Порохоботи та фейки – ще до того, як це стало мейнстрімом

"Велика кількість реформ".

"Найбільші нещодавні успіхи влади – це пенсійна реформа та антикорупційна реформа. В країні серйозні зсуви у боротьбі з корупцією".

"Єдина опозиція, яка цього не помічає та вміє лише брехати – це партія "Батьківщина" на чолі із "газовою принцесою" – Юлією Тимошенко".

"Саме вона уклала страшний газовий контракт, саме вона – щільно зв'язана з паном Путіним, саме через неї – усі проблеми в країні".

Схоже на звичний блог пана Уколова?)...Ні, друзі, це цитати не з 2018 року та взяті вони не з загальної риторика пана Порошенка і його поплічників на кожному ефірі та у кожному їх виступі.

Не повірите, але це – цитати з червня 2011 року! Слово у слово.

Це – матеріали з документів, викладених у нещодавній статті в одній з найвідоміших газет світу The Guardian про те, як Пол Манафорт за дорученням Януковича організував та проводив глобальну медіа-кампанію з дискредитації Юлії Тимошенко і опозиції.

За весь час такої кампанії американські лобісти, які виконували замовлення Януковича, розмістили у ЗМІ більше ніж 2000 замовних матеріалів, які мали на меті дискредитацію Тимошенко та впровадження саме тих меседжів, які ви прочитали раніше, ну і возвеличення політики Януковича.

Були створені цілі сайти для "TheTymoshenkoFiles", де мали розміщувати весь бруд на Юлію Тимошенко, поширювати фейкові новини та погоджені меседжі через анонімні джерела, вірусні сайти, рекламу та за допомогою українських політиків, які мали це повторювати по 100 разів на кожному телеканалі. Серед таких персонажів, наприклад, згадується пані Інна Богословська.

Це була одна з найбільших кампаній з компрометації політика в історії України, на яку режим Януковича витратив 75 млн. доларів (близько 2 000 000 000 грн!), частину з яких і знайшли на офшорних рахунках пана Манафорта. Думаю, не треба пояснювати, що за це заплатили українські громадяни зі своїх кишень.

Ця кампанія – була однією з перших спроб "вбити" образ політика, дискредитувати його тотально, "насадити" нові асоціації та тези щодо його дій і використати "фабрику ботів" онлайн. Кампанію замовляв Віктор Янукович, очевидно, за погодженням з РФ, чия влада розганяла ту ж саму інформацію.

Цікаво, що вже через 7 років команда теперішнього українського Президента не придумала жодних нових сенсів навіть у дискредитаційних меседжах. Зовсім немає фантазії у колег. Порошенко і Ко. радісно продовжують давню кампанію з дискредитації Юлії Тимошенко на тих самих засадах, запропонованих Манафортом. Слово у слово.

До цієї кампанії долучені серйозні ресурси, а впроваджується вона тепер з таким запалом та натхненням, з яким не впроваджується жодна із 144 "реформ".

Кампанія цвіте, онлайн технології удосконалюються, і коло осіб, яких треба дискредитувати та медійно "убити" – розширюється.

Останній рік ми спостерігаємо кампанію з дискредитації громадських діячів, так званих антикорупціонерів, "нових облич", новостворених антикорупційних органів – та в принципі усіх, хто становить загрозу режиму клептократії пана Порошенка та статусу кво у державному управлінні, що губить країну.

І роблять вони це так само, як і колись пан Янукович, точно не за власні гроші.

...Але це історія навіть не про Юлію Тимошенко. І не про "антикорупціонерів".

Це історія про те, як легко промити мізки за допомогою технологій, цілих фабрик замовних статей, ефірів, інформаційних кампаній, ботів та "ломів" у фейсбук на брудній зарплаті, блогерів, фейкових якихось "незалежних експертів" на телебаченні і радіо.

За декілька десятків мільйонів доларів – технології здатні нав'язати будь-яку нісенітницю та брехню про будь-кого із нас. А за сто мільйонів доларів – можна фактично "убити" репутацію будь-якої людини; спотворити правду, факти, реальні дії та події, переписати історію цілої країни.

До чого це призводить, ми знаємо.

А як з цим боротися і не стати іграшкою у чужій грі?

Простої відповіді тут немає.

Думати своєю головою, мати довгу політичну пам'ять, більше інвестувати у власну освіту, аналізувати та перевіряти факти, вчитися критично мислити, не "вестися" на фейки та "стадний інстинкт", вчитися розрізняти проплачені меседжі у фб та блогах, задавати питання кожному "незалежному експерту" та журналісту, чим він заробляє на життя і чи безкоштовно озвучує конкретні меседжі; менше – читати коментарі у фб та соцмережах, де панують цілі армії порохоботів та Кремля, менше – споживати інформаційного сміття та сліпо вірити фейковим "авторитетам" за стадним інстинктом, більше – читати книжок, та довіряти власним відчуттям і власній думці.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.