ДІЇ ТА ПРОТИДІЇ ПЕТРА ОЛЕКСІЙОВИЧА
Зазвичай партнери по неіснуючій коаліції один одного варті;) Але тут сьогодні така справа: Президент втрачає рейтинги, залишається все більш самотнім, і стає більш і більш "desperate" або розпачливим.
І тому тисне на Парламент з більшою і більшою силою.
Але от кожна дія – має свою протидію.
Якщо тиснути досить довго – хитка система зламається.
Колись таким самим натиском, шантажем і нахабством пройшли зміни у закон про освіту Генпрокурора, потім неадекватні кодекси одним законом на 800 сторінок, потім пройшов обмін Омбусмен – на Рахункову палату (хоч обидва мають бути незалежними, неполітичними і кандидатами від опозиції, як контролюючі органи), і купа іншого лайна.
А от тепер Президент захотів відкусити ще більше – повну більшість в ЦВК для наступних виборів – і трохи не розрахував емоції.
Бо "дістало" – цілком серйозна емоція. Навіть якщо ти даєш конкретні преференції Відродженню чи Волі Народу за додачу голосів до коаліції Шредингера – рано чи пізно твої нездорові амбіції та рішення – їх теж можуть дістати.
Що робити, щоб врегулювати кризу? Виконати закон.
Просто взяти і виконати закон про ЦВК, Конституцію України та Резолюцію ПАРЄ про пропорційне формування Виборчої комісії з представництвом кожної фракції.
Розумію, Петру Олексійовичу виконувати закони незвично. Розумію, психологічно важко. Навіть здається слабкістю, бо хочеться розвести всіх, як кошенят, дотиснути і кулаком по столу і голосно посміятися.
Така вже його стратегія виживання у бізнесі та політиці: людина, яка, будучи однією з найбагатших осіб держави, досі винна гроші своїм спонсорам за свою виборчу кампанію, і повертати іх не збирається. Як тут отак взяти і виконати закон?
А доведеться. Бо відповідальність на цей раз перекласти не вдасться.
Бо Петро Олексійович мав 3 роки, щоб внести подання до ВРУ із легітимним складом ЦВК.
А і досі такого подання, яке б відповідало Законам України та міжнародним Резолюціям – немає.
Зате за 3 роки Петро Олексійович нагородив особисто Охендовського орденом.
Очевидно, за великі заслуги.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
