''...Сонечко, ти серйозно?''

Якщо ви пропустили наш спільний дебют у КлабХаусі, то ми записали декілька тез від учасниць заходу:

• Говорили про те, скільки треба (і що та як) говорити жінці, щоб її сприймали серйозно.

• Чи треба взагалі перейматися, сприймають вас достатньо серйозно чи ні? (Спойлер, ні, не варто).

• Чому голос жінок у політиці (та й не тільки) потужний, а вплив на прийняття рішень не дуже?

• Як розвивати впевненість та взаємопідтримку?

Розмова була дуже надихаюча, як це зазвичай і буває, коли успішні дівчата говорять щиро про свій шлях та досвід.

Для мене це був перший раз у КлабХаусі, і побачити в кімнаті 150 людей об 11 ранку – було шоком.

Дякую всім колежанкам, які знайшли час 8-ого березня приєднатися, та всім жінкам і чоловікам (а їх було чимало), які нас слухали та реагували!

Отже, обіцяні тези і висновки, які ми підкреслили:

🔹 Світлана Панаіотіді:

Коли я пішла на першу керівну посаду, мені було 24 роки. Мене точно не сприймали серйозно. А потім у нас почалися мега-супер-корпоративні війни. А я – боєць корпоративних війн, я їх щиро обожнюю. І через деякий час всім стало зрозуміло, що не така я вже і "дитинка".

Висновок: Сприйняття зовнішнього у людей таке сильне, що, коли вже немає аргументів, то давайте скажемо, що ти "молодо виглядаєш" або "що ти там знаєш – ти ж тільки школу закінчила".

🔹 Тетяна Острікова:

"Сонечко, ну для чого тобі ті посади?" – так вмовляв мене декілька років назад поважний чоловік-політик поступитися своїм місцем у комітеті Парламенту, – Ти ж жінка, йди додому, до дітей. Ти що не розумієш, він же чоловік, він нарцистичний! А ти зі своїми амбіціями. Які у тебе можуть бути амбіції?".

Але я все ж пішла туди працювати. І зробила так, що 33 колеги-чоловіки мене поважали і прислухалися. І більше того, радилися й чекали, що я скажу.

/Про те, чи сприймають жінку "серйозно"/

🔹 Олена Кондратюк:

Останнє дослідження, яке я читала: коли ти питаєш: "Скільки, ви думаєте, зараз жінок у Парламенті?", то всі впевнені, що жінок у Парламенті більше 50%.

Коли жінки виступають у Парламенті, то їх ніби є саме стільки, вони на 50% гучніші, ніж виступи чоловіків. Але ж ми знаємо, що зараз нас там 20%. Оце яке відчуття людей, як вони бачать жінок у Парламенті!

За 5-7 років Україна зробила дуже великий поступ уперед щодо можливості жінок застосовувати свої права.

Висновок: Ми дуже сильно боролися за присутність жінок у політиці, Парламенті. Але присутність – це не завжди про можливість впливати на рішення. І я думаю, що якраз треба говорити про право впливати на ці рішення.

🔹 Ольга Руднєва:

На питання "Як можна бути серйозною, якщо вся країна знає, що ти говориш публічно про секс?":

Я не вважаю, що секс – це розмова, яка робить тебе несерйозною або, вибачте, "шлюшкою".

Я не лише про секс. Я дуже різностороння і це ніколи не зашкодило моїй репутації. Я дуже спокійно ставлюся до хейтерських коментарів, бо розумію, що не всі люди живуть у 2021 році.

🔹 Олена Сотник:

Мене завжди сприймали серйозно. Я впевнена, що те, як сприймають жінку, залежить від того, як вона сама себе сприймає.

Висновок: Треба використовувати свої сильні сторони і не боятися звертатися за допомогою, і в першу чергу до чоловіків, щоб вони підсилювали твої слабкі сторони своїми перевагами.

Також говорити про свої перемоги. В Україні жінки не вміють цього робити. Треба ще жінкам допомагати одна одній перемагати.

А ще – не треба нічого нікому доводити, краще зосередитися на своїй енергії.

🔹 Дарія Лосева:

На питання "Чи сприймають тебе менш серйозно, ніж чоловіків, у сфері науки та генетики?":

Я такого моменту не помічала, бо у своїй сфері, коли я розповідаю про щось нове, то просто з'являється "вау-ефект", і не важливо, хто це каже.

Але проблема інша: на керівних посадах у науці дійсно більше чоловіків, у той час як у ВНЗ на цих предметах навчається більше жінок.

У нас в країні досі є така думка, що якщо ти красива дівчина, то ти не настільки розумна.

/Про впевненість у собі/

🔹 Олена Кондратюк:

Ми маємо хвалитися своїми здобутками, вони не настільки маленькі, як нам здається.

Мені б хотілося, щоб ми дорожили буквально будь-якими здобутками, які стосуються наших можливостей. І головне – їх правильно вдосконалювали. Не соромитися тих маленьких перемог, які в нас є.

Висновок: Нам дійсно треба паритетного ставлення до себе, поваги одна до одної і підтримки.

🔹 Альона Шкрум:

Ми з чоловіком познайомилися в університеті.

Я добре пам'ятаю, як перед іспитом з філософії – а у нас був дуже прискіпливий професор – я, як дівчинка-відмінниця, вчу всю ніч, не сплю, а Діма майже нічого не вчить, і хвалиться цим.

Ми виходимо з іспиту, де я написала 5 сторінок, а Діма щось придумував із загальної філософії, що у нього було в голові, і нас питають: "Ну як?".

Я кажу: "Слухайте, було дуже важко, мабуть все завалила, частину забула, мабуть, у мене там трійка або четвірка, не більше..." А Діма каже: "Супер! Я геніальний. Винайшов під час іспиту нову філософську течію!"

Висновок: Ми, жінки, недооцінюємо себе з самого початку, ми скромні, ми боюмося вголос сказати про свої успіхи. Нас цьому мало вчили.

🔹Севгіль Мусаєва:

Мені не вистачає у жінок-політиків якогось стрімкого голосу.

Я бачу і відчуваю в них часто якійсь сумніви. Окрім того, що ти думаєш про те, що тобі казати, ще думаєш про те, як одягнена. Усе це створює безліч проблем, які ускладнюють життя жінкам. Ми доволі часто є заручниками стереотипів про себе.

Ця несміливість не дає нам рухатися уперед і ми постійно думаємо, як жінку будуть сприймати на посаді.

Висновок: Як це побороти в собі? Упевненістю в собі. Наводити приклади жінок-політиків в інших країнах, історії різних жінок. Вони мають підтримувати одна одну і побороти стереотипи всередині свого оточення.

🔹Леся Василенко:

Перший час у Парламенті я боялася виступати з трибуни, постійно переживала, чи скажу я все ідеально та правильно, з фактами, чи не помилюся.

Чоловіки можуть прийти, сказати щось серйозним голосом або віджартуватися, і в них це проходить. Навіть якщо їх слова не відповідають дійсності. У жінок такої опції немає.

Висновок: Для того, щоб не просто бути почутою, дійсно змінити щось своєю промовою або словом, ти маєш бути впевненою на 100%, що говориш істину, правду, з фактами і професійно.

Ми живемо в такому собі "комплексі жінки", коли ти постійно себе перепитуєш, чи правильно все робиш.

🔹Альона Шкрум:

Коли жінка телефонує людині, то часто починає словами "Вибач, що потурбувала", при тому, що коли мені телефонують сотні чоловіків, їм взагалі байдуже, турбують вони мене чи ні, вони вимагають зустрічі і вивалюють мені тисячі проблем.

Висновок: Треба зупиняти себе в таких штуках і більше поважати себе, говорити про свої успіхи, сідати прямо "за стіл", а не "поруч", дивитися, як поводять себе чоловіки. Просто тому, що це більш прагматично і краще з точки зору ефективності.

🔹Ольга Руднєва:

Права у нас однакові із чоловіками, а можливості – різні.

Ми як жінки, маємо постійно відшукувати ці можливості і маємо змінювати просто ставлення жінок до жінок. Нам самим потрібно навчитися бути лідерками і може не дякувати або перепитувати, а просто знати, чого ми хочемо.

Жінки – частіше стереотипізують одна одну.

Нам просто треба не перепитувати, а рухатися туди, куди нам треба. /Про взаємопідтримку/

🔹Дарія Лосева:

Часто, коли вітають жінок, їм бажають "жіночого щастя". І мене завжди дивувало, чому жіноче щастя – воно у всіх одне? І чому чоловічого щастя ми ніколи не бажаємо?

Тож я пропоную рухатися у більш індивідуальному напрямку. І розуміти, що немає якоїсь однієї пігулки, одного жіночого щастя, що ми всі унікальні.

І жінки, і чоловіки, і дійсно, як у жінок можуть бути зовсім не типові бажання, і щастя може бути різним.

Я бажаю, щоб ми не зупинялися на стереотипах, а дійсно прагнули того, чого ми хочемо і не дозволяли собі заганятися в рамки.

Висновок: Переважна частина успіхів залежить від нас, від жіночої дружби та солідарності, взаємодопомоги, впевненості у собі.

🔹Леся Василенко:

Ми маємо навчитися цінувати себе, бо як ми зможемо цінувати когось, якщо не вміємо робити це самі.

Я вважаю, що все криється у вихованні наступних поколінь.

Цінність нашої сьогоднішньої розмови – це можливість бути підтримкою одна для одної.

Для мене рівність – це можливість претендувати на розвиток в усіх сферах життя.

🔹Ольга Руднєва:

Ми маємо шукати підтримку в жінках і точно знати, чого ми хочемо. Є велика кількість стереотипів жінок до жінок. Потрібно працювати над собою.

Висновок: Багато чого наші діти бачать від нас, тому їх потрібно виховувати по-новому. Усе починається з прикладу вдома. Дуже пишаюся бути жінкою в Україні у 2021 році!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.