Повномасштабне вторгнення, якого могло не бути, або План Миру не лише для України (частина перша)

Учора, 6 березня 2025 року, прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні запропонувала надати Україні гарантії безпеки НАТО без фактичного вступу країни до військового альянсу. Про це Дж. Мелоні заявила на вчорашній зустрічі лідерів ЄС у Брюсселі (https://www.bloomberg.com/news/articles/2025-03-06/meloni-backs-giving-ukraine-nato-security-without-membership?srnd=homepage-europe). Україна має бути вдячною Італії та її прем'єр-міністру, яка стала першим із керівників країн-членів НАТО, хто офіційно запропонував такий варіант зміцнення безпеки України.

Цей варіант у складі пакетних пропозицій з'явився в Україні ще 29 грудня 2021 року – за два місяці до повномасштабного вторгнення російської армії в Україну 24 лютого 2022 року. У разі їхнього прийняття, завчасного розгортання Збройних Сил України на всіх трьох напрямках майбутнього вторгнення та приведення сил НАТО у бойову готовність, із високою ймовірністю можна стверджувати, що Кремль не наважився б на "війну на тиждень із захопленням Києва за три дні".

Метою пакетних пропозицій від 29 грудня 2021 року ("Без безпеки України не існує безпеки Європи" | Блоги – Українська правда, 29.12.2021р.) було наступальне перехоплення Україною дипломатичної та інформаційно-психологічної ініціативи від Кремля, а також блокування його пропаганди – як зовнішньої, так і всередині країни – що виправдовувала підготовку до вторгнення. Відповіддю на ультиматум Кремля "країнам колективного Заходу на чолі зі США" щодо гарантій нерозширення НАТО на територію України мало стати термінове скликання консультацій країн-учасниць Будапештського меморандуму за участю керівництва НАТО.

Можливий компроміс, який міг би бути досягнутий, мав базуватися, по-перше, на безумовному підтвердженні та виконанні всіх положень Будапештського меморандуму. По-друге, на підписанні всіма країнами-учасницями та НАТО додаткової угоди до меморандуму "Про підтвердження нейтрального статусу України з наданням їй додаткових гарантій безпеки шляхом автоматичного застосування 5-ї статті Договору НАТО у разі нової агресії проти України".

Мотивація таких пропозицій полягала в наступному: "Розуміючи високу відповідальність за збереження миру в Європі та світі, а також безпеку власного народу, на тлі відмови країн НАТО наразі прийняти Україну до свого складу та гарантувати їй захист відповідно до ст. 5 Статуту НАТО, українська влада має сама взяти на себе ініціативу щодо проведення відповідних консультацій і дипломатичного реагування на пропозиції Москви про нові міжнародні домовленості між США та Росією щодо гарантування невступу України до НАТО".

Відправною точкою дипломатичної позиції України мало б стати нагадування Росії, що необхідність нових міжнародних домовленостей базується на практиці виконання старих. Якщо старі міжнародні домовленості не є обов'язковими для виконання однією зі сторін-підписантів, як можна довіряти новим? Адже порушення Росією Гельсінських угод 1975 року, одним із принципів яких є те, що територіальна цілісність країни та право суверенної держави вирішувати власну співпрацю з іншими країнами чи альянсами не є предметом дискусій з боку інших держав, уже стали історичним фактом.

Виходячи з факту порушення Росією у 2014 році територіальної цілісності та недоторканності міжнародно визнаних кордонів України, анексії Криму й окупації частини Сходу України – що є порушенням таких міжнародних договорів, як Будапештський меморандум 1994 року та Договір про дружбу і співробітництво між двома країнами від 1997 року, – Україна готова до нових переговорів із порушеного Москвою питання. Однак лише за умови пакетного обговорення та обміну можливими новими гарантіями, яких вимагає Москва, на практичне вирішення таких пов'язаних із цим питань:

1. Доповнення Будапештського меморандуму 1994 року додатковою угодою з боку ядерних держав-підписантів, у якій мають бути детально визначені процедура та механізм реалізації заходів щодо майбутнього захисту територіальної цілісності та недоторканності кордонів України. Такі доповнення повинні містити юридично зобов'язуючі гарантії надання Україні, у разі якщо вона стане жертвою нової агресії, усіх можливих видів підтримки: дипломатичної, інформаційної, економічної та воєнної.

Це пов'язано з тим, що текст чинного варіанту цього міжнародного договору не спрацював, починаючи із захоплення Росією Криму у 2014 році. Це вже призвело не лише до тяжких наслідків для України, а й до фактичної руйнації всієї системи міжнародних домовленостей у сфері ядерного роззброєння, встановленої Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

Додатковим гарантом безпеки можливого нейтрального статусу України в обмін на її зобов'язання не вступати до НАТО має стати саме НАТО. Найкращим варіантом цього є приєднання НАТО до Будапештського меморандуму як нового колективного підписанта та гаранта надання Україні всієї можливої підтримки у разі, якщо вона стане жертвою агресії чи будь-якого тиску – економічного, політико-дипломатичного, інформаційного чи воєнного" ("Без безпеки України не існує безпеки Європи" | Блоги – Українська правда, 29.12.2021р.).

Далі також пропонувалося: "Саме з НАТО Україна в 1997 році підписала Хартію про особливе партнерство, в якій Альянс "вітає та підтримує той факт, що Україна отримала гарантії безпеки від усіх п'яти ядерних держав-учасниць Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як без'ядерна держава-учасниця ДНЯЗ і нагадує про зобов'язання, взяті США, Великою Британією разом із Росією, а також Францією в односторонньому порядку, які у 1994 році в Будапешті прийняли історичне рішення надати гарантії безпеки Україні як без'ядерній державі-учасниці ДНЯЗ"".

Цим самим було б підтверджено дієвість ДНЯЗ і відновлено зруйнований сьогодні міжнародний правовий режим ядерного роззброєння – це стало б лакмусовим папірцем ефективності політики міжнародно-правових гарантій у ядерному роззброєнні та наочним прикладом для інших країн світу.



Виходячи з того, що Україна отримала гарантії безпеки від усіх п'яти ядерних держав-учасниць ДНЯЗ як без'ядерна держава-учасниця ДНЯЗ, а Будапештський меморандум 1994 року фактично становить із ДНЯЗ єдине ціле, питання відновлення територіальної цілісності України є питанням, безпосередньо пов'язаним із міжнародним режимом нерозповсюдження ядерної зброї, світовою безпекою та подальшою долею процесу ядерного роззброєння у світі.

2. Надання Україні з боку США статусу головного стратегічного партнера поза НАТО – як визнання її визначного внеску у зміцнення обороноздатності США за рахунок добровільної ліквідації третього за величиною ядерного арсеналу у світі, стратегічний компонент якого був спрямований саме проти США і потенційно міг знищити наймогутнішу державу світу.

Статус основного союзника США поза НАТО має сприяти поглибленню українсько-американського стратегічного партнерства у критично важливій для нас військово-технічній сфері з реальною програмою допомоги Україні в її переозброєнні та відновленні повного циклу власного виробництва критичних для оборони зразків військової техніки із використанням сучасних технологій.

3. Підтвердження суверенного права України, навіть у статусі нейтральної країни, шукати посилення власної безпеки й оборони шляхом укладання двосторонніх і багатосторонніх регіональних міжнародних договорів, як-от Люблінський трикутник чи Міжмор'я, що спрямовані на зміцнення регіонального та міжнародного миру.

Потрібно починати з двосторонніх і тристоронніх контактів та створювати всередині Європейського Союзу і НАТО групу країн, які об'єднають не провідні країни Європи, а середні та малі держави з метою захисту спільних загальноєвропейських цінностей колективної системи безпеки.

Таким чином, можливий шлях припинення війни у центрі Європи, деокупації українських територій, відновлення зруйнованої окупацією Криму системи міжнародного права, а також запобігання остаточній руйнації Договору про нерозповсюдження ядерної зброї – це нове комплексне розв'язання питань безпеки в Євроатлантичному просторі шляхом розробки нової спільної стратегії Заходу щодо України та Росії" ("Без безпеки України не існує безпеки Європи" | Блоги – Українська правда, 29.12.2021р.).

Зазначимо також, що ініціатива Італії має символічне історичне значення. Голос саме Риму нагадує Вашингтону про його обов'язки щодо захисту світових демократій, а також про витоки становлення американської демократії та незалежності самих США, які досі не поступалися перед диктаторами й світовим авторитаризмом. Саме історія існування римських республік і античної цивілізації Риму надихала свого часу батьків-засновників американської демократії на створення чинної Конституції США та заклала основу їхнього сучасного державного фундаменту.

Діючий державний секретар США Марк Рубіо, ще бувши сенатором, у виступі в Конгресі США 25 березня 2014 року так реагував на анексію Росією Криму: "Після розпаду Радянського Союзу в 1990-х роках Україна залишилася з третім за величиною арсеналом тактичної та стратегічної ядерної зброї на планеті. Але вони підписали цю угоду (Будапештський меморандум) зі Сполученими Штатами, Об'єднаним Королівством (Великою Британією) і Росією, яка в основному стверджувала: якщо ви відмовитеся від своєї ядерної зброї, ми, ці три країни, що підписали це, забезпечимо вам захист і гарантуємо вашу оборону. Україна це зробила. Вони відмовилися від цієї зброї. Це було підписано в 1994 році.

Через двадцять років одна з трьох країн, які підписали цю угоду, не просто не забезпечила їм оборону, а фактично вторглася до них. І я хочу на секунду звернути увагу на наступне. Подумайте, якщо зараз ви одна з тих країн світу, яка відчуває загрозу з боку своїх сусідів, а Сполучені Штати та решта світу звертаються до вас і кажуть: слухайте, не розробляйте ядерну зброю, ми захистимо вас самі, ми пильнуватимемо за вашим захистом. Як ви думаєте, який урок дасть вам цей приклад? Я думаю, що це надсилає багатьом країнам у всьому світі повідомлення, що, напевно, ми більше не можемо розраховувати на обіцянки безпеки, які дає вільний світ..." (https://youtu.be/rFqvErYqFRs).

Перед повномасштабним вторгненням в Україну у лютому 2022 року інший американський сенатор Тед Круз під час слухань у Конгресі США також підтвердив зобов'язання США надати Україні військову допомогу відповідно до Будапештського меморандуму:

"Ми маємо офіційне зобов'язання, яке взяли на себе Сполучені Штати, допомагати українцям захищатися... Сполучені Штати підписали угоду під назвою Будапештський меморандум про безпекову допомогу. Згідно з Будапештським меморандумом Україна погодилася відмовитися від ядерної зброї. Україна мала третій за величиною арсенал ядерної зброї на планеті. Америка цілком розумно вважала, що світ був би безпечнішим, якби в Україні не було ядерної зброї. І абсолютно новий український уряд погодився та відмовився від ядерної зброї, зробивши Америку безпечнішою і весь світ безпечнішим.

Але український уряд зробив це не дарма. Він зробив це в обмін на чіткі запевнення, що Сполучені Штати захищатимуть територіальну цілісність України. Дозвольте мені повторити: Сполучені Штати взяли офіційне зобов'язання перед українцями, що якщо вони відмовляться від ядерної зброї, ми допоможемо їм захистити себе. І українці просять нас виконати наше зобов'язання у дуже конкретній формі: негайних санкцій щодо "Північного потоку-2" та зброї, щоб вони могли захистити себе" (https://youtu.be/eFbkXemhOvM).

І на завершення – слова лауреата Нобелівської премії, французького та американського письменника Елі Візеля (1928-2016): "Ми повинні ставати на чийсь бік. Нейтральність допомагає гнобителю, але ніколи – жертві. Мовчання заохочує мучителя, але ніколи – того, кого мучать. Іноді ми повинні втручатися. Коли людські життя опиняються в небезпеці, коли людська гідність під загрозою, національні кордони та чутливість втрачають значення". Ці ж думки поділяв геніальний італієць Данте Аліг'єрі (1265-1321): "Найспекотніші куточки в пеклі залишені для тих, хто за часів найбільших моральних переломів зберігав нейтралітет".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.