328 днів політичних призначень та 521 день політичних звільнень
6 березня вступив у дію Закон про відновлення конкурсів на державній службі.
❗️ На жаль, цей закон не лише про повернення конкурсів, а, як пам'ятаєте, після правок Зеленського, ще й повертає вічних в.о. міністрів на посади.
До речі, буквально за день до підписання Закону, Уряд (який публічно виступав за конкурси декілька місяців!) усе ж таки встиг в останній вагон призначити й погодити БЕЗ конкурсу:
🔻 Заступника Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Пілата О.Л.
🔻 Заступника Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Онуфрієнко М.В.
🔻 Тимчасового в.о. голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Завадського С.О.
Очевидно, "перед конкурсами – не надихаєшся". Ці люди можуть бути на своїх посадах до 6 місяців.
А нам пропоную підсумувати: що ми маємо?
❗️ 328 днів – у країні були політичні призначення.
Тобто не було конкурсів на держслужбу. Всі призначення на державні посади здійснювалися у закритому режимі "під столом" та за домовленістю політиків. Без жодних реальних відборів і процедур. Без перевірки знань чи досвіду кандидатів. Навть без перевірки їх вміння писати й говорити українською мовою.
Усе це ще більше розхитало довіру до державної служби. На державну службу потрапили на високі непрості посади люди без жодного досвіду, або з досвідом 2 роки на посаді лінійного продюсера на телеканалах.
Звісно, такі призначення стали повністю і тотально політичними, коли ставили "свою людину" або "підставного хлопчика", який буде слухатися.
Чи такі "тимчасово"-призначені люди показали якісь особливі результати? Звичайно, що переважна більшість – ні. Чого і не могло статися.
Уявіть: деякі керівники ЦОВВ змінювались по декілька разів за рік. Згадайте тільки кейс 4 разів заміни голови митниці. Занадто ласий шматок був у доборі без правил.
На держслужбу також потрапила війна всіх проти всіх – коли воюють за "свою" людину та "б'ють" конкурента.
❗️ 521 день – в країні існувало політичне звільнення.
Простою мовою – можна було звільняти високопосадовців без жодних юридичних підстав.
Ми жили з так званим політичним звільненням за статтею 87-1, але от цікаво, чи допомогло воно нам?
Нагадаю, ця історія про "звільнити всіх без підстав" – була прийнята в турбо-режимі Урядом Гончарука, "щоб звільнити попередників". За цією ж статтею звільнили пізніше самих службовців Уряду Гончарука.
Політичні призначення та політичні звільнення – нам продавали, як можливість показати швидкі достойні результати.
Звичайно, нічого подібного не відбулося. Відбувся відкат назад, який виправляємо тепер майже 2 роки. І який виправляти ще треба буде не один рік.
Як висновок: ми втратили загалом 328 і 521 дні.
❗️ А от із позитивного:
🔹Ми побачили, як же важко і довго виправляти помилки. Перша помилка у вересні 2019 року, інша – у квітні минулого року. І виправлені вони лише 6-го березня 2021.
🔹 Ми побачили, як легко розвалюється держслужба. Особливо коли вона і так уже слабка.
Не очікуйте більше якоїсь пристойної кількості людей, бажаючих піти на посади за конкурсом – бо на таку держслужбу, якою вона стала, в принципі,мало хто хоче йти. А після доборів довіра до конкурсів взагалі відсутня.
🔹 Ми побачили, як неправильними недолугими рішеннями за 1 день ламається країна.
Обидва рішення про політичні призначення та звільнення - повернули нас до правил часів Януковича. І показали, що всі ілюзії "так керувати було легше", "конкурси заважають призначати", і "дайте мені просто звільнити тих, кого хочу" - це все ілюзія пошуку простих рішень і для недолугих слабких керівників.
Я рада, що в якийсь момент історії ми це побачили і, сподіваюся, зробили висновки та перегорнули цю сторінку назавжди.
Більше як завжди пишу в своєму Телеграм
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
