Чи є об'єктивний лідер у президентській кампанії в Грузії?
Кілька тижнів тому в рамках дослідження Національного демократичного інституту (США) було оприлюднено рейтинг підтримки грузинським народом кандидатів на пост президента країни. За ним лідирує представник правлячої партії "Грузинська мрія" Георгій Маргвелашвілі, маючи 39 % довіри виборців. На другому місці, з 18 %, кандидат від партії "Єдиний національний рух" Давид Бакрадзе. Ніно Бурджанадзе хочуть бачити президентом Грузії 7 %. При цьому 16 % ще не визначились.
Пізніше, деякі журналісти наводили дані Центру громадянського залучення, за яким Маргвелашвілі має лише 32 % підтримки.
Днями на подібні рейтинги відреагував сам "лідер" цього списку Георгій Маргвелашвілі, нібито, насправді, рівень його підтримки вже давно перескочив позначку в 50 %. Одначе задуматися над цими цифрами мене змушує побачене та почуте в Грузії впродовж останніх кількох місяців безпосередньо від простих жителів Грузії з різних куточків країни.
Так, дійсно, більшість грузин недолюблюють Саакашвілі та його команду, що і було однією з причин перемоги "Грузинської мрії" на парламентських виборах 2012 року. На це у них є свої причини, про об'єктивність яких, щоправда, можна посперечатися. Але про це я детально напишу в одному із моїх майбутніх дописів. Проте те, що я почув від людей щодо правління нової влади впродовж останнього року показує, що рейтинги партії "мрійників", порівняно з минулорічними, вже значно нижчі. Багато людей просто розчаровані, адже з обіцяних золотих гір, команда Іванішвілі не виконала майже нічого. Більше того, призупинилося багато проектів, які давали робочі місця. Через зміну вектору діяльності, багато інвесторів покидають грузинський ринок, що також призводить до втрати грузинами робочих місць. Будівничі та ремонтні роботи по всій Грузії, якщо не зупинено, то добряче пригальмовано. У цьому я переконувався неодноразово на власні очі. З обіцяних Іванішвілі 100 заводів, на сьогодні не побудовано жодного. Також не видано жодного Лара, з обіцяних тим же Іванішвілі. І цей список можна продовжувати довго. Але я це пишу не для того, щоб когось переконати в бездіяльності нової влади Грузії, а як приклад масового розчарування грузин у новій владі, яке зараз шириться країною.
Це зовсім не означає, що розчаровані люди будуть підтримувати команду Саакашвілі та його кандидата. Такий стан швидше показує непросту ситуацію, у якій зараз знаходяться грузини, коли реально немає одного лідера, якого б підтримувала більшість народу. Одначе, попри негативи, з якими пов'язана в уяві грузин діяльність "Національного єдиного руху", а точніше, Саакашвілі, фактично усі вони визнають і реальні заслуги колишньої правлячої сили, зміни, які покращили життя рядового грузина. А стосовно теперішньої влади людям просто немає чого згадати, окрім обіцянок.
Звичайно, одного року замало, щоб зрозуміти свою помилку у виборі того чи іншого політика чи політичної сили. В Україні, до прикладу, людям часто не вистачає і цілого терміну правління. І, зрозуміло, що загальнонаціональні опитування показують більшу підтримку нової, свіжої для грузин партії. Але великий відсоток невизначених людей, та паралельне поступове зменшення кількості визначених, підтверджує мої попередні слова. Люди знаходяться на роздоріжжі. А це означає, що пан Маргвелашвілі лукавить, зазначаючи, що має підтримку більшої половини населення країни. І подібні висловлювання йому не на користь. Як і те, що він не виділяється особливим розумом та характеристиками, які мав би мати президент, та які, власне, і спонукають до довіри виборця.
Тому, на мою думку, говорити ствердно про конкретного лідера на цих президентських виборах у Грузії не можна до самого дня голосування. А вже безпосередньо вибори покажуть, на скільки грузинське суспільство стало свідомим та політично освіченим. І чи дійсно грузини не помиляються двічі.
Розумію, що моя думка здається дещо поверхневою. Тому, для обґрунтування написаних вище слів, незабаром я напишу матеріал про ставлення людей до обох політичних сил Грузії та їхніх лідерів у розрізі їхньої діяльності за останні роки на конкретних прикладах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
