Закон про особливий статус Донбасу. Спроба N4
Дозвольте пояснити мою власну позицію та позицію фракції Батьківщина.
1. Нагадаю, цей Закон – був прийнятий Радою ще позаминулого скликання у вересні 2014 року на засіданні Парламенту у закритому режимі (!) із вимкненим табло та без журналістів у залі. Тоді був підписаний Мінськ, і дійсно тоді у дуже важких умовах на фронті він призупинив воєнні дії та наступ Путіна.
Закон мав автоматично завершити свою дію через 3 роки, але оскільки Мінськ не спрацював, а РФ не виконала жодних пунктів Мінську-2 – Закон продовжувався вже коаліцією Петра Порошенка двічі. Сьогодні – він продовжився знову на рік вже партією Слуги Народу пана Зеленського.
2. Що ж Закон передбачає?
Він передбачає наступні політичні вимоги Путіна:
Ст. 3 – загальна амністія усіх (в тому числі бойовиків! Читайте нижче Закон);
Ст. 5 – особливий порядок призначення прокурорів та суддів в цих районах Донбасу – за погодженням з органами місцевого самоврядування – прямий крок до федералізації та потенційно погодження кадрів Путіна;
Ст. 6 – особливий економічний, культурний та соціальний розвиток Донбасу – крок до федералізації;
Ст. 7 – Україна, а не РФ (як визначено міжнародним правом), зобов'язується платити за зруйновану інфраструктуру Донбасу та його відновлення;
Ст. 8 – окреме гарантоване право окремого співробітництва Донбасу з РФ (!) і якісь окремі добросусідські відносини;
Ст. 9 – загони народної міліції – федералізація та крок до власних збройних формувань в цих районах, щоб хитати ситуацію на майбутнє за планом Путіна.
3. Коли Закон почне діяти?
Весь закон почне діяти АВТОМАТИЧНО ПІСЛЯ проведення місцевих виборів на Донбасі.
Яких саме виборів – з контролем над кордоном, чи без українського контролю, як це наразі передбачено планом Штайнмаєра, якщо пан Зеленський взяв зобов'язання внести його до українського законодавства?
4. Питань тут багато але головне одне: /чи призведе цей Закон до тривалого миру, коли він почне діяти?/
Моя думка – ні, він не призведе до миру. Він призведе до ризиків нової повноцінної війни, вже у зовсім інших правових умовах; та до ризиків федералізації України. Він також дасть юридичні вже правові можливості Путіну далі підривати Україну вже зсередини.
5. Що маємо у фіналі?
• Закон – слово-в-слово повторює положення Мінську-2 у політичній частині, тобто знову політична частина – ДО безпекової.
• Зеленський знову підтверджує помилку Порошенка щодо виконання Україною політичної частини – перед безпековою.
Чи зможе Зеленський потім вимагати перегляду та іншого тлумачення цих норм Мінську, якщо його фракція за них зараз голосує? Навряд чи.
Я щиро вважаю це помилкою та рішенням, яке ослаблює позиції Президента та країни.
Батьківщина не голосувала за цей закон у 2014 році, ми не голосували за його продовження в 2017 та 2018 роках. Ця позиція залишилася незмінною. Тому ми і сьогодні не голосували за Закон про особливий статус.
Всім нам – мудрості та сил.
Зеленський має знати: він ніколи не залишиться один на один з Путіним, доки він спирається на українське суспільство. Щиро йому бажаю бути сильним у цих дуже складних питаннях, які визначать долю України на наступні десятки років.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
