великий обмін почався, коли маленька група європейських дослідників на чолі з Христофором Колумбом висадилася на американській півкулі. Обмін відбувався не тільки в екологічному аспекті (рослини, тварини, сільськогосподарські культури), але й в культурній, мистецькій, популяційній, ідейній площині. Населення півкуль навіть обмінялося інфекційними хворобами.
На відміну від команди Колумба і тих, хто за ними слідував, українці, які нині виїхали до Європи, знаходяться там не з метою дослідів. І Європа, на щастя, не є для наших людей чимось невідомим та незвіданим. Проте кількість громадян України, які виїхали у Європу, шукаючи притулку після 24.02.2022 – нечувана. За даними ООН, станом на травень 2023-го тільки на отримання правового статусу біженця в Європі подали заявки 5 мільйонів людей.
Чи пройде між нами та Європою "великий обмін"?
Очевидно, це залежить від багатьох факторів, в першу чергу, думаю, від того, як і коли закінчиться війна. Однозначна перемога в найближчі рік-два і подальше інтенсивне економічне відновлення сприяло би поверненню людей. Але крім безпекового та економічного аспекту, є культурний. Це відповідь на питання: повертаючись до України з Європи, що б ви хотіли взяти з собою, що хотіли би почати робити по-іншому?
Одна з речей, які вразили мене найбільше в один з моїх перших візитів в країни ЄС – це групки маленьких дітей в сигнальних жилетах, яких вчителька чи вихователька веде на екскурсію. Жилети яскраві, тому їх просто помітити і звернути увагу. Для розуміння європейського підходу до безпеки потрібен час, і він в мене був: до війни я співпрацював з чисельними європейськими фахівцями, які супроводжували інвестиційні проекти або забезпечували на них виробничу безпеку.
В основі підходу лежить так званий ризик-орієнтований підхід. Оцінка ризиків, їх пріоритезація, вживання ланцюга заходів для управління цими ризиками. Не в моїх правилах огульно критикувати все українське чи й навіть радянське, але цей підхід суттєво відрізняється від того, як зазвичай керують безпекою в нас.
З негативного: наші підходи реактивні. Після пожежі в дитячому таборі ми кидаємося перевіряти дитячі табори, а за два тижні нікому знов не має до них справи. Інша проблема – це "зрада", дискредитація запропонованих змін. Зрада реальна (коли певне рішення лобіює конкретний виробник) або віртуальна, як у фільмі "Не дивись вгору".
Навіть без "Великого обміну" чи омріяного мною "Великого безпекового обміну" до війни вдалося зробити певні кроки назустріч європейському підходу до безпеки.
Дефібрилятори у Київському метрополітені, які я разом з тисячами киян вимагав встановити, вже рятують життя. Оновлені МОЗ стандарти надання першої допомоги набагато просунутіші, ніж їхня попередня редакція. Перебуваючи на ринку безпекових послуг можу відмітити і наскільки кращою ще до повномасштабного вторгнення стала безпека окремих, доволі великих, виробничих підприємств. Але ще є що переймати!
Дефібрилятори з'явилися в Києві, та, на жаль, це не спричинило хвилю їх встановлення в публічних місцях по всій країні, хоча кардіогенні ризики під час війни нікуди не поділися. Ні! Навпаки, до них додалися травматичні ризики. Крім тих, які існували до повномасштабного вторгнення, коли люди гинули в ДТП та від побутових травм. Ворог обстрілює наші домівки з повітря, а Україна наразі є найзамінованішою країною світу.
"Великий обмін" залежить від багатьох факторів. Але нічого не заважає нам вже привозити те, що ми хочемо бачити в Україні, і запроваджувати тут: знання з першої допомоги та зупинки кровотеч, якісну дорожню розмітку, сигнальні жилети на дітях, звичку пропускати швидку...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
