Мій Крим
Мені років 8-10, я в сукні у білий та червоний горошок, на колінах у мене – їжачок.
Ми тільки що його погодували і забрали на руки. Я ходила з ним, здається, цілий день (дуже обережно носила, чесне слово).
Крим для мене був першим зануренням у природу та в себе.
Тут був перший їжачок, перший справжній смак персика, такого, як він має бути, коли він тече по пальцях, руках, ліктях, шиї, по сукні. 😁
Кримський інжир та персики стали для мене одкровенням. Я досі шукаю цей смак, і не знаходжу. Такого інжиру та персику немає більше ніде в світі. А ще сулугуні.
Мама робила на обід салат із помідорів та кримської солодкої цибулі з маслом та сіллю. Тоді мені страшенно не хотілося мити кожен раз після обіду з милом пластиковий судок з-під салату. Зараз – той смак салату і масла, яке я виїдала зі скибочками чорного хліба, – мрія.
У мене вічно були брудні руки та подряпані коліна. У якийсь момент я навіть не звертала уваги на бруд та кров.
Ми шукали труби каналізації, які проходили через хащі по скелях до пляжу, і замість йти сходами до моря, лізли по цих трубах, уявляли себе дикунами на острові, чиє життя (та головне, гідність команди) залежить від швидкого спуску по трубах.
Вічний запах лаванди, кипарисів та лаврового листка, вічні подряпини кустарниками. Це було круто)
Тут був мій "Артек", перший підйом на Ведмідь-гору. Ми виходили вночі, по-дитячому страждали від цього, і не хотіли нікуди йти. А потім зранку на горі дивилися на це диво навколо і не хотіли спускатися.
Перше море в житті і перше купання вночі. Перші страшні історії з ліхтариком.
Перші друзі, перше дитяче кохання, перші сльози – усе це чомусь було в Криму) Літній місяць був кращим можливим маленьким життям.
І я не уявляю, як мої діти зможуть мати дитинство і вирости, не знаючи цього Криму та цього запаху лаванди, хвої та солі у повітрі...
І я точно не можу навіть уявити, як почуваються ті, хто втратили власний дім та рідних.
Ми не можемо зараз допомогти їм та собі повернути Крим, але можемо допомогати піднімати це питання на всіх рівнях та міжнародних майданчиках.
Писати про це, говорити про це, чекати і добре готуватися до того моменту (а він обов'язково буде), коли треба буде діяти швидко та рішуче.
Передісторія.
➡ Кримська платформа стала важливим акцентом святкування нашої незалежності.
Відверто, для мене найбільшим відкриттям під час Кримської платформи стала виставка "Символи Криму", де 10 кримчан поділилися власним найсильнішим символом Криму.
Для когось це був інжир, для когось букет лаванди, для когось – міцна кава.
Я ходила серед цих історій, та простих-дорогих речей нашого Криму, дивилася на камінці у морській воді, і мене накрило.
Чи не кожне літо в дитинстві я проводила у Криму. І мені здається, що після анексії та того, що сталось у 2014-му, я наче заблокувала власні почуття і власні спогади про мій Крим.
Мабуть, тому, що це занадто боліло. Можливо, тому, що не хотілось вірити в реальність. Можливо, як самозахист.
Криму з того часу я не бачила. А навіть якщо б і захотіла побачити, – це боліло б набагато більше, ніж зараз.
Але побачивши цю виставку, символи Криму, ракушняк, вино, каву, лаванду, інжир – спогади нахлинули величезним цунамі.
Наче щось відкрилось. І вже не писати про це було неможливо.
🔻 Букет лаванди на вокзалі.
Для Лілії Гемеджи, кримської правозахисниці, – Крим асоціюється із першою її там покупкою – букетом лаванди на вокзалі.
Лілії тоді було 10 років. І це була перша зустріч із Батьківщиною. Лаванда – це гірський Крим і Бахчисарайські поля.
🔻 Запах кави.
"Кава – густий, ароматний, терпкий напій, – став для мене справжнім символом Криму", – розповідає Наріман Джелял, український кримськотатарський політик, викладач, журналіст.
🔻 Головний танець кримських татар "Хайтарма".
Це символ Криму для українського актора та режисера Ахтема Сеітаблаєва.
Особливістю цього танцю є колоподібні рухи, що повторюються. Також саме так називається головний у житті Ахтема фільм, який присвячений розповіді про депортацію кримських татар 1944 року.
🔻 Бурхливе море, штормить, вода, каміння.
Це асоціація з півостровом для Олега Сенцова, українського кінорежисера, громадського активіста.
🔻 Ракушняк, із якого кримські татари самовільно зводили свої будинки в Криму.
Це символ дитинства та 1990-их у Криму для Севгіль Мусаєвої, української журналістки, головної редакторки онлайн-видання "Українська правда".
🔻 Інжир.
Інжир – сильний символ Криму, який обрала українська співачка Джамала.
Перше дерево, яке посадив її дідусь після повернення в Крим. Роща дерев інжиру, як місце сили.
🔻 Прапор, затверджений Курултаєм у 1917 році.
Для Рефат Чубарова, кримськотатарського політика і громадського діяча, Крим асоціюється із прапором: прямокутне полотнище небесно-блакитного кольору із золотистою тамгою. 30 червня 1991 року постанова саме про цей прапор була підтримана.
🔻 Вино та південний захід півострова, де на горизонті видно гори.
Такі асоціації з Кримом у Павла Казаріна, українського журналіста, публіциста.
Він розповідає: "Ми в Криму говорили, що осінь починається тоді, коли ми переходимо з сухих вин на міцні".
Дякую за цю виставку. Показую її в сторіс.
Бережіть та пам'ятайте ваш особистий внутрішній Крим.
📲 Друзі, нагадую, що більше пишу у своєму телеграм-каналі "ХРУМка ПОЛІТИКА"!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
