ДЕРЖАВНА ЗРАДА чи БАНАЛЬНА КОРУПЦІЯ?
Одеський припортовий завод ("ОПЗ") – один з найбільших не тільки в Європі, але й у світі виробників мінеральних добрив. Він же – кінцева ділянка найбільшого у світі, унікального аміакопроводу, прокладеного на світові ринки із Тольятті (Росія) через порт Одеса. Довжина його 2417 км, із них 1018 км – територією України, а обсяги щорічного прокачування аміаку становлять до 2,5 млн тонн. Унікальні труби аміакопроводу були виготовлені свого часу у Франції та мають безпрецедентні технічні характеристики безпеки, в тому числі внутрішній захист від небезпечної суміші аміаку та води у співвідношенні 99,6% – 0,4%.
Даний аміакопровід – єдиний доступ російського виробника на світові ринки, що дає Україні мільярдні прибутки та потенційну можливість впливати на північного сусіда, в тому числі коштом ціни на транспортування.
Одеський припортовий завод ("ОПЗ") – державне підприємство, яке здатне також виробляти аміак (понад 1 млн тонн на рік) та низку інших високоліквідних хімічних речовин, таких як карбамід (до 900 тисяч тонн на рік), рідкий азот, діоксид вуглецю і рідкий кисень. Він має унікальний комплекс із перевантаження аміаку із проєктною потужністю до 4,0 млн тонн в рік та власними сховищами на 120 тис. тонн. Окрім цього, має окремі комплекси з перевантаження: карбаміду, проєктною потужністю до 3,5 млн тонн в рік та власними сховищами на 80 тис. тонн; метанолу, потужністю до 1 млн тонн в рік і сховищами на 48 тис. тонн, а також комплекс із перевантаження рідких азотних добрив потужністю 500 тис. тонн в рік та сховищами на 36 тис. тонн.
За роки незалежності України "ОПЗ" виріс до підприємства світового рівня технічного розвитку та європейського рівня якості. З 1998 р. завод є офіційно членом Міжнародної асоціації виробників добрив (IFA) і був включений до переліку підприємств, які мають СТРАТЕГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ для ЕКОНОМІКИ та БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ.
Верховний Суд України також констатував, що ОПЗ має стратегічне значення для економіки та безпеки держави та має у своєму складі об'єкти підвищеної небезпеки, контроль за якими має здійснюватися на національному рівні для запобігання можливим аваріям, що можуть мати катастрофічні наслідки для людей і довкілля.
Останні повідомлення про те, що цей завод доведений виконавчою гілкою нашої ВЛАДИ до зупинення виробництва має, на мою думку, всі ознаки ЗЛОЧИНУ. У кращому випадку ¬- як СЛУЖБОВА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ із важкими наслідками для безпеки і оборони України. У гіршому – як можлива КОРУПЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ організованого угрупування при владі, з підготовкою оборудки зі штучною зупинкою виробництва, заниженням вартості ОПЗ напередодні приватизації в інтересах заздалегідь і непрозоро визначеного нового власника-вигодонабувача.
Подібні свідомі чи несвідомі дії ВЛАДИ є, де-юре, на межі ДЕРЖАВНОЇ ЗРАДИ й де-факто ведуть до зменшення економічної безпеки і оборони України. Це прямий шлях до потенційної втрати наших провідних у світі економічних позицій з виробництва і постачання мінеральних добрив, конкретно, і у стратегічній хімічній промисловості – взагалі. Та, відповідно, звуження нашого можливого зовнішньополітичного впливу на світовому економічному ринку розподілу високоліквідної продукції хімічної промисловості.
У Кабінету міністрів, РНБО та Офісі Президента було більше ніж два роки для прогнозування можливого зростання світових цін на газ: для цього Україна має дві розвідувальні служби, СБУ та МЗС. Окрім того, в Україні є чи не найбільші в Європі власні поклади газу і була можливість забезпечити власне стратегічне підприємство газом власного видобутку, собівартість якого, з урахуванням прибутку, не перевищує 30-70 доларів за тисячу кубів.
А власна атомна енергетика потенційно могла б забезпечити найдешевшу електроенергію для цього виробництва.
Висока додана вартість від перероблення дешевої національної сировини у високоліквідні добрива та їх реалізація на світовому ринку БЕЗ ПОСЕРЕДНИКІВ, із найбільш зручною портовою локацією, мали б постійно наповнювати БЮДЖЕТ УКРАЇНИ. У тому числі для забезпечення оборони, підвищення пенсій та заробітної плати у державі.
"...На жаль... Залишу три крапки без продовження та не буду писати довгий пост чому і хто винен. Факт, що "вікно можливостей" для стабілізації заводу зачинилось. КОЖНА НОВА ВЛАДА робить однакові помилки, намагаючись видавити із заводу все що можливо, а ЗВАЖАЮЧИ на те, що з 2004-го ВЛАДА ТІЛЬКИ ДЕГРАДУЄ, то сьогоднішній технічний стан заводу найгірший за останні роки. Але сподіваюсь, що тепер, коли немає з чого гріти РУКИ, КОТРІ НІЧОГО НЕ БРАЛИ (відомий вислів президента В. Ющенка, при якому, за інформацією ЗМІ, завод поступово перейшов з 2005 року у сферу інтересів новоствореного олігарха Д. Фірташа), то є шанс провести приватизацію", – написав заступник директора ОПЗ.
Коментувати тут більше нічого. Якраз цим і потрібно було б займатися Офісу Президента та РНБО, згідно із законом і Конституцією України, у боротьбі із корупцією та в інтересах економічної безпеки і оборони України.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
