Про відновлення конкурсів на держслужбу, посилення ролі Парламенту та "боротьбу з хаосом"

Друзі, нарешті гарні новини: Парламент прийняв у ІІ читанні Закон про відновлення конкурсів на державну службу!

Із чим я всіх щиро вітаю! 👏

Закон всього на 7 сторінок, але надзвичайно важливий, і "народжувався" з неабиякими труднощами майже рік.

➡Я чудово розумію, що довіри до конкурсів мало, але це єдиний відомий світу механізм, який дає можливість обирати чи то в бізнесі, чи то на держслужбі, кращих професійних людей на посади.

Звичайно, як і будь-який механізм – це лише можливість, яку можна використовувати як на благо, так і для прикриття відсутності відбору. Але кращого способу, ніж конкурс, співбесіда, перевірка знань і досвіду – ніхто і досі не знайшов.

➡Наступним пунктом після відновлення конкурсів – будемо займатися вдосконалення його процедури.

І запобіжниками проти зловживань та кулуарних домовленостей.

Відверто: відсутність конкурсного добору під прикриттям коронавірусу повернула нас у найгірші часи пана Януковича, коли призначення здійснювалися під впливом різних груп, кулуарно, без критеріїв, без жодної інформації.

І найгірше – навіть не те, що доборів уже за 24 тис. (!) по країні, а те, що ці призначення найбільш нестабільні.

Бо коли 1 якась група сильніша, вона звільняє людину так званої іншої групи. Потім ставить свою. Далі третя група звільняє людину другої. І ставить своїх. І так нескінченно.

І в кінці кінців ця війна всіх проти всіх повністю руйнує залишки держслужби. Ніхто не працює, а лише грає в кабінетну політику.

❗Ще з великого позитиву:

➡Цей законопроект прибирає ганебне політичне звільнення, яке ми, як фракція, і я особисто – ніколи не підтримували.

Коли звільнити людину можна без жодних підстав чи правил – це знову війна всіх проти всіх.

Не віриться, що ми можемо нарешті попрощатися зі статтею 87-1, введеної в турборежимі більше року тому!

Ця стаття потім зачистила тих самих людей, які її вводили – і так само без підстав чи правил. Насправді, про бумеранги та "ящики Пандори" ми говорили колегам не один раз. Хай закривається все назавжди!

➡ Також по питанню, яке цікавило, здається, увесь політикум найбільше: "виконуючих обов'язків" – у залі вдалось, схоже, знайти компроміс.

1) Які повноваження заборонено виконувати в.о. міністру (незалежно від строків вакантної посади)?

⛔ "В.О" не зможе призначати заступників, призначати чи звільняти керівників держпідприємств.

⛔ В.О. не може утворювати чи ліквідовувати, чи змінювати органи міністерства або держпідприємства та організації – ніяких звільнень людей та радикальних змін – на це у нього немає від людей мандату.

⛔ Також ніяких приватизацій чи розпродажу майна – в.о. за це не несе жодної політичної відповідальності.

2) Які повноваження заборонено виконувати в.о. міністра, якщо посада міністра є вакантною БІЛЬШЕ 60 днів?

⛔ Більшість повноважень міністра в.о. взагалі не зможе виконувати через 60 днів.

Чому? Бо за законом тимчасово виконуючі обов'язки не мають взагалі перебувати на посаді більше 2 місяців, отже, не треба порушувати закон та зловживати цим. І Парламент не треба обходити у призначенні Уряду.

Бо тоді ніхто ні за що не несе відповідальності. Ніяких гібридних керівництв та глибинних структур.

Саме щоб простимулювати виконання закону та внесення кандидатур на міністра у Парламент – ми і робимо подібні обмеження через 60 днів.

І ні, це все НЕ стосується пана Вітренка. Його "термін" "обнуляється", бо закон не може мати зворотної дії.

3) Також у Законі: "Забороняється покладання обов'язків міністра на особу, кандидатура якої на посаду відповідного міністра була відхилена Верховною Радою України поточного скликання".

⚠ Отже, "провалила" ВР кандидатуру на міністра – його не можна ставити "в.о. міністра" в обхід Парламенту.

❗ Насправді, обмеження "в.о." на посаді і по терміну, і по повноваженнях "в.о." – це не лише стимул для виконання Конституції, коли третина Уряду – можуть роками не мати мандату від Парламенту, а працюють як "в.о.".

Але і реальна зміна правил для так званої "глибинної держави".

"Deep state" – це як раз про це.

🔻 Коли НЕ Парламент приймає рішення.

🔻 Не депутати, не ті, яких все ж таки обирали люди для прийняття цих рішень.

🔻 І інколи (часто) навіть не Президент, якого теж обирав народ.

А окремі домовленості і "війни" груп інтересів, які плавають в океані глибинної держави: великий бізнес, оточення конкретних чиновників, які "під столом", у ручному режимі призначають "в.о." міністра.

Замість того, щоб "проводити" його через Парламент, дотримуючись Конституції і логіки парламентсько-президентської республіки.

➡ Я часто пишу, що якщо вам не подобається як накритий стіл – переверніть його.

Обмеження повноваження "в.о." – це і є така спроба перевернути стіл та гарантувати виконання правил гри всіма гравцями. І змусити виконувати Конституцію самих себе.

І обов'язкове голосування по міністру, а не вічні "в.о.", – це класна історія повернення повноважень Парламенту.

Тема дуже не проста. Вона змінює правила глибинної держави. І точно знаю, що серед моїх читачів є люди, які ці деталі добре розуміють. Дякую вам за поради, за підтримку, за аргументи для колег, за повідомлення, за те, що слідкували.

А всім колегам-депутатам дуже дякую за рішення щодо і конкурсів, і посилення ролі Парламенту.

До речі, законопроект уже підписаний Головою ВРУ та відправлений на підпис Президенту! Із великими сподіваннями на краще, схрестила пальці.

Більше – як завжди, у Телеграм.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.