Про те, хто кому винен – згідно з англо-саксонським правом, – Честь Держави як основа її Величі, або План миру не лише для України (частина четверта)

"Наприкінці шляху ми будемо пам'ятати не образи від наших ворогів, мовчання наших друзів "

(Мартін Лютер Кінг)

"У демократичному світі, як і в демократичній країні, сила повинна бути нерозривно пов'язана із відповідальністю"

(Франклін Делано Рузвельт)

Державний секретар США Марко Рубіо вчора скасував свій візит до Лондона, чим спричинив перенесення анонсованої зустрічі міністрів закордонних справ США, Британії, Франції, Німеччини і України. На зустрічі мало розглядатися питання про припинення війни у центрі Європи. Одночасно із скасуванням візиту у ЗМІ з'явилися "пропозиції президента Трампа", суть яких – "визнання Криму частиною Росії" і "неофіційне визнання російського контролю над майже усіма територіями, окупованими нею починаючи з 2014 року". Крім того, видання "Вашингтон Пост" повідомило, що в США розпущено робочу групу, яка займалася збиранням фактів про воєнні злочини, скоєні Росією проти України.

Нагадаємо, що під час першої каденції Президента США Дональда Трампа (2016-2020 рр.) у "Кримській Декларації" Державного департаменту США від 25.07.2018 року була заявлена офіційна позиція США з приводу агресії Росії проти України: "Росія шляхом вторгнення в Україну та спроби анексії Криму в 2014 році намагалася підірвати основоположний міжнародний принцип, якого дотримуються демократичні держави: жодна країна не може силою змінювати кордони іншої". Держави світу, включаючи Росію, погодилися з цим принципом у Статуті Організації Об'єднаних Націй, зобов'язавшись утримуватися від загрози сили або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави. Цей фундаментальний принцип, підтверджений також у Гельсінському Заключному акті, є однією з основ, на яких тримається наша спільна безпека і стабільність.

Очевидно, що настав час для проактивних дій з донесення правди до світової спільноти – насамперед у Сполучених Штатах Америки – із залученням усіх інструментів української дипломатії, як офіційної, так і публічної, а також усіх інформаційних ресурсів нашої держави.

Необхідно сформулювати та висунути зустрічні вимоги до всіх міжнародних організацій, світових лідерів, центрів впливу, а також безпосередньо до українських громад за кордоном і громадських організацій у провідних демократичних країнах Заходу.

Зокрема, це може бути реалізовано через ініціативи на кшталт меморандумів, подібних до такого:

Меморандум

щодо принципу компенсації за стратегічний внесок

України у сферу міжнародної безпеки

Подається на розгляд країн-членів ООН, країн-гарантів безпеки України згідно з Будапештським Меморандумом, міжнародних організацій, країн-партнерів НАТО і ЄС, а також Уряду Сполучених Штатів Америки.

[Київ, квітень 2025 року]

1. Загальні положення

Україна, як незалежна держава, протягом останніх трьох десятиліть неодноразово демонструвала глибоку відданість принципам міжнародної безпеки, стратегічної стабільності і ядерного роззброєння.

З огляду на виклики, що постали перед світом у ХХІ столітті, Україна вважає за необхідне нагадати міжнародним партнерам, зокрема Сполученим Штатам Америки, про свій унікальний і безпрецедентний внесок у глобальну безпеку, який має бути визнаний і відповідним чином додатково врахований у взаємних зобов'язаннях.

Неспровокована війна Росії проти України, брутальне порушення Росією і неповне виконання іншими країнами-підписантами Будапештського Меморандуму своїх зобов'язань щодо гарантій безпеки, недоторканості кордонів, суверенітету і територіальної цілісності України – додатково вимагають цього.

Без виконання даного чинного міжнародного договору, який є унікальним і безпрецедентним за масштабами ядерного роззброєння і зміцнення міжнародної безпеки у світі, – стає неможливим відновлення системи міжнародного права, яка забезпечувала мир у Європі 70 років поспіль після закінчення Другою світової війни.

Невиконання Будапештського меморандуму – це руйнація легітимності і правова смерть таких системоутворюючих міжнародних договорів, як Статут ООН від 1945 року, Гельсінський Заключний акт з питань міжнародної безпеки від 1975 року, Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 1969 року і Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1968 року. До того ж це є зрадою, котрої зазнала одна з країн-засновниць ООН, якою стала Україна у 1945 році (ще у складі Радянського Союзу) на знак визнання її внеску в перемогу над фашизмом під час Другої світової війни.

2. Принцип компенсації у міжнародному праві на практиці

У рамках загальних засад англосаксонського права, зокрема у доктрині "quantum meruit" (лат. "стільки, скільки заслуговує"), діє принцип, згідно з яким будь-яка послуга, яка була добровільно надана і принесла вигоду іншій стороні, має бути компенсована у справедливий спосіб.

Цей принцип широко застосовується у міжнародній практиці, зокрема у випадках стратегічного партнерства, надання військової чи технічної допомоги або післявоєнної підтримки (наприклад, План Маршалла, щорічні субсидії Ізраїлю, реструктуризація боргів ПАР після її роззброєння).

Факти свідчать, що Україна є не боржником США, а союзником і стратегічним партнером. Висування США вимог до України щодо компенсації наданої їй раніше допомоги порушує принципи справедливості, солідарності та історичної відповідальності. Справедливість вимагає не виставляти їй рахунки для компенсації, а визнати історичну роль України в обороні Заходу, гарантувати її безпеку та відновити довіру до США як лідера вільного світу.

3. Фактичні обставини, що формують підстави для компенсації

а) Внесок України у перемогу над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні (1939-1945 рр.), завдяки якому було врятовано життя сотень тисяч, якщо не мільйонів, американців та європейців:

• Людський внесок України складає понад 7 мільйонів українців, які боролися у лавах діючої Радянської армії, з них 3 млн. віддали життя за спільну перемогу. Це було близько 40% від усіх втрат Радянської армії у живій силі. Кожна четверта жертва серед солдатів і мирного населення СРСР – була з України. Для порівняння: втрати США у Другій світовій становили близько 420 тис. осіб на усіх театрах бойових дій. У свою чергу, Україна віддала за спільну перемогу близько 9 млн осіб (разом із втратами цивільного населення);

• військовий і стратегічний аспект: Україна була полем визначальних битв тієї війни: Київська оборонна операція (1941) відволікла основні сили Вермахту, спрямовані проти Москви у критичний момент її оборони; бої під Харковом (1941-1943) відволікли гітлерівські сили від інших стратегічних напрямів, а результат Сталінградської битви визначали українські резерви. Битва за Дніпро стала однією з найбільших у світовій історії (1943), а Корсунь-Шевченківська і Львівсько-Сандомирська операції (1944) забезпечили звільнення Центральної Європи і, разом із проривами силами чотирьох Українських фронтів, забезпечили вихід до Берліну та його взяття;

• Україна зробила гігантський внесок у перемогу над фашизмом не лише в радянському, але й у глобальному вимірі. Вона заплатила страшну ціну, виконавши стратегічну місію, яка після тієї війни мала своїм наслідком, серед іншого, і велич США. До 1944 року (моменту відкриття Другого фронту у Європі) українці знищували кращі сили Вермахту, зменшували німецьку загрозу для США і тим самим зберігали життя американцям. Завдяки загальним втратам СРСР, найбільшими з яких були українські, США уникнули необхідності висаджуватись у Західній Європі до 1944 року. На Східному фронті вели бої понад 70% німецьких дивізій, знищення яких (до чого суттєво доклалися українці!) врятувало життя сотням тисяч американців.

б) Ядерне роззброєння України (1994-2001):

• Безпрецедентна і добровільна передача третього у світі за потужністю ядерного арсеналу. Потенційно цей арсенал був здатний повністю знищити США, особливо в разі атаки найважчими у світі українськими ракетами через південь США, де була відсутня ефективна ПРО. Україна, жертвуючи власною безпекою, знищила 176 таких міжконтинентальних ракет, понад 1900 стратегічних ядерних боєголовок та десятки важких стратегічних бомбардувальників-ракетоносців Ту-160 і Ту-95;

• без реалізації Україною такого самовідданого кроку стратегічна безпека США залишалася б вразливою протягом десятиліть. Україна, ліквідувавши спрямовану проти США ядерну загрозу зі своєї території і позбувшись своєї стратегічної ядерної зброї, заощадила для США трильйони доларів, які вони мали б витрачати на будівництво і утримання відповідної оборони протягом останніх 30 років. Натомість Україна втратила стратегічний потенціал захисту, вартість відбудови якого у сучасних цінах також становить не менше трильйона доларів США.

в) Стримування агресії РФ (після 2022 року):

• Україна, зупинивши масштабну війну, яка могла вийти за межі Східної Європи, є сьогодні щитом європейської безпеки;

• безпрецедентні для Європи людські, економічні та ресурсні втрати поклав український народ на захист міжнародного правопорядку після Другої світової війни;

• війська країн-членів НАТО не беруть участі у бойових діях – саме завдяки рішучому спротиву України.

г) Моральний аспект: Україна – не "бідний родич" і не утриманець, а союзник, могутній духом свого народу і мужністю своїх воїнів:

• Україна захищає себе і європейський простір від ядерної імперської диктатури, яка є спільною загрозою для Заходу;

• кожний український солдат, який захищає лінію фронту, зменшує ризик прямої конфронтації НАТО з Росією;

• США не втратили жодного військовослужбовця у нинішній війні проти РФ – саме завдяки українському спротиву.

Висновок: вимагати від України "оплати" за жертви, які вона вже понесла і продовжує нести задля спільного захисту, – є, з точки зору моралі, принизливим і цинічним.

4. Очікування української сторони

Виходячи з вищенаведеного, Україна вважає за доцільне порушити перед міжнародними партнерами питання про:

- офіційне визнання стратегічного внеску України у глобальну безпеку;

- безумовне виконання положень Будапештського меморандуму всіма його підписантами і доповнення даного меморандуму новими двосторонніми або багатосторонніми договорами із прописаним у них покроковим детальним механізмом реалізації передбачених у меморандумі гарантій.

- розгляд компенсаційних механізмів, включаючи:

• списання або конверсію частини зовнішньої заборгованості;

• пріоритетний доступ до інвестиційних, оборонних і технологічних програм;

• підтримку плану економічного відновлення України за зразком історичних прецедентів.

5. Заключні положення

Україна залишається відкритою до конструктивного діалогу та вважає, що визнання принципу стратегічної компенсації – є не лише питанням історичної справедливості, але й основою довіри у міждержавних відносинах.

Український народ, який продовжує боротьбу за свободу і європейське майбутнє, має право розраховувати не лише на підтримку, а й на глибоке партнерське переосмислення своїх взаємин із тими, хто отримав вигоду від його жертви...

__________________________________________________________________

Ще декілька слів стосовно Будапештського меморандуму. Ціна, яку заплатив за нього український народ, занадто велика, щоб дозволити нерішучості чи боягузтву з нашого боку продовжувати підігравати підлості з боку його порушників. Від виконання меморандуму залежить доля не лише України, але й усієї Європи і Світу.

Безумовне виконання даного меморандуму потрібне:

1. Для підтвердження дієздатності, а не руйнації, Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року.

Якщо цього не зробити, то на підставі якого джерела міжнародного права може бути підписаний будь-який новий міжнародний договір? І взагалі: чи можуть існувати хоч якісь гарантії виконання нового договору, якщо чинний міжнародний договір хоча б якась сторона вважатиме для себе необов'язковим для виконання? Який сенс підписувати з Росією будь-які нові договори, якщо вона не виконує чинні, раніше нею підписані?

2. Для підтвердження дієздатності, а не руйнації, Гельсінських угод від 1975 року. Порушивши Будапештський меморандум і міжнародно визнані кордони України, Росія запустила "принцип доміно" щодо можливості руйнації всіх кордонів у Європі. Тих кордонів, які були встановлені після закінчення Другої світової війни і непорушність яких була підтверджена в 1975 році у Гельсінкі. Неповернення України до її законно визнаних кордонів рівнозначне визнанню Гельсінських угод "картковою будівлею", яку тепер може зруйнувати будь-яка країна стосовно свого сусіда – аби лиш була для цього сила.

Якщо Росія вважає, що розпад СРСР звільнив її від виконання Гельсінських угод, то варто нагадати: Радянська імперія саморозпустилася, а виконання її зобов'язань добровільно взяла на себе Росія як її правонаступниця. Саме завдяки цьому вона зайняла місце СРСР у Раді безпеки ООН (хоча й з порушенням відповідних процедур, прописаних у Статуті цієї організації). Якщо Росія відмовляється від виконання взятих на себе зобов'язань СРСР за Гельсінськими угодами, то це дає ООН право переглянути її членство у Раді безпеки – у повній відповідності зі Статутом цієї організації.

3. Для підтвердження дієздатності, а не руйнації, Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) від 1968 року. У разі невиконання Будапештського меморандуму і незабезпечення реальних гарантій безпеки Україні вона має право вийти з цього договору. Для України ці два договори є взаємопов'язаними (повна назва Будапештського меморандуму – Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї).

Насамкінець, стосовно старовинного англосаксонського права, яке для нової Адміністрації США стає дедалі більш популярним у сучасній "бізнесовій" політиці "good deals". Воно визначає, що кожна сторона угоди, яка надала послуги, має право на справедливу компенсацію за них. Вихід України з договору ДНЯЗ буде, де-факто, констатацією його смерті. Після цього жодна країна у світі ніколи не приєднається до цього договору і ніколи не обміняє володіння чи можливість володіння ядерною зброєю на будь-які гарантії безпеки.

Україна вже надала всьому Світові безпрецедентну послугу у зміцненні його безпеки. Зокрема, вона ліквідувала загрозу знищення США третім у світі за потужністю арсеналом стратегічної ядерної зброї. Для американських платників податків вартість такої послуги з того часу – це вже заощаджені на оборону трильйони доларів США (за неповними і дуже скромними розрахунками).

Посилання деяких політиків [Steven Pifer "Budapest Memorandum Myths" https://cisac.fsi.stanford.edu/news/budapest-memorandum-myths] на різний переклад англійських слів "guarantees" і "assurances" ("запевнення у підтримці" – саме так вони його перекладають, хоча в назві Меморандуму йдеться "on security assurances") є лукавством з точки зору міжнародного права [Sen. Cruz on the crisis in Ukraine: 'President Biden and the democrats have imperiled Ukraine and put Europe on the brink of war' https://www.cruz.senate.gov/newsroom/press-releases/sen-cruz-on-the-crisis-in-ukraine-president-biden-and-the-democrats-have-imperiled-ukraine-and-put-europe-on-the-brink-of-war]. Усі примірники Будапештського меморандуму, згідно з Віденською Конвенцією від 1969 року, мають однакову юридичну силу. У назві українського примірника використане слово "гарантії", російського – "гарантии", і обидва ці слова не мають подвійного тлумачення. А лукавим політикам, які посилаються на різний переклад, варто нагадати значення англійських слів: "Гідність", "Мораль" і "Честь".

Свого часу приклад правдивого розуміння цих слів показав Сер Вінстон Черчилль. Це сталося під час дебатів у Кабінеті міністрів Великобританії під час прийняття рішення про вступ його країни у Першу світову війну. Черчилль, як військово-морський міністр – Перший лорд Адміралтейства Великої Британії, нагадав членам Уряду, що: "... якщо ми залишимо Францію у її боротьбі, ми побачимо, як Франція впаде під німецьким контролем, а Ла Манш перетвориться на бар'єр, який не захищає, а загрожує нашій безпеці. Це питання честі та існування імперії..." [Sir Winston Churchill, "The World Crisis, 1911-1914", Thornton Butterworth, London, UK, 1923-1931].

Сучасним лідерам світу, які стають усе більш залежними від гігантських національних і транснаціональних корпорацій, варто було б пам'ятати про подібні приклади історії. Інших сценаріїв розв'язання світових проблем, які загрожують його існуванню, просто не існує. Бізнесовий підхід до геополітики, нерішучість, боягузтво, егоїзм і короткозорість лише провокують агресорів. Світ, особливо у наші дні, є взаємопов'язаним і ера ізоляціонізму навіть для США закінчилась. Ще у минулому столітті. На жаль, у США ще й досі визнають і розуміють це далеко не всі.

На відміну від лідерів країн-підписантів Будапештського меморандуму, які приймали рішення у 2014 році, міжнародно-правові підстави для прийняття рішення Черчиллем у 1914 році були набагато складнішими. У серпні 1914 р. Британія не мала навіть формальних міжнародних зобов'язань щодо оборони Франції. Рішення Британії про вступ у війну на захист Франції було прийняте на підставі "Договору про нейтралітет Бельгії" від 1839 року ("Treaty of London"), хоча цей договір і не мав прямого відношення до Франції.

Порушення нейтралітету Бельгії лише ставило безпеку Франції під гіпотетичну загрозу. Але Черчилль, переконуючи уряд Британії, послався на неформальну військово-морську домовленість між Британією і Францією на підставі "Сердечної угоди" від 1904 року ("Entente Cordiale"). Дана угода, до речі, також не була оборонним союзом між цими країнами.

Суть військово-морських домовленостей, на які послався Черчилль, полягала всього-на-всього у розподілі зон відповідальності французького і британського флотів. Перший мав захищати, у разі необхідності, інтереси Британії у Середземномор'ї, а другий – інтереси Франції у Ла Манші і Північному морі. Ці домовленості, навіть не договір, були укладені на рівні морських міністерств. Без затвердження їх парламентом і підписання будь-якого офіційного документу на рівні урядів! Більшість членів Кабінету міністрів Великобританії взагалі не знали про існування таких домовленостей.

Більш того, навіть наявність у той час угоди "Тристоронньої Антанти" ("Triple Entente", 1907р.) між Британією, Францією і Росією теж не було обов'язковим для цих країн військовим союзом. Це теж була всього-на-всього домовленість про співпрацю і консультації на випадок кризи і загрози цим країнам. Британія не була юридично зобов'язаною вступати у війну і за цією угодою. Черчилль аргументував рішення вступити у війну необхідністю зберегти стратегічний баланс сил у Європі, протидіяти домінуванню у ній Німеччини та зберегти гідність і моральну перевагу Британії перед лицем загрози для своїх союзників на континенті.

Згодом, він повторив подібні аргументи і під час Мюнхенського зговору 1938 року на початку Другої світової війни у 1939 році, а також у 1948 році у відомій Фултонській промові, яка започаткувала ідеологічний процес об'єднання НАТО. Сучасний Світ міг би бути іншим, якби цей офіцер і аристократ, перебуваючи на службі власному народові і країні, діяв з містечковою обережністю. Якби не мав якостей справжньої еліти: вміння передбачувати майбутнє, цілісно сприймати навколишній Світ і події в ньому. І головне – якби не вмів приймати заздалегідь державні рішення і брати на себе відповідальність. Якби не розумів, що ціле є більшим, ніж сума його складових частин, а накопичення певного числа поодиноких кількісних змін, приводять до зміни якості цілого. До чого потрібно бути готовим заздалегідь і підготувати до цього країну!

Наразі вже зрозуміло, що вторгненню Росії в Україну і у 2014, і у 2022 рр. можна було запобігти, якби тоді вдалося переконати Кремль, що той зустріне підготовлений опір і наслідки агресії будуть неприйнятними. Для цього керівники України і Заходу мали б діяти разом і мати рішучість Черчилля. Повинні були бути рішучими, передбачувати і діяти на випередження, як це умів робити Великий Британець. Він і наразі попереджає нас: "Немає сенсу говорити: ми робимо усе, що можливе. Потрібно зробити те, що є необхідним!"

З цієї ж тематики про "...План Миру не лише для України":

1. Повномасштабне вторгнення, якого могло не бути, або План Миру не лише для України (частина перша) (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/67cb50126ccbd/)

2. Що наразі являє собою Захід і Росія, або План Миру не лише для України (частина друга) (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/67d4901639116/)

3. Анексія Криму, як наслідок відсутності стратегії Заходу щодо України, або План миру не лише для України (частина третя) (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/67dc04b2337a1/)

Продовження – буде далі.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.