Закон про деолігархізацію: піар чи реальна боротьба з монополіями?

➡ Український інститут майбутнього нещодавно проводив дослідження щодо того, як українці ставляться до війни влада VS олігархи.

🔻 І ось результати:

▪ 27% упевнені, що це намагання влади відволікти населення від невдач в економіці;

▪ 24% вважають, що це боротьба з олігархами;

▪ 21% дотримуються думки, що це намагання переділити фінансові ресурси;

▪ 14% переконані, що відбувається боротьба влади з політичними опонентами.

Я повністю погоджуюся з результатами дослідження і вкотре переконуюсь, що українці – мудрі люди. 😁

❓ Чи робиться цей закон для піару? Звичайно, на ¼ – це абсолютно так.

❓ Чи це реальна спроба боротися? Думаю, що десь ¼ точно.

❓ Чи є перерозподіл потоків і хтось хоче на цьому заробити? Мабуть, на ¼ є і це.

Але, відверто, з історією щодо монополізації та олігархів стикаємось не лише ми.

Єдине – за кордоном вони називаються не "олігархи", а дуже великий бізнес чи найбагатші люди світу. У європейських країнах вони дуже часто обмежені великою кількістю правил саме систем Антимонопольного комітету, судової системи чи прозорості лобіювання.

➡ Мабуть, найвідоміший приклад боротьби із нафтовою монополізацією і одним дуже конкретним олігархом – це історія 100 давності США:

У 1870 році в США була заснована компанія "Standard Оil" – одна з найбільших американських компаній, що спеціалізувалася на видобутку нафти, її транспортуванні, переробці та продажу.

Її засновником і першим керівником був Джон Рокфеллер, який і досі залишається – одним із найбагатших людей сучасної історії.

Практично протягом більше 20-ти років – Дж. Рокфеллер контролював більше 99% американських нафтопереробних потужностей, адже він видобував, перероблював і продавав нафту.

Він мав свої медіа, а також – своє лобі в парламенті, фінансував одночасно і Республіканську, і Демократичну партії. Плюс мав агентів у слідчих органах, які вели справу проти нього.

Дуже потужний дядько)

До речі, його компанія "Standard Оil" налічувала 20 тис. нафтосвердловин, 5 тис. автоцистерн. У фірмі працювало – 100 тис. людей.

Протягом 20-ти років Рокфеллер був нафтовим монополістом у США.

Можливо, ви бачили смішні карикатури, де рука Рокфеллера на Капітолії, на Білому домі, чи на звичайних громадянах? Оце воно.

❓ Що ж сталось?

У 1904 році Антимонопольний комітет відкрив купу справ щодо повної монополізації ринку.

Процес тривав близько 7 років, і врешті-решт у 1911 році Верховний Суд розділив "Standard Оil" на 34 менших компаній.

Так народились такі компанії, як "ExxonMobil", "Chevron" та інші.

До речі, ці менші компанії і досі іноді домовляються між собою, але їх знову "б'ють по руках", зупиняють і розділяють.

➡ Ця історія якраз і є прикладом дій правил Антимонопольного ринку та судової системи, на які я ще сподіваюся в Україні.

І тут питання до однієї з ланок суду: Конституційного або Верховного.

Чи зможуть вони адекватно запрацювати, і чи зможуть зупиняти монополізацію в Україні?

➡ Саме про це мав би бути президентський законопроект, на мою думку:

- про посилення АМКУ,

- про посилення Верховного Суду

- про більшу прозорість власності (у тому числі медіа) та правил лобізму.

📲 Друзі, нагадую, що більше пишу у своєму телеграм-каналі "ХРУМка ПОЛІТИКА"! Доєднуйтесь!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.