Україна експортує "Дію" у Глобальний Південь
🇻🇳 На Всесвітній конференції молодих парламентарів у В'єтнамі мала виступ від України на панелі по цифровій трансформацій, інноваціях та сталому розвитку.
У залі – парламентські делегації з понад 80 країн світу.
Востаннє, коли я мала честь виступати на такій Конференції молодих парламентарів світу, це було у 2018 році в Канаді, в Оттаві – в старому красивому канадському парламенті з товстими стінами.
Із того часу наче пройшло ціле життя. Наче перевернулась реальність.
Росія почала повномасштабне вторгнення та відкриту агресію на нас.
Сотні тисяч жертв, мільйони українців за кордоном. Росія вбила більше 500 дітей, більше 1100 – отримали поранення.
Київ бомблять. Ми – вчимося якось жити у війні, хоч навіть у Вʼєтнамі не можу нормально спати у готелі, бо від кожного гучного звуку та світла за вікном прокидаюся.
Тепер я вимушена говорити не стільки про молодіжну політику та діджитал, скільки про те, як це все працює в Україні в страшний час війни.
В'єтнам, як ніхто, знає, що таке жити у часи війни, чути бомбардування над головою та ховати дітей у бомбосховищі.
➡ Відверто: у міжнародних організаціях стає все важче підіймати тему України та війни.
Доводиться робити це під новим кутом і новими словами, інакше, якщо говоримо одне й те саме, – це буквально "білий шум" для зали.
Особливо, якщо це Глобальний Південь та Азія.
Вони співчувають нам по-людськи – але деталей не знають і знати не хочуть. Дуже часто залежні від позицій власних урядів або 1-2 людей, які ухвалюють рішення. У В'єтнамі це, наприклад, верхівка компартії.
➡ Намагаєшся дати нові метафори, нові історичні паралелі для країн, дати країнам нові цікаві сенси. Інакше – нас не почують.
Цього разу Україна – звучала гучно.
Я вдячна Президенту МПС Дуарте Пачеко, який згадав Україну на відкритті Конференції. На наше прохання, війну в Україні та агресію росії не один раз згадали британська та ірландська делегації парламентарів, фіни та кілька інших друзів.
➡ Та головне: наші виступи:
Окрім військових технологій і серйозного досвіду боротьби з так званою колись "другою армією" світу – Україна може дати світу й Азії насправді дуже багато.
Це не лише дрони чи їжа, яка для регіону надзвичайно важлива (про це окремо писала в пості "Таїланд, Україна, рис"), а, зокрема, нові технології та діджиталізована держава.
Феномен "Дії".
Країна у смартфоні.
Послуги у смартфоні. Допомога у смартфоні. Захист від вбивць теж у смартфоні.
➡ У 2019-му ми створили Міністерство цифрової трансформації та почали приймати у Парламенті закони щодо електронного врядування.
Міністерство очолив Михайло Федоров – наймолодший міністр в історії української політики, до речі.
Виходець зі східної частини Запорізької області, яка зараз, ще 4 роки потому, частково окупована рф.
Він і став ініціатором створення "Дії".
"Дія" з'єднала 19 мільйонів українців із більш, ніж 120 державними послугами та десятками цифрових документів.
Україна – перша країна у світі, що запустила цифрові паспорти та законодавчо прирівняла їх до звичайних документів.
Війна ще більше підштовхнула нас до діджиталізації. У нас не було іншого вибору – дуже швидко довелось адаптуватись до реалій воєнного часу.
🔻 Тепер "Дія" – не тільки про документи у смартфоні. Вона допомагає у підтримці переміщених громадян та надає послуги тим, хто постраждав від війни.
🔻 "Дія" зробила свій внесок і у захист України від російської агресії – ми можемо фіксувати пересування російських військ та повідомляти про це спецслужби захищеними каналами.
Зараз наш додаток – один із найкращих у світі.
Його нам допомагала розробити Естонія.
А ми тепер допомагати розробляти подібні речі іншим:
⁃ Колумбії,
⁃ Косово
⁃ Замбії.
Також у цих напрацюваннях дуже зацікавлені Нігерія, Танзанія, Малаві та країни азійського регіону.
Готові до співпраці.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
