14 березня 2016, 17:46

Свобода або смерть #НадіяТиНеОдна

"Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені."

Ліна Костенко



Надія Савченко стоїть, посміхаючись, за залізними ґратами так, наче вона звичайний споглядач на виставі, що трохи затягнулася. Суд став фарсом, вистава – театром абсурду, а, отже, і поводитися треба відповідно до правил вистави.

Вона 7 днів не вживала ні іжі, ні води. Температура тіла скаче, сильна спрага та сильний біль, але очі її – сміються.

ЇЇ свобода не залежить від того, де вона знаходиться. Її свобода – завжди при ній.

Мимоволі згадую Хью Лорі і його "Біль – це те, що ти робиш із собою сам. Інші люди можуть виробляти з тобою купи речей: б'ють кулаком, колять ножем або намагаються зламати руку, – але виробництво болі цілком на твоїй совісті."

Адвокат передає мені відповідь Надії на мій лист, написану на зворотній частині конверту. Вона відповідає на мої сумніви у листі, на довгі пасажі щодо політичної кризи в країні. У відповіді спростовує мої аргументи, надає мені впевненності, у своєму листі із-за ґрат, півроку у неволі, без їжі та води – вони надихає мене і запевняє, що все вийде...!

Вона і тут – солдат.

Солдат, що тимчасово відсутній з полю бою і заточений ворогом у 4-х глухих стінах.

Але від цього відвага солдата лише збільшується. Він може здаватися збентеженим, емоційним, але насправді, – я глибоко переконана, – він діє прагматично, виважено та б'є в одну точку. Він вже добре вивчив ворога, він зрозумів цю війну зсередини, знає краще за нас, як кидати цьому ворогові виклик, і що саме його бісить.


Надіє показує "фак" не маленькому судді у мантії, який труситься над дзвінками з Кремля, це – жест усьому фарсу цього судового процесу, жест, який призначається особисто пану Путіну.

І він до нього, безперечно, доходить.

Ворог біситься. Ворог в агонії словами Лаврова говорить про "погану поведінку" ув'язненої і забороняє доступ до неї українських лікарів. Путін особисто ображений жестом Надії.

Він – диктатор величезної країни, не може приборкати і зламати одну украінську дівчину-солдата. Він хоче чути її біль, сум за Батьківщиною та визнання вини заради свого спасіння і обміну, а вона – сміється над ним, вона здатна з-за ґрат ламати його плани, самостійно підвищуючи ставки ціною власного життя.

Путін має план обміняти її життя на Крим та федералізацію України чи, принаймні, Крим та Донбас. Надія ж – оголошує, що почне нове сухе голодування після вироку, і цим забирає у нього час, самотужки намагаючись зірвати ці перемовини.

Мамі Надії – Марії Іванівни, яка у свої 77 років разом з нами пролетіла 10 годин у повітрі, просиділа на холодному стільці 6 годин у аеропорту і 5 годин на холоді під СІЗО, щоб побачити доньку – забороняють побачення до вироку суду. Надія на це лиш відповідає рідним у листах: "Їдьте додому і не переживайте! Я ж – почала пити воду! Все у порядку!".

Через адвокатів ФСБ планує цілі операції, щоб Надія визнала свою вину – звісно, "лише для прискорення обміну".

Ось що відповідає Надія на ці вмовляння.



Надія – це солдат, хоч і зі зв'язаними руками, хоч і опинилася один-на-один із ворогом.

...Уявіть собі пішака, що залишився один на дошці для шахів. (*)

У нас, правда, це, скоріше, Тура, на великій зруйнованій дошці.

Слона – немає. Коні – заробляють гроші, король – вже давно втік за межі дошки і звідти – спостерігає.

Все, що залишається Турі – знову і знову йти у свою атаку, збирати сили у кулак і бити – напролом, прямо, не очікуючи на підмогу, продовжувати боротьбу до кінця.


Бо у цьому житті є тільки ті, що вступають у боротьбу. І боягузи.

У такі часи кожен сам обирає собі зброю. Хтось – ховається за іншими фігурами, хтось – за копійки продає клітинки дошки, хтось – мовчки збирає каміння.

І кожен сам обирає, як зустрічати удари долі й ворогів.

Надія – обрала робити це з гордо піднятою головою, з гідністю, з посмішкою, зі свободою, що заряджає.

Ця свобода не відома ворогам, і тому лякає їх, лякає і бентежить більше, ніж вони здатні зізнатися навіть самим собі. І вони піднімають ставки, вони брешуть, вони агонізують, з ними не виходить, та й не можна домовлятися. Вони не бачать, що гра вже добігає кінця, і цей кінець гри буде – їх кінцем.

Втім, усі диктатори сліпі до останнього... Чи не так?

Турі ж – залишається лише сподіватися на майстерність переговорників, продовжувати ходити, боротися і шукати інших самотніх пішаків, які так само б'ються на своїх покинутих, забутих клітинках.

Шукати їх, шукати надію, надихати на вчинки, шукати відвагу і свободу у собі, та в інших.

І Тура переможе. Вона вже перемагає.


Ми ж – маємо кожен день намагатися бути достойними її відваги.

"Майдану в Росії – бути. Я хочу показати своїм прикладом, що в Росії тоталітарний режим можна скрутити в баранячий ріг. Ось моє останнє слово!".

#НадіяТиНеОдна

#FreeSavchenko


* – (с) Артуро Перес-Реверте

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

''ДАХ'' – наш павільйон на Бієнале у Венеції – про дім, дахи, біль, війну, відбудову і майбутнє

➡ Україна відкрила свій павільйон на 19-й Архітектурній Бієнале у Венеції – це найвпливовіша подія у світі сучасної архітектури. Відкриття відбулося за участі Першої леді України Олени Зеленської, яка офіційно презентувала нашу експозицію світу...

"Американці не підтримають тих, хто виборює незалежність..."

"Американці не підтримають тих, хто виборює незалежність, щоб змінити далеку тиранію – на місцевий деспотизм. Вони не допомагатимуть тим, хто проголошує самовбивчий націоналізм, який базується на національній ненависті...

Чому я склала депутатський мандат?

Друзі, я прийняла суперважливе рішення у своєму житті – склала депутатський мандат. Так, таке теж буває. І в багатьох виникає питання: "чому?"...

Перше міжнародне відрядження з малою: Асамблея МПС у Женеві

Перше відрядження з малою. Моє перше відрядження за 13 місяців. Маю брати її з собою, якщо хочу повертатись до міжнародної роботи і годувати її й надалі...

В росії сьогодні свято "День семьи, любви и верности"

В росії сьогодні свято "День семьи, любви и верности". Така в них любов – вдарити ракетами по дитячій лікарні, вбивати гвалтувати та калічити...

Гарячий геополітичний червень. Саміт миру

➡ Перша половина червня – була надзвичайно важлива в геополітичному плані та багата на міжнародні події. ▫ Перше і найважливіше, безумовно, – це Глобальний Саміт миру у Швейцарії 15-16 червня...