4 березня 2022, 19:40

Воєнні хроніки. Листи

Якщо немає сирен, після першої ночі – я, зазвичай, відкриваю в Інстаграм повідомлення із "запитів" від незнайомих людей і повідомлення ФБ із позначки "message request" та спам.

Я не можу прочитати їх всі. І не можу це робити довго, бо мені боляче від них більше, ніж я готова, особливо, якщо був поганий день.

Але це якась ниточка, яка тримає тебе на зв'язку з іншими ліжками і підвалами, іншими сльозами та посмішками – величезної країни. Якась тонка і дуже важлива.

Раніше там був спам і крейзі ідеї й пропозиції. Тепер – ніякого спаму. Ні слова. Там цілий всесвіт життів.

Пишуть жінки з окупованої Нової Каховки.

Одні плачуть і благають через Інстаграм їх вивести, евакуювати дітей. А я не можу цього зробити, бо навіть для дітей Росія відмовляє в гуманітарному коридорі.

Їм страшно, а я можу писати лише: "Ми вас визволимо. Визволили ж купу інших міст".

Інші – з Каховки пишуть сміливо й радісно дані про росіян, про їх бази, передають інфо. Пишуть, що їм відімкнули телебачення й Інтернет – слабкий. Але вони не бояться, лише питають, як допомогти ЗСУ.

А я пишу – не вірте капітуляціям, якщо вам будуть без телебачення про це розповідати. "Ми ніколи так не подумаємо", – кажуть мені. Ви лише не здавайтеся. Будь ласочка, передайте Збройним силам, що ми в них дуже віримо.

І ми о 2 ночі разом із незнайомими людьми десь далеко на півдні переписуємося про те, як, коли це все завершиться, ми будемо пити біле вино півдня, їсти кавуни і помідори, навіть не миючи в спекотні ночі.

"Приїжджайте, – пишуть вони. - Ми приймемо, ми запрошуємо на помідори".

Пишуть наші друзі – воїни із Сумщини.

Вони завжди веселі. Тільки погрожують кожен раз: не смійте йти на перемовини і якісь капітуляції. Бо ми тут, сука, воюємо і тримаємось, і дуже добре підготовлені, і все відіб'ємо.

Що треба, хлопці? Броники, зброя? Усе є. Тільки передайте там в офіс, щоб не сміли навіть думати здаватися. Передам.

Пишуть спокійно і детально про потреби для дітей у бомбосховищах, про пошук медикаментів.

Пишуть історії з життя. Просто, щоб поділитися, а не щоб попросити допомогу. Уявляєте, що моя мама сказала? Що напече пиріжків із миш'яком і буде роздавати русні.

Пишуть просто, щоб написати: "Слава Україні".

Пишуть з укриття дитячої лікарні для онкохворих діточок.

Я стискаюсь усередині, таких повідомлень я боюся найбільше. Якщо не зможу допомогти? А якщо ніхто не зможе?

"Ми сидимо в укритті лікарні", – пишуть, - коли почалась війна, діти спочатку злякалися. Ми теж. А тепер все ок".

Зараз мій синочок, який хворий на лейкоз, каже: "Вилікуюся, виросту і стану військовим". Отак.

Буду захищати Україну і тебе, мамо.

Коротше, не переживайте, Альона! Ми вистоїмо. Бог із нами!

...Пишуть уперше за всю мою кар'єру в політиці (та і яку кар'єру, за все моє життя), що переживають за мене. Що сподіваються, що я в безпеці.

Поради, чому не треба приходити в будівлю ВРУ.

Чому важливо, щоб я – я, а не вони, – жила і берегла себе.

Пишуть, що пишаються.

І тоді, вночі, ти нарешті якось відпускаєш захист, який тримав жорстко весь день, відводиш очі від екрану телефона, let the guard down – і з'являються сльози.

Радості. І добра. За вас, українці!

📲 Більше й оперативніше пишу в телеграм-каналі "ХРУМка ПОЛІТИКА".

Обов'язок країн світу – діяти, щоб зупинити геноцид в Україні

➡ У Британському Парламенті було презентовано незалежний юридичний звіт щодо порушень Росією Конвенції про геноцид в Україні. Я разом із Лесею Василенко мала честь взяти участь у презентації цього звіту та дискусії по ньому...

Мирного неба, сонечко!

О четвертій ранку 24 лютого я була у своїй квартирі в центрі Києва. І те, що вразило і шокувала мене найбільше, – це не те, що над моєю головою розривались снаряди і збивались російські ракети, а те, наскільки жахливо ЗНАЙОМИМ був для мене цей момент...

Українські депутати виступили в Сенаті Ірландії

➡ Нам випала велика честь виступити делегацією українських депутатів у Сенаті Ірландії. Це стало першим таким виступом української делегації в Парламенті Ірландії, і першим особистим (а не онлайн) виступом делегації наших парламентарів в іншому парламенті за час війни...

''Київ''

В Києві так цвітуть дерева, що хочеться сісти на вулиці, замовити келих рожевого вина і просидіти весь день. Сотні іноземних журналістів у брониках...

Скільки українці завезли авто без податків і для кого?

Скільки українці завезли авто без податків і для кого? Друзі, поширюється багато міфів і чвар по країні про так званий масовий ввіз українцями елітних іномарок під 0 розмитнення – типу: "завозять бентлі" "уникають сплати податків і акцизу, а через них – черги на кордоні по декілька діб і неможливість нічого завести волонтерам на армію"...

Шалленберг і Шредінгер: коли західні колеги працюють на Путіна

➡ Днями – Міністр закордонних справ Австрії Шалленберг заявив, що Україна не повинна бути членом ЄС, і їй не варто пропонувати статус кандидата в червні 2022 року...