Новий курс України. Почнемо з ''чому''
Про відмову від ілюзій: "Пора виходити із теплої ванни ілюзій і говорити про найболючіші проблеми".
- Юрій Романенко
Інтелектуальний оргазм на Всеукраїнському Форумі "Новий курс України".
Відверто вам скажу, ми хотіли зробити подібну дискусію дуже-дуже давно. Після кожної дискусії на фракції та на будь-якому високому заході щодо того, куди ж ми рухаємося і головне – НАВІЩО.
Почни з "чому", пам'ятаєте? Реформи, врешті решт, мають мати конкретну мету, не суперечити і не девальвувати одна одну і не змінювати свій напрямок кожного моменту.
Наша мета проста: реформи мають забезпечити українцям, перш за все: право на гідне життя, на самореалізацію та на щасливе життя.
На сьогодні українці є нацією нещасливих людей.
Ви знаєте це, якщо хоч раз їздили по невеличким містам і селам регіонів нашої країни. Українці відчувають, що вони не живуть, а виживають.
А за всіма міжнародними рейтингами рівень задоволення власним життям та позитивні емоції вимірюються цілком конкретними факторами, серед яких і доступ до якісної їжі та медицини, і економіка країни, довіра до інституцій і передбачуваність правил гри, в можливості самореалізації.
Все так просто і так складно одночасно.
Про кровотечу країни:
"Одна з найбільших бід – це відтік із країни талановитих українців. У нас – всього 6 мільйонів людей, які сьогодні продукують якусь додану вартість і які найбільш схильні сьогодні до еміграції за кордон.
Інша біда – зношеність інфраструктури та людського капіталу."
"Наш соціум знаходиться у вічному дитинстві та країні вічної перспективи!" "Потрібно кардинально прочистити все".
- Юрій Романенко
Про рейдерів:
"Україна стала царством рейдерів, де немає відповіді на питання, хто чим володіє, і коли середній клас біжить з країни"
- Юрій Романенко
Про майбутнє:
"В Україні немає майбутнього?"
"Якщо ми не змінимося – ми зникнемо. Політично, територіально, реально".
- Олексій Жмеринецький
Про олігархію:
"У нас повинна бути установка на громаду." "Інноваційність – як виживання."
"Обмеження олігархії, як такої. Бо коли немає правил – кожен бізнесмен все що хоче – це стати монополістом і олігархом"
- Сергій Дацюк
Про нас з вами:
"В інфантильній демократії народ має право на помилку. І він активно це право використовує. Але він має знати, в чому він помилився!"
"У нас же ми не розуміємо, що сталося. Ми обираємо представників. Президент киває на парламент, парламент – на президента, нічого не працює, і хто винен?"
Ніякого гібриду! Чіткі правили системи. Чітко визначити, хто відповідальний – це ключове питання".
- Геннадій Друзенко
Про недовіру:
"Ми любимо свою землю й готові за неї помирати. Але з величезною недовірою відносимося до держави, до уряду, бо ми їх не відчуваємо своїми, бо ми їх успадкували від радянського союзу! Є психологічно: ми і вони".
- Геннадій Друзенко
Про новий курс:
"Нам треба визначитись, на що суспільство готове. Наприклад, Ісландія та Швейцарія – це приклад працюючої прямої демократії. У Німеччині, Японії – чудово працює представницька демократія. Для Аравійського півострову – працює просвітницька монархія. Що працює для нас? Треба знати, до чого наше суспільство готове."
"Кожен має не просто поаплодувати нам чи Тимошенко за чудову дискусію, а задати питання – що я готовий знайти у новій державі? Яка моя участь у ній? Що працює для мене?"
- Віктор Шишкін
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
