''ДАХ'' – наш павільйон на Бієнале у Венеції – про дім, дахи, біль, війну, відбудову і майбутнє
➡ Україна відкрила свій павільйон на 19-й Архітектурній Бієнале у Венеції – це найвпливовіша подія у світі сучасної архітектури.
Відкриття відбулося за участі Першої леді України Олени Зеленської, яка офіційно презентувала нашу експозицію світу.
Я вперше на Бієнале.
І величезна честь – відкрити павільйон від імені пана Міністра Олексія Кулеби та нашого Міністерства розвитку громад та територій України, яке відповідає за архітектурне Бієнале. Ще більше честь – говорити тут від імені України. 🇺🇦
➡ Україна представлена тут вже вчетверте. І цього року – як ніколи щиро, глибоко, дуже світло і в поєднанні сучасного та традиційного.
Архітектурне Бієнале відбувається раз на два роки. У більшості країн світу за архітектурну виставку відповідають міністерства будівництва чи розвитку.
Саме вони призначають Комісара Бієнале – людину, яка курує виставку, формує команду кураторів і втілює концепцію національного павільйону.
Цього року Комісаркою ми призначили пані Тетяну Філевську – креативну директорку Українського інституту, якій я безмежно дякую за роботу.
➡ Цьогорічна тема бієнале – "Intelligens. Natural. Artificial. Collective" – Інтелект. Природний. Штучний. Колективний.
Саме в цій рамці ми представили проєкт "ДАХ: Vernacular Hardcore" – розмову про дах, про дім, про війну і відбудову.
Слово "Дах" майже неможливо перекласти англійською, адже ні roof, ні ceiling не передають того, що означає для українців у час війни мати "дах" над головою.
Для нас "Дах" – це не просто архітектурний елемент. Це про захист, і це – про дім, це про будинок і про наші укриття, про метафоричне й про справжнє.
У павільйоні – сучасне переосмислення очеретного традиційного даху, створеного в Україні: очерет з Одещини, зібраний під обстрілом.
Зазвичай для таких дахів очерет везуть із Херсонщини. Але сьогодні – це неможливо, тому матеріал привезли з Одеської області.
Українських майстрів, які вміють виготовляти такі дахи залишається все менше й менше і наша задача – зберегти й підкреслити цінність Даху.
У цьому просторі поєдналися сучасність і традиція: очеретяний дах, незвичні металеві конструкції, майже медитаційна атмосфера.
Під українським дахом можна лягти, заплющити очі – і просто слухати, як шепоче очерет.
➡ За роки повномасштабної війни Росія знищила або пошкодила понад 2,5 млн українських "Дахів" – квартир, будинків, шкіл, дитячих садків.
Це понад 37 тис. багатоповерхівок, понад 320 тис. приватних будинків, понад 700 гуртожитків.
Ці цифри важко осмислити. Світ досі не розуміє масштабів руйнувань в Україні.
Ця кількість "Дахів" – це приблизно 14 Венецій. 14 знищених Венеції, друзів.
Італійці не вірять, коли кажу це.
Але попри все – ми відновлюємо і відновлюємось.
➡ У Київській області з 30 тисяч пошкоджених об'єктів – уже відновлено понад 21 тис.
Це понад 70% відновленого житла – у розпал війни.
Це робота нашого Міністерства, Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, місцевої влади, будівельників, волонтерів, архітекторів, громадських рухів, які тут сьогодні на Бієнале представляють наш павільйон.
Дякую всім вам! 🙏
Наш павільйон – це архітектура спротиву. Архітектура памʼяті. Архітектура майбутнього.
Окрема подяка – кураторам павільйону. Комісару Тетяні Філевській, а також всій кураторській команді – Богдані Косміній, Катерині Русецькій, Міхалу Муравському та багатьом іншим.
Дякую, що так тонко ви передали наш Дах.
Він – прекрасний. Медитація самого життя та нашого щодення.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
