Конкурси АБО чи потрібні Уряду професіонали?
І знову про конкурси та роздуми чи потрібні Уряду професійні кадри?
ПЕРШИЙ КЕЙС
Уряд вирішив призначити на посаду голови Держкіно пані Марину Кудерчук.
Пані Марина була однією з 9 кандидатів на цю посаду. У неї в біографії ви не знайдете досягнень у сфері кіно – вона працювала заступником голови Запорізької облдержадміністрації, у податковій та в.о. директора Запорізького комунального кінотеатру ім. Довженка.
Без жартів.
Особисто пані Марину не знаю, можливо, вона супер-менеджер і дасть поштовх українському кіно, але, очевидно, що достатнього досвіду в цій сфері вона не має, що репутації не має, і що їй доведеться вчитися та тільки знайомитися з ринком.
При цьому, за рейтингом кандидатів вона опинилася на 3/4 місті, а перше місце зайняла людина, яка понад 10 років працює в сфері кіно та член Європейської кіноакадемії. Але призначили не її.
Нагадаю, це був другий конкурс на цю посаду. На першому – серед 13 кандидатів єдиною кандидаткою, яка пройшла на співбесіду – стала Юлія Сінкевич.
Це людина, яка робила Джаз Коктебель, ГогольFest та є генеральним продюсером Одеського кінофестивалю, членом Наглядової ради Української кіноакадемії і членом Українського Оскарівського комітету.
І цю людину ми втратили, бо на співбесіді її підло "завалили", поставивши їй 0 балів за "управління людськими ресурсами" (смішно, з її досвідом), а конкурс був оголошений заново.
Тепер на нього подалися лише 9 людей. А виграла – пані з податкової та в.о. комунального кінотеатру.
Це вже не перший дзвіночок.
Недовіра до конкурсів та нечесні приклади конкурсів – вбивають не лише державне управління.
Вони несуть велику шкоду країні та нам з вами, тому що найдостойніші професійні люди, які могли б розвивати кіно та інші галузі – туди більше не йдуть. І не підуть. На жаль.
Уряд приймає вже п'ятий (!) новий порядок проведення конкурсів. Але сумні кейси залишаються. А недовіра – росте із кожним таким результатом.
ДРУГИЙ КЕЙС
Ще одна з таких сумних історій – конкурс на посаду Держсекретаря Мінекономіки.
Оголосили його 27 вересня. Подали заяви 31 претендент. На співбесіди – комісія визначила, що всі, хто до співбесіди дійшов – недостойні. (Ходили чутки, що потрібна людина просто до співбесіди не дійшла).
Оголосили новий конкурс. Комісія з питань вищого корпусу держслужби визначила 5-ку кандидатів, які набрали найвищу кількість балів для проведення співбесіди з Міністром.
26 грудня у своєму дописі на Фейсбуці Тимофій Милованов виставив інтерв'ю з фіналістом конкурсу на позицію держсекретаря Денисом Шимякіним. Про інших кандидатів на посаду Милованов не згадав ні слова.
А далі з'явилася інформація, що знову оголосили новий конкурс. І все.
Все це – лише додає до кризи довіри.
-
Повторю те, що я говорила 4 місяці назад.
Перед Урядом стоїть те ж саме не просте рішення:
• або відміняйте конкурси на конкретні посади, де хочете свою людину, а не кращого спеціаліста;
• або гарантуйте максимально відкритий та чесний конкурс і відповідайте за нього особисто.
І зробіть щось з комунікацією. Бо це треш.
Інакше, навіть за бажанням знайти кращого кандидата, – ніхто з достойних та тих, хто поважає себе та свій час – вже на конкурс не подасться.
До цього зараз і йдете. Швидкими кроками. Бо довіра втрачена, а Уряд не працює над її відновленням.
...Конкурси – це не панацея. Це лише механізм знайти найкращого кандидата.
А якщо найкращий не потрібен Уряду, то є і багато інших механізмів – "попитати знайомих", "вибрати когось зі старих однокласників" чи "попросити своїх губернаторів порадити когось із заступників")
Тільки тоді і така ж буде якість роботи "переможця", і такого ж рівня сервіси в державі, і таке ж управління, і таке ж відношення від українців.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
