Про ''перезавантаження влади'', звільнення та звернення службовці МОЗ до Прем'єра

Друзі,

Кожна дія – має свою протидію.

Державні службовці МОЗ заявляють про тиск на них у зв'язку з прийняттям нового закону "Про перезавантаження влади" – змін до Закону про державну службу.

Цей закон мав би дати можливість звільнити "всіх поганих страшних корупціонерів", а тепер – виявляється, можуть звільнити і реформаторів.

Так буває, друзі.

Правила єдині для всіх. В ручному режиму тут і сам Черчиль, і Лі Куан Ю не впоралися б визначати, кого звільнити, а кого підвищити – занадто велика країна та занадто багато пожеж.

Тому доведеться лише визначати, яку систему ми хочемо мати.

Давайте чесно: ми, як країна, за 5 років так і не визначилися – ми хочемо зруйнувати чи збудувати?

Звільнити всіх поганих чи захистити всіх хороших?

Бо і те, і інше одночасно – це неможливо. Давайте дорослішати.

Не думайте, що у мене є проста відповідь.

Я точно не збираюся кричати "я ж казала", як деякі мої колеги з часу прийняття Закону про державну службу, давайте для початку поговоримо відверто та розберемося з аксіомами.

Бо історія з МОЗ – лише початок цієї дискусії.

Перше: навіщо був новий закон?

В 2016 році в новому Законі про державну службу ми намагалися дати шанс новим фаховим людям потрапити на державну службу – через конкурси, через європейські тексти, на гідну ЗП.

А потім хотіли дати їм шанс там реально працювати, і захистити їх від свавілля керівника-політика. І минулого, і будь-якого майбутнього керівника.

Чи прийшли на службу нові класні кадри?

Так, пришли.

Новий портал, де тепер можна побачити всі вакансії на державній службі в країні – і податися на них – це тектонічний зсув в державній службі і Україні за 28 років, повірте мені, якщо не пам'ятаєте, як це все було раніше, і як вакансії були таємницею під трьома замками;)

Нові люди прийшли, але, без сумніву, їх було мало і навіть до 1000 запланованих нових "реформаторів" – ми не дійшли.

Але, нагадаю, найбільше їх таки потрапили за складними конкурсами і спостереженням від ЄС – у нові "директорати".

В МОН, в МінІнфіраструктури, в МОЗ.

В інші державні органи. МінЕкономіки та МВС тоді залишилися за бортом.

Найбільше їх прийшли не на найвищі посади, такі як керівник ДержГеоНадр чи Секретар міністерства (хоча і тут були круті кейси), а на посади середньої ланки служби – тобто категорії Б та В.

Чи потрапили через конкурси разом з ними "погані" службовці? (Якщо вже зовсім спрощувати терміни).

Так, звісно, були і політичні домовленості в комісіях, і "проштовхування своїх людей", і великі розчарування для нас та громадянського суспільства, коли конкурс вигравала людина, що все життя була на державній службу з зарплатою в 7 тисяч гривень, а в декларації писала мільйон доларів. Всяке було.

Наша державна служба (як і все у країні) -дуже-дуже залежна від політики та великого бізнесу, ми ж не в казці живемо, і одним законом (чи двома) цього не змінити.

Ми спробували захистити тих нових людей, які повірили та прийшли на службу і пройшли всі кола пекла конкурсів, доборів, внутрішніх інтриг та змагань з тими, кого "штовхали", і ми встановити абсолютно європейські запобіжники проти свавільного звільнення, якщо прийде новий міністр, уряд чи парламент: звільнення лише за двома доганами, за двома негативними оцінками в роботі чи за реорганізацією органу або його скороченням.

(Подібне звільнення за скороченням, при цьому, довго було заблоковано політично – або це окрема дискусія).

Чи потенційно захищають такі єдині правила і "поганих" хлопців на державній службі? Звісно, так.

Бо до "поганих" – в нормальних країнах треба йти з аудитом їх роботи, який показує неефективність, з доганами і дисциплінарними справами проти них, а ще краще – з кримінальними справами, якщо має місце корупція та незаконні дії.

У нас все це звісно – зі сфери фантастики і довго.

І три роки я чула від друзів та колег-реформаторів, що треба дати можливість керівнику за 1 день звільнити всіх "поганих", і призначити своїх "хороших". Отак просто)

От лише звільняти всіх без підстав – це значить звільняти політично (просто тому, що вважаємо когось "поганим") – це означає відкрити ящик Паднори, коли абсолютно всіх – і гарних, і пречудових реформаторів, і старих корупціонерів – зможуть звільнити і призначити довільно.

І визначати, хто "хороший", а хто "дуже поганий" – буде теж керівник. Без критеріїв.

Окрім цього, подумайте, чи прийдуть коли-небудь більше "хороших" на службу, якщо їх зможе звільнити кожен наступний поганий чи хороший керівник зі зміною нового уряду, тобто, в реаліях України – кожен рік максимум півтора роки?

Звільнити усіх

В законі з промовистою назвою про "перезавантаження влади" вимога від Уряду була дуже чітка – звільнити політично всю категорію А державної служби – це 157 людей в країні на найвищих посадах.

Чи потенційно це погано для країни на роки уперед? Звісно, так, погано. Бо кожен уряд буде звільняти всіх)

Чи протирічить це правилам ЄС та СІГМИ? Звісно так.

Чи руйнує це державну службу і людей, які працювали там роками і зайняли найвищу посаду чесно (і так, такі є)? Теж так.

То чи готова я підтримати таке звільнення? Так, бо мова йде про 157 людей в країні і лише про найвищі посади, щодо яких Уряд має право бажати перезавантаження.

Тому, у законі після тижня плідної роботи та дискусій – ми прописали, що кожен наступний Уряд зможе протягом 4 місяців звільняти всю категорію А – 157 людей на дуже високих посадах голів державних органів – і запропонувати їм інші посади на заміну.

Саме за цією нормою вчора Уряд вже звільнив перших 8 службовців найвищого рангу. І це – я щиро вітаю.

Але повертаючись до історії МОЗ – це категорія Б, це ті люди, які пройшли за європейськими конкурсами та до яких принаймні у моєму фб – довіра.

То ж як так сталося, що звільняють їх?

Справа в тому, що Уряд пропонував дати можливість звільнити і категорію Б та В. Тобто, всіх.

Одразу і за підставою "невідповідність державного службовця займаній посаді" (див. текст законопроекту першого читання) – тобто без підстави взагалі.

Я це з самого початку вважала реальної катастрофою, і слава Богу, що мене почули, і загальною робочою групою на комітеті це вдалося прибрати, тож тепер можливість звільнити службовців середньої ланки таки обмежена, хоч і суттєво спрощена.

Тому, шановні службовці МОЗ, звільнити вас тепер можуть:

• за 1 негативної оцінки (тобто досить швидко, бо раніше, як ви знаєте, треба було дві негативні оцінки, та і в країнах ЄС – дві)

• за реорганізацією або скорочення органу, або зміною штатного розпису органу, або його ліквідацією – без попередження вас чи пошуку нової посади для вас. Тут теж досить швидко, було б бажання керівника.

Чи спрощує це звільнення? Безперечно.

Чи робить це службовців усіх рівнів більш залежним від керівника та його вказівок (і поганих, і хороших)? Безперечно.

Це завжди палка з двох кінців, шановні.

Чи готова я б була дали такі тимчасово повноваження довільного звільнення службовців Уряду пана Гончарука?

Потенційно, так – наприклад на один рік – можливість реально перезавантажити державну службу. Але лише на рік.

Бо я не готова дати таку можливість свавільних звільнень ні уряду умовного Януковича (не дай Боже), ні переважній більшості міністрів уряду Порошенка-Гройсмана, ні будь-яким майбутнім урядам, яких я не знаю, і гадки не маю, які там опиняться люди, і що вони захочуть зруйнувати чи відкотити назад, чи як швидко заробити собі грошей на схемах.

На жаль, зробити такі зміни тимчасовими лише на цей один рік – нам не вдалося, ми не змогли донести цю думку; і 228 голосів Слуги Народу проголосували ці зміни в закон, як нові правила для кожного наступного Уряду.

То що з МОЗ і "ручняком"?

Шановні службовців МОЗ – ви зробили мужню річ, розказавши про проблему і про тиск на вас.

Лише прозорість у питаннях тиску до звільнення, як і тиску до незаконних рішень чи погоджень – може на майбутнє стати запобіжником проти свавілля та підкилимних ігор керівника.

Але так, за новим законом вас легко можуть звільнити за реорганізацію та новим штатним переліком.

Бо Уряд хоче повернення до того ручного управління, яке ви так критикуєте у своїй Заяві до Прем'єра

І про це треба казати відверто. Чому хоче?

Бо це можливість дати швидкий результат, якого так чекають люди, але в цьому завжди – будуть ризики свавілля, і помилок, і корупційного ручняку.

Ми хочемо "зруйнувати систему" – а я працювала декілька років над тим, щоб хоч трохи її збудувати, бо її в реальності давно немає!

Вона ледь-ледь бовтається десь на старих болтах, і це бачить кожен, хто хоч трохи працює. в державних органах.

І я щиро вважаю, що нам треба берегти і ще вмовляли працювати кожного з тих службовців, які прийшли за конкурсом на нову службу, або які чудом вижили, як динозаври, після десятків політичних "перезавантажень" в нашій службі, та зберегли експертизу, знання, а головне – бажання працювати на цю країну.

Але от Уряд та Президент – хочуть перезавантаження. І мають на нього право після виборів. Країна, в кінці кінців – хоче перезавантаження всіх і вся.

Країна хоче стерти і погане, і хороше.

Своєрідна революційна доцільність, до якої призвели 5 останніх років болота.

І ті, хто шукають простих рішень – тут їх не знайдуть.

Пам'ятайте про це.

І удачі нам всім.

Будемо пильнувати і застерігати від помилок.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.