Конфлікт інтересів. Уроки військового часу.
З початку війни, я бачив багато застосувань комерційних технологій та практик в військовій сфері. Першим, авжеж, спливає на думку приклади використання комерційних цивільних дронів з метою розвідки, або проектного підходу з цивільної ІТ до розробки військового програмного забезпечення.
Але поле того, що може військо запозичити в приватного бізнесу, на мою думку, є майже безмежним.
Сьогодні згадав один цікавий урок з того часу, коли тільки навчався керувати підприємством. Урок про етику. Ним і поділюся.
Можливо дещо контрінтуїтивно, але під фразою "конфлікт інтересів" розуміють не конфлікт інтересів двох людей, підприємств чи інших суб'єктів, а конфлікт двох ролей всередині однієї людини.
Уявимо, що я генеральний директор власної фірми і батько молодого юриста. Як батьку, мені важливо, щоб син здобув досвід і не потрапив в проблеми, тому посада головного юриста в офісі нашої компанії виглядає спокусливим рішенням. Проте, як генеральний директор, я зацікавлений в тому, щоб юридичний відділ компанії очолював фахівець з відповідним досвідом, якого просто не може бути в людини, яка щойно здобула освіту.
В даному випадку, єдине що справді має значення, це те, хто робить рішення. Точніше, в якій ролі я знаходжусь, коли роблю рішення, в ролі батька чи генерального директора. В випадку власного бізнесу, дякуючи свободі підприємництва, я можу вчиняти як мені заманеться, але у випадку управлінні по найму чи в державному секторі, конфлікту інтересів уникають, вимагають декларувати його та карають за деякі дії з ним пов'язані.
Повномасштабне вторгнення зробило сотні тисяч цивільних людей військовими в одну ніч. Авжеж, виникали різні ситуації і на багато питань не було ані відповіді, ані часу її шукати. Але війна триває 15 місяців, і відверто, пора вже розплутувати зав'язані в поспіху вузли.
Медійні представники сектору безпеки та оборони – це не погано. Вони люди. Часто, вони вирішують проблеми своїх підрозділів завдяки зв'язкам чи репутації. І крім певних (доволі ліберальних) законних обмежень, нічого, що забороняло медійні прояви військового немає.
Але виникає питання ролі. І відповідь на це питання є критичним для подальшої оцінки етичності та доцільності вчинків. Коли ти даєш інтерв'ю, робиш прогнози, демонструєш територіальні здобутки чи викладаєш в мережу службові документи. Ти робиш це як військовий, чи як блогер, як селебріті? І чи немає між твоїми військовими та медійними інтересами конфлікту?
Адже чи є зараз, коли виживання України як держави під загрозою, щось важливіше, за військові інтереси?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
