Чи треба знімати Шмигаля?
Звичайно, ми живемо в країні кривих дзеркал, де давно відкинуті конституційні положення про Кабмін як окрему гілку влади, що формується парламентом і який підзвітний йому.
З 2019 року у нас і Голова ВР, і Премʼєр – щось типу радянських народних засідателей у судах, яких називали ківалами. Що скажуть, на те й кивали мовчки.
Міняти тих ківал – марудна справа, міняти треба авторитарну систему Зеленського – Єрмака, яка править за декораціями ківал Стефанчука і Шмигаля.
Але це можна зробити лише на наступних виборах.
Тож питання, чи доживе до них країна при цих ківалах на ключових посадах?
Ніколи не забуду, як Премʼєр минулої осені зібрав міських голів обласних центрів, щоб забрати у них ПДФО. Мери доводили, що ці гроші постійно йдуть у війська на важливі цілі, які не фінансує держава. Шмигаль по-барськи погортав звіти і гнівно кинув: а що це за сотні планшетів та плазм у ваших звітах? Вони там що, в компютерні ігри у окопах грають? Футбол дивляться?
Мери офігіли.
Премєр воюючої вже третій рік країни не знав про дрони, управління боєм, системи наведення арти.
⁃ А ви хоч раз в бригадах були? – нарешті подав голос один мер.
⁃ Я Премʼєр-міністр, це не моя функція, – відповів Шмигаль.
Він сказав чисту правду. Бо у системі кварталократії його функція – кивати і підписувати.
Ця система призвела до того, що країна отримала ще один фронт – у тилу.
Бо некомпетентность, мародерство і безпорадність Уряду в мʼяких кріслах все сильніше бʼє в спину тим, хто бʼється насмерть в окопах.
Уряд отримав від українців і західних союзників 1 млрд дол на фортифікації. Де вони?
1,5 млрд на дрони. Чому всі волонтери закривають це замість держави.
1,5 млрд на захист енергетики. Повний саботаж.
Я розумію, що і наступний Премʼєр буде в тій же системі кварталократії. Але може він матиме хоч трохи совісті, хоч трохи більше памʼятатиме, що Уряд має працювати на Армію, а не на схеми Офісу та слуг.
Я маю також надію, що кожна відставка зеленого ківали відкриває українцям очі: король голий.
Тож я за зняття Шмигаля.
З негайною його мобілізацією та відправкою на фронт десь під Торецьк.
Щоб відчув там ціну заритих перед війною своїм лизоблюдським підписом десятків мільярдів у асфальт замість ракет.
Щоб на власну спину взяв якість непідготовлених фортифікацій.
Щоб поспав узимку під окопну свічку, яка стане єдиним джерелом світла і тепла через завалений ним захист енергетики.
Щоб день і ніч просив у блогерів закрити збір на дрони та пікапи, які його підлеглі так і не відправили у війська.
Acta est fabula
Вистава завершена.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
