Про стратегію будівництва демократії в Україні. Три закони демократії (з інтервʼю для французького видання ''Le Diplomatе'', ч.4)

Прикриваючись риторикою демократії, вони нищили її основи, копіюючи російську авторитарну модель і викликавши два Майдани.

Початок: Стратегія виживання та миру Європи і роль України | Мирний план (інтервʼю для французького видання ''Le Diplomatе'', ч.1)

Продовження.

Нова архітектура міжнародної безпеки та коаліційна армія європейських демократій'' (інтервʼю для французького видання ''Le Diplomatе'', ч.2).

Безпека Європи починається з України (з інтервʼю для французького видання ''Le Diplomatе'', ч.3)

Le Diplomatе: Війна часто подається як зіткнення демократичної моделі та авторитарного режиму. Які демократичні цінності Україна повинна зберегти за будь-яку ціну, навіть під тиском війни?

Ігор Смешко: Дякую за принципове і дуже важливе запитання. Ми вже говорили про важливість стратегії. Україна має громадянське суспільство, яке історично, ще з XVII століття, тяжіє до демократичних форм правління. Спроби побудувати в Україні авторитаризм після 1991 року викликали два протестних вибухи. Останній у 2013 році настільки налякав Кремль тим, що успіх будівництва демократії в Україні стане прикладом для Росії, що та розв'язала війну.

Народ України, на відміну від Росії, є аутентичним європейським і в абсолютній більшості – християнським. Якщо брати загальну кількість українців у світі, то це майже 50 мільйонів. Християнські культурні і моральні традиції, як і європейські демократичні традиції, є домінантою в Україні. В Україні проживають і мусульмани – татари, але їх не більше півмільйона громадян. Географічно Україна розташована у центрі Європи, на півночі та на сході її кордонів – європейська Білорусь і європейська частина євразійської Росії. Тому історично-природним майбутнє України може бути лише одне – перебування у загальноєвропейському цивілізаційному і культурному просторі демократичних країн Європи.

Але будівництво в Україні сучасних форм європейської демократії було б неможливим без попередньої розробки стратегії – архітектурного плану такого будівництва. Яка потрібна і для підняття рівня політичної культури громадянського суспільства. Повставати проти авторитаризму воно вже вміє, але обирати після цього гідний уряд – ще ні. Саме для цього і потрібне формулювання і поширення законів будівництва сучасних форм демократії та базових демократичних цінностей, яким не на словах, а на ділі мають додержуватись і впроваджувати в життя нові повоєнні обранці.

Такі три основні закони демократії були сформульовані мною і опубліковані перед останніми президентськими виборами у 2019 році (газета "День", стаття ""Невивчені уроки Гетьманату та національна ідея України у сучасних умовах" (2) ", 2018 https://day.kyiv.ua/article/den-planety/nevyvcheni-uroky-hetmanatu-ta-natsionalna-ideya-ukrayiny-u-suchasnykh-umovakh2). Вони отримали національне свідоцтво про реєстрацію авторського права (N87693 від 11 квітня 2019 року). З Вашого дозволу, по пам'яті, приведу їх:

Першим законом сучасної демократії можна назвати закон необхідного рівня розвитку соціально-економічної бази і політичної культури громадянського суспільства з метою забезпечення успішного функціонування інститутів влади за демократії. Цей закон полягає в тому, що необхідними, але не достатніми умовами для існування в країні успішної демократії є наявність критичної маси заможного середнього класу і певного рівня політичної культури громадянського суспільства.

Вони мають бути достатніми для забезпечення функціонування демократичних інститутів влади, контролю над владою з боку суспільства і необхідної адаптації алгоритмів управління в країні для захисту демократії відповідно до змін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища навколо країни.

Другим законом сучасної демократії, вважаю, можна назвати закон конфігурації (розподілу, балансу і противаги) органів влади за демократії.

Він полягає в тому, що справжня, а не формальна виборність, підзвітність і прозорість органів влади за демократії, а також рівність усіх громадян перед законом – можуть бути забезпечені лише за реального відокремлення одна від одної трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової. При тому, що максимально можлива кількість внутрішніх функцій державного управління має бути передана на якомога нижчий із можливих рівень управління у місцеве самоврядування, а права парламентської опозиції – визначені і захищені законом.

Третім законом сучасної демократії можна назвати закон політичної стабільності, сталості і фаховості органів державного управління за демократії. Він полягає в тому, що необхідною, але не достатньою умовою для політичної стабільності за демократії є наявність у країні принаймні двох, заснованих на ідеології демократії, не вождистського типу партій. Ці партії можуть відрізняються одна від одної різним баченням процесів еволюційного розвитку Світу. Одна може бути консервативною, інша – ліберальною, але їх мають об'єднувати спільні демократичні цінності: виборність, підзвітність і відкритість органів державної влади перед суспільством.

Обидві такі ідеологічні партії мають бути свідомо антиреволюційними і мати підготовлений фаховий кадровий резерв для управління державою за умов демократії. Бути готовими не лише управляти країною, але й підкорятися волі виборців і періодично перебувати у парламентській опозиції. Цінувати принцип верховенства права більше ніж власну ідеологію і здійснювати ефективний контроль над виконавчою гілкою влади протягом усього часу перебування в опозиції.

Що стосується збереження сталості і фаховості органів управління за демократії, то це має забезпечуватися законодавчо визначеною системою захисту позапартійних кадрових професіоналів від протиправного впливу на них з боку політиків. Політики змінюються при владі після кожних виборів, а позапартійні професіонали кар'єрно зростають протягом десятиліть роботи. Вони і мають бути носіями інституційної пам'яті, фаховості і сталих державницьких традицій органів управління. Запорукою усього цього мають бути свобода слова і вільні від протиправного впливу, фахові і патріотичні засоби масової інформації – четвертий елемент недержавної влади при демократії.

Мені як технократу зрозуміло, що демократія – це надскладна соціально-економічна система, набагато складніша за технічну. У неї, як і у технічних систем, є свої об'єктивні закони розвитку.

Однією з таких закономірностей є те, що будь-яка спроба покращити один елемент цілісної системи гарантовано погіршує роботу системи у цілому. Покращити елемент системи можна лише після попереднього аналізу його місця в ієрархії цілісної системи. Цьому має передувати аналіз зв'язків даного елемента з іншими. Впливу елемента на призначення і цільову функцією системи у цілому і впливу на них зовнішнього середовища.

Тому уявіть, яку шкоду за роки незалежності України вже принесли безсистемні реформи її органів управління. Внаслідок приходу до влади людей, які не володіли навіть азами системного аналізу і синтезу більш простих технічних систем. Але сміливо втручалися у процеси начебто демократичного державотворення, насправді руйнуючи її паростки в органах влади. Прикривалися псевдодемократичною риторикою, але намагалися скопіювати олігархічно-кланову авторитарну модель управління на кшталт російської. Це і стало причиною двох протестних Майданів у Києві.

Оригінал французькою мовою: https://lediplomate.media/2025/08/grand-entretien-colonel-general-ihor-smechko-partie-1/roland-lombardi/monde/russie-et-ukraine/

https://lediplomate.media/2025/08/grand-entretien-colonel-general-ihor-smechko-partie-2/roland-lombardi/monde/russie-et-ukraine/

Текст українською мовою: https://sylaichest.org/igor-smeshkostrategiya-vyzhyvannya-i-myru-yevropy-ta-rol-ukrayiny-interv%ca%bcyu-dlya-franczuzkogo-vydannya-le-diplomate-chastyna-1/

https://sylaichest.org/igor-smeshko-bezpeka-yevropy-pochynayetsya-z-ukrayiny-z-interv%ca%bcyu-dlya-franczuzkogo-vydannya-le-diplomate-ch-2/

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.