Шокін-2. Питання до Юрія Луценка
6 лютого 2015 року, напередодні звільнення генпрокурора Віталія Яреми, ми поставили йому публічно низку питань і передали їх народним депутатам.
Тоді він виступав перед парламентарями в Раді. Виступ та відповіді на ці питання могли остаточно потопити або врятувати Ярему.
"Хто "злив" справу Злочевського і буде покараний, скільки із заблокованих у Януковича і Ко грошей вдалося повернути? Що з документами по Танталіт, які передали журналісти? Чому ГПУ досі не передала до суду жодного обвинувального акту по корупційних злочинах фігурантів санкційного списку ЄС?", – питали ми через рік після Революції гідності.
Але на більшість питань відповідей у генпрокурора не було.
Минуло два роки і практично ті ж самі питання лишаються актуальними для уже четвертого генерального прокурора Юрія Луценка.
Очищення прокуратури.
Луценко у своїх публічних виступах постійно наголошує на тому, що під його керівництвом триває очищення лав прокуратури від недоброчесних прокурорів. Для цього він навіть ініціював таємну перевірку доброчесності, за результатами якої обіцяв звільняти прокурорів. Однак замість звільнень Луценко карає "доганами" та "застереженнями".
Дмитро Сус, слідчий з департаменту "Кононенка-Грановського", відомий незадекларованим бабусиним Audi Q7 (ціною в 1 млн. грн.) та катуванням співробітників Антикорупційного бюро. Замість звільнення за брехню в анкеті доброчесності Юрій Луценко виніс Дмитру Сусу догану за "порушення порядку подання декларації" та "подання недостовірних тверджень" в анкеті доброчесності прокурора. Сус продовжує працювати слідчим.
За підсумками службових перевірок Луценко оголосив догану старшому слідчому ГПУ Олексію Алфімову, який вкрав талони на пальне під час обшуку, та застереження про припинення неетичної поведінки прокурору-спрінтеру Сергію Стороженку, який забув вказати в декларації за 2015 рік власні фірми та щосили тікав від журналістки, яка питала про це. Замість звільнення обидва недоброчесні прокурори залишилися при своїх посадах.
Прокурор ГПУ Юлія Кулікова. Приховала у своїй декларації згадку про бізнес чоловіка, що пов'язаний з сином Януковича Олександром. Ця інформація підтверджується державним реєстром. Утім, в генеральній прокуратурі не повірили офіційній інформації і не побачили "підстав для вжиття заходів реагування" стосовно Кулікової. Кулікова сьогодні ходить на роботу.
Ніхто з організаторів та учасників затримання, викрадення та катувань співробітників Антикорупційного бюро не був покараний. Дмитра Суса та двох його колег з департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки було тимчасово відсторонено від роботи на час проведення службового розслідування. Перевірка закінчилася 19 жовтня 2016 року. Після цього Сус і його команда повернулися до роботи.
Слідчий з департаменту Кононенка-Грановського В.Машика, який вів сфальсифіковану справу проти ЦПК, продовжує кар'єрний рух вгору. Попри те, що ми таки домоглися відкриття кримінальної справи за цими фактами, Генеральна прокуратура не знайшла підстав для службового розслідування дій слідчих та прокурорів-фальсифікаторів. У грудні минулого року Луценко зробив старшого слідчого Машику начальником першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки.
У листопаді посаду від Луценка отримав і син Баганця, звільненого з ГПУ екс-заступника Шокіна та адвоката самого Юрія Луценка. Баганець-молодший став заступником прокурора Полтавської області.
Військовий прокурор Кулик, якого детективи Антикорупційного бюро звинувачують у незаконному збагаченні, досі працює військовим прокурором. По ньому було проведено службове розслідування, в результаті якого "встановлено неетичну поведінку". Суд відмовився відсторонювати Кулика з посади.
1. То ж скільки насправді було звільнено прокурорів у результаті перевірки доброчесності? Хто втратив свої посади?
Так само на посадах лишилися працювати одіозні заступники Віктора Шокіна.
Роман Говда, екс-заступник Шокіна. На посаді керівника одеської прокуратури закрив кримінальне провадження щодо будівництва на Одещині "найдорожчого" на той час в Україні дитсадка. За Пшонки очолював відділ нагляду за мєнтами, які незаконно полювали на активістів Майдану і здійснювали їх прослуховування. На посаді прокурора Києва Говда закрив справу мажора-Толстошеєва, якого рік відмазують від тюрьми. Луценко мав намір поновити слідство та покарати слідчих, які закрили справу. Хто покараний?
Юрій Столярчук. Відповідав за все слідство ГПУ ще за Шокіна. Злив справу Іванющенка – суд змусив ГПУ її закрити. Злив справу Олени Лукаш, тримав під своїм дахом діамантового прокурора Шапакіна, незаконно переслідував "реформаторів" Сакварелідзе, саботував реформу прокуратури... Луценко свідомо залишив Столярчука на посаді – аби були результати для піару. Столярчук і досі залишається людиною, яка контролює процес розслідування "санкційного списку" та персонально відповідає за рух справ – саме він підписує нам усі відповіді від ГПУ про стан цих проваджень. Також з постійного листування ЦПК з ГПУ стало зрозуміло, що саме Столярчук наразі курує департамент "Кононенка-Грановського" – всі відповіді про справи цього департаменту підписує саме він.
Юрій Севрук – сьогодні виховує нове покоління прокурорів – з посади заступника Шокіна попав на "пенсіон" до Академії прокуратури, де став проректором.
2. Чому заступники Яреми-Шокіна досі на посадах? Коли і на кого Юрій Луценко їх замінить?
Справи санкційного списку.
Коли нардепи голосували за призначення генпрокурором Юрія Луценка, пакетом були ухвалені і зміни до законів, які полегшували притягнення до відповідальності осіб з санкційного списку. Зокрема спростили процедуру заочного засудження.Отже, Луценко був озброєний всім необхідним, щоб довести до кінця розслідування корупції Януковичів та його поплічників.
Але на практиці цього не відбувається. У своєму звіті ми детально пояснили, чому.
Віткор Янукович (стор.19). З 7 кримінальних проваджень, 5 – щодо вчинення корупційних злочинів. У жодній справі не розпочато судове розслідування. Деталі – нашому звіті. Арештовані десятки активів: мільйони грошей, автомобілі, будівлі, квартири та земельні ділянки. Однак у власність держави нічого з арештованого не повернуто, адже обвинувального вироку Януковичу теж немає.
Олександр Янукович (стор.23). У всіх чотирьох справах немає руху – розслідування призупинені у зв'язку із розшуком підозрюваного.
Віталій Захарченко (стор.25). Чотири кримінальних провадження, в яких Захарченко оголошено про підозру, зупинено зв'язку із розшуком підозрюваного. Тим часом золоторудні підприємства Захарченка не арештовані і продовжують працювати.
Віктор та Артем Пшонки (стор.27-28). Справа про розкрадання грошей на ремонті главку ГПУ заглохла – підозрювані у розшуку. Арештований прокурорами будинок Пшонки був вщент розграбований невідомими. Збитки, спричинені державі обома кадровими правоохоронцями, не відшкодовані.
Олена Лукаш (стор.30). Справа злита.
Брати Клюєви (стор.31-32). ГПУ арештувала бутафорні цінності в одному з будинків, в той час як мільярді збитки, нанесені Клюєвими нашій економіці, лишаються невідшкодованими. Жодний з кредитів, взятих підприємствами Клюєвих у державних банках, не було повернуто.
Сегій Арбузов (стор.39). Справа зависла. Арештовані 1,5 мільярди доларів у державних облігаціях, які належали пов'заним з Арбузовим офшорним компаніям, були продані фірмам, пов'язаним з Онищенком. Це встановили детективи Антикорупційного бюро, а не слідчі генпрокуратури. Останні, навпаки, не надали достатніх доказів зв'язку арештованих на латвійських рахунках Арбузова 50 мільйонів доларів і Латвійці конфіскували гроші в свій бюджет.
Справи по Злочевському та Іванющенко безперспективні, Богатирьова, Присяжнюк, Ставицький, Колобов, Клименко, Табачник... корупційні злочини не доведені, нічого не конфісковано, рештки справ розсипаються на очах. По Єфремову в суд пішла справа по сепаратизму, Курченка і досі розслідують "орли Матіоса", слідство оцінює збитки у 7,8 мільярдів гривень, арештована майна на 3 мільярди.
Перелічені особи досі перебувають під санкціями ЄС та інших країн. Кожен день затягування кримінальних справ стосовно фігурантів санкційного списку стає додатковим аргументом для міжнародних інстанцій про саме політичні мотивів цих справ і нівелює знайдені докази.
Жодної обіцянки Луценка про передачу таких справ до суду в 2016 році не виконано.
3. Коли всі ці справи підуть в суд? Що генпрокуратурі вдалося повернути у власність держави в рамках адміністративних позовів?
Арештовані та повернуті активи.
"За позовами ГПУ на користь громадян та держави в 2016 році присуждено 15,5 млрд. грн. Реально повернуто за рік 9 млрд. Грн. Скасовано майже тисячу незаконних судових рішень, чим попереджено втрати держави на 2,3 млрд. Грн." – вітав громадян з новорічними святами генпрокурор Юрій Луценко.
Ми запитали у генпрокурора про номери всіх цих судових рішень, аби власноруч перевірити його слова про повернуті в дохід держави мільярди. ГПУ нам інфомаціїї не надала.
Утім, вдалося частково розшифрували ці дані. Йдеться про виконання судових рішень за позовами прокуратур всіх рівнів, всього близько 8 тисяч. В той же час, за позовами конкретно ГПУ задоволено позовів лише на суму 613,6 млн грн, з яких лише по факту стягнуто 271,6 млн грн, тобто лише трішки більше третини озвученого генпрокурором!
Якщо говорити чесно, то фактично із реально виконаних судових рішень за позовами прокуратур усіх рівнів "виграшні" судові справи ГПУ становлять лише 4%. Водночас, ГПУ має розслідувати особливо тяжкі та тяжкі злочини і, відповідно, суми їх позовів мали б бути більшими за суми позовів регіональних прокуратур, чиї перемоги Луценко докинув у свій "кошик".
Більшість результатів, озвучених генеральним прокурором, не знаходять документального підтвердження – в результаті перевірки фактів ми встановлюємо маніпуляції, перекручування, перебільшення, подекуди – відверту брехню.
І це особливо контрастує з тим, як про свої результати звітує директор Антикорупційного бюро: схемами, конкретними показниками і документами.
Можливо, саме тому між двома органами триває постійне протистояння.
Наступ ГПУ на НАБУ.
4. Хто був покараний за викрадення та тортури технічних співробітників Антикоурцпійного бюро, які опинилися у підвалі ГПУ і були незаконно "допитані" співробітниками департаменту Кононенка-Грановського?
Нещодавно Ситник публічно заявив, що у всього керівництва НАБУ забрали повний доступ до ЄРД, Водночас, керівник антикорупційної прокуратури та його заступники такий доступ мають. Обмеження керівництва НАБУ в доступі до повних даних щодо кримінальних проваджень, які розслідують інші правоохоронні органи – суперечить законодовству та обмежує спроможність Бюро здійснювати повноцінно свої функції.
5. На яких підставах ви забрали доступ? І чому тільки у трьох ТОП-керівників Бюро? І яким чином НАБУ реалізувати функцію витребування справ з інших органів, якщо ознайомитися з такими справами детективи не мають ніякої можливості?
6. Коли припиняться постійні спроби Юрія Луценка підрізати підслідність Антикорупційного бюро?
Спочатку він обмежив НАБУ у можливості вивчати справи інших правоохоронців, які можуть стосуватися високопосадовців. Потім в Раді з'явилися ініційовані Луценком зміни до цілої низки законів, суть яких зводиться до того, що генпрокурор має право забрати у НАБУ будь-яку справу і передати її розслідувати іншому правоохоронному органу.
Тільки за січень-лютий 2017 року ГПУ 4 рази порушили підслідність НАБУ і розслідують справи без залучення детективів стосовно: службових осіб столичного главку поліції, яких викрито у привласненні майже 10 млн грн, що призначалися для виплати поліцейським; службових осіб ПАТ "Укрзалізниця", які привласнили кошти в розмірі майже 50 млн грн; службових осіб ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ", які заволоділи грошима на суму понад 170 млн грн; заступника прокурора Кіровоградської області при наданні ним неправомірної вигоди.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
