Тези до Плану і Стратегії відновлення України – ЄДСМ (частина – 4)

"Коли немає справедливості, то що таке царства, як не великі грабіжники?"

(Августин Аврелій, християнський теолог і церковний діяч)

Першим кроком для подолання зовнішньополітичної, економічної, енергетичної і фінансової залежності України, боротьби із корупцією і стимулювання зростання середнього класу, як соціальної основи для демократії, має стати введення в Україні "Єдиної державної системи моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання і оплати за паливно-енергетичні ресурси та житлово-комунальні послуги" (ЄДСМ).

Факт того, що за роки незалежності України жоден із її урядів не спромігся запровадити таку СИСТЕМУ, свідчить про підміну справжнього патріотизму вузькопартійним егоїзмом з боку політичних сил, які їх формували, а також про нефаховість – у кращому випадку – і тотальну корумпованість – у гіршому – їхніх політичних лідерів.

Як наслідок, Україна до цього часу не визначилась, яка МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ відповідає її НАЦІОНАЛЬНИМ ІНТЕРЕСАМ, а її уряди не мали СТРАТЕГІЇ відновлення ЕКОНОМІКИ і зміцнення соціальної основи ДЕМОКРАТІЇ. Перш за все, за рахунок подолання БІДНОСТІ і збільшення в Україні числа СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ.

Відсутність урядових програм і стратегій підтримки малого і середнього бізнесу, а також підвищення до європейських стандартів заробітної плати вчителів, лікарів, військовослужбовців, творчої і наукової інтелігенції, державних службовців і високопрофесійних працівників реального сектору економіки та промисловості є свідченням відсутності в урядів ідеології і планів щодо розбудови ДЕМОКРАТІЇ в Україні.

Індикатором цього ще з перших років незалежності мала б стати державна стратегія і відповідні програми розвитку житлово-комунального господарства та контролю над тарифами за житлово-комунальними послуги (ЖКП). Останні, як відомо, мали б бути прив'язані до реальних доходів населення.

Нагадаю, що на Заході наявність власного житла, не обтяженого боргами і банківськими кредитами, є вагомим критерієм належності до середнього класу. В Україні ще у 1992 році було прийнято закон "Про приватизацію державного житлового фонду". Згідно цього законом було безкоштовно приватизовано майже 98% державного і комунального житлового фонду. Це зробило Україну країною з одним із найвищих у світі рівнів приватизації житла.

Незважаючи на різну якість житла та його фізичну зношеність, це створило сприятливі умови для формування, передусім у містах, середнього класу навіть за стандартами Західної Європи. Надалі необхідно було вибудувати архітектуру ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ, що відповідала б стандартам ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕМОКРАТІЙ. Із верховенством права та національно орієнтованими моделями ЕКОНОМІКИ, АРМІЇ, ДИПЛОМАТІЇ та ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ.

Тобто усього того, що безпосередньо впливає на якість і стандарти життя громадян, їхню безпеку, обороноспроможність держави та її міжнародний авторитет. Саме від цього, у свою чергу, залежать вартість і капіталізація активів громадян і країни, ринкова вартість нерухомості, землі та національних багатств.

Багаті природні ресурси України і рівень розвитку її науково-промислової бази давали можливості для гнучкого регулювання доходів населення з мінімізацією тієї частки, яка мала витрачатися на ЖКП. За умови відсутності корупції в органах управління цього цілком вистачало б для поступового наближення доходів – до найвищих, а виплат за ЖКП – до найнижчих стандартів у Європі.

Політичні еліти України до сьогодні не впоралися з цим завданням. Попри те, що де-юре, за Конституцією, земля, її надра і корисні копалини належать виключно Народові України. Де-факто вони до цього часу використовувалися і до сих пір використовуються виключно в інтересах приватного бізнесу, наближеного та пов'язаного з владою.

Відсутність ЄДСМ створює сприятливе правове поле для безкарності. Що є підґрунтям для політичної корупції і появи в Україні повноцінних олігархів. А також для побудови олігархічно-кланової в центрі і феодально-кланової на місцях системи псевдодемократичного управління.

Протягом 1991-2000 років держава ще покривала частину витрат на ЖКП і більшість українців сплачувало за них 2-5% від загальних доходів. Проте самі доходи майже перестали зростати і послідовно наближались до найнижчих у Європі. Після піку рівня економічного зростання в Україні у 2004 році (12,1 %), найвищого на той рік у Європі, він має стійку тенденцію до найнижчого показника. Замість індустріально-інноваційного і високотехнологічного розвитку економіки була обрана модель сировинного придатку більш розвинутих економік світу. При якій відбуваються майже демпінгові розкрадання національних багатств України.

Сьогодні в країнах ЄС зарплати у 5-10 разів більші, ніж в Україні. Але, за ЖКП українці сплачують 30-50% від своїх доходів, тоді як громадяни в ЄС 15-20%.

Статистика дає наступну тенденцію змін у частині від загальних доходів населення, яку сплачували в Україні із 1991 року за ЖКП:

1991-1994 рр. (президент Л.Кравчук) – 2-5%;

1996-2000 рр. (президент Л.Кучма) – 5-10%;

2001-2010 рр. (президенти Л.Кучма, В.Ющенко, В.Янукович) – 10-15%;

2011-2014 рр. (президент В.Янукович) – 15-20%;

2015-2025 рр. (президенти П.Порошенко, В.Зеленський) – 30-50%.

Однією з головних причин існування системної і гігантської за масштабами корупції в енергетичному секторі економіки України є відсутність до цього часу: "Єдиної державної системи моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання і оплати за паливно-енергетичні ресурси та житлово-комунальні послуги" (ЄДСМ).

1991-2005

Починаючи з 1991 року, жодний з урядів України не мав реальних базових цифр по надходженню і реалізації національних енергоресурсів. Відповідно вони не використовувались, як при плануванні державного бюджету, так і при прогнозуванні розвитку національної економіки. Це все одно, як планувати сімейний бюджет, придбання товарів і послуг, не знаючи реальних доходів членів сім'ї.

Макроекономічне планування в Україні ніколи не мало під собою достовірної фінансово-економічної основи у вигляді документально підтвердженого і зведеного енергетичного балансу України. Це завжди створювало "правові прогалини" для безкарності і існування гігантських корупційних схем з розкрадання енергетичних ресурсів України. Нещодавні кримінальні провадження по відношенню до колишнього міністра енергетики Г.Галущенко і посадовців "Енергоатому" мають своїм корінням і цю проблему...

2005-2010

Особливо прикро, що саме перед "Помаранчевою революцією" 2004 року вся підготовча робота щодо впровадження ЄДСМ в Україні була майже завершена. Впродовж 2002-2003 рр. під контролем і координацією апарату РНБО, Кабінетом Міністрів був напрацьований законопроєкт, який готувався до прийняття Верховною Радою України. Але, новий президент В.Ющенко і секретар РНБО П.Порошенко, обійнявши свої посади, втратили до нього інтерес. Прийняті раніше рішення РНБО перестали виконуватися, а контроль за їх виконанням урядом з боку апарату РНБО припинився.

2010-2014

Наступна спроба впровадити ЄДСМ була здійснена тільки через сім років. Під тиском ЄС і професійної еліти України, у червні 2012 р., Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект N9572. Він містив багаторічні (головним чином до 2005 року) напрацювання фахівців і вчених Національної Академії Наук (НАН) України, галузевих інститутів і колишніх працівників апарату РНБО. Але вже занадто зміцніле корупційне "енергетичне лобі", як в уряді так і серед олігархів, заблокувало і провалило подальший розгляд законопроекту N9572 у Верховній Раді VІ скликання.

Народні депутати, порушуючи встановлені законом терміни розгляду законопроекту і не виконавши процесуальні дії, необхідні для його слухання у другому читанні, просто "поховали" критично важливий для держави проект закону.

Після переобрання Верховної Ради у жовтні 2012 р. законопроект N9572 взагалі був знятий з розгляду. Для цього були використані прогалини в Регламенті Ради, норми якого не враховують важливість законопроекту для національної безпеки України і тому новий склад парламенту не розглядає законопроекти, які не встигли прийняти його попередники. Незалежно від їх важливості і ресурсів, які витратила держава на їхню попередню підготовку, вони вважаються знятими з розгляду парламентом попереднього скликання.

В Україні вже стало, на жаль, "політичною традицією", що злочини масштабної корупції здебільшого не розслідувалися внаслідок бездіяльності вищих посадових осіб держави. Багатомільярдні втрати бюджету через відсутність закону про ЄДСМ і збереження корупційних схем в енергетиці продовжувалися й надалі.

Винайдені ще у 90-х роках корупційні схеми розкрадання енергетичних ресурсів України з часом лише вдосконалювалися. Ще однією "політичною традицією" стало те, що кожен новий кандидат у президенти проголошував необхідність боротьби з корупцією. Під час виборів, як правило, обіцяв зламати корупційні схеми і в енергетиці. Але, отримавши владу, забував про свої обіцянки. Змінювалася лише верхівка "енергетичних схем" – на "вигодонабувачів" із числа "любих друзів", "своїх людей" або нових посередників, пов'язаних з олігархами. Переадресовувалися грошові потоки, а у Верховній Раді "забували" про необхідність прийняття закону про ЄДСМ...

2014-2019

Чергова спроба ввести ЄДСМ була здійснена через три роки, у червні 2015 року, знову під тиском Заходу і фахових, позапартійних професіоналів, які ще мали деякий доступ у ЗМІ. Верховна Рада ухвалила у першому читанні новий законопроект N1640 "Про Єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги". Його спіткала доля законопроекту N9572. За старою схемою саботажу його також не було розглянуто у другому читанні і він не став законом через застосування "енергетичним лобі" старого механізму бюрократичних маніпуляцій.

"Законодавчі ігри" були продовжені і навколо наступного проєкту закону N4844 з новою назвою "Про Єдину державну систему моніторингу у сфері енергетики та комунальних послуг". Цей законопроект повторив сумну долю своїх попередників: він теж був ухвалений парламентом у першому читанні (у вересні 2016 р.), але його друге читання також не відбулося.

Якби в Україні архітектура її державної піраміди була збудована за законами демократії (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/6989c011528d0/), то подібні процедурні маніпуляції з цими законопроектами давно були б предметом кримінальних розслідувань. Адже від існування ЄДСМ безпосередньо залежить економічна і оборонна сила держави, а також і стан боротьби із системною корупцією.

Справжня ПАРЛАМЕНТСЬКА ОПОЗИЦІЯ мала б ініціювати відповідні кримінальні розслідування. Наприклад, за ознаками таких правопорушень:

- головами Верховної Ради, які відповідно до статті 88 Конституції України мали ОРГАНІЗОВУВАТИ роботу парламенту і ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ додержання його Регламенту;

- керівниками Уряду, які за статтею 113 Конституції мають право ПОДАВАТИ Верховній Раді законопроекти і СУПРОВОДЖУВАТИ їх у профільних Комітетах парламенту;

- секретарями РНБО, які згідно зі статтею 4 Закону "Про РНБО України" РОЗРОБЛЯЮТЬ і КООРДИНУЮТЬ заходи з питань ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ та КОНТРОЛЮЮТЬ виконання рішень у сфері національної безпеки.

Нарешті, парламентська опозиція могла б ініціювати кримінальні розслідування і за ознаками можливих правопорушень з боку президентів України, які відповідно до статті 102 Конституції України є її гарантами та повинні забезпечувати і контролювати виконання Конституції та законів України.

2019-2026

Після президентських виборів у 2019 р. нова влада традиційно "забула" про існування проблеми відсутності ЄДСМ в Україні, а також про ДЕМОКРАТИЧНИЙ ПРИНЦИП тимчасовості будь-якої ОБРАНОЇ НАРОДОМ влади, обовʼязковості виконання Конституції, попередніх законів і спадкоємності НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ країни.

Згідно з цими принципами і чинною Конституцією України, обрана влада зобов'язана виконувати державні рішення, які були прийняті попередньою владою на підставі Конституції і законів України. Верховенство права є одним із головних принципів демократії, а питання ЄДСМ пов'язане не лише з подоланням бідності, але й з національною енергетичною, економічною, фінансовою, оборонною незалежністю. А також із подоланням корупції на вищих щаблях влади в Україні. Перемога над такою корупцією мала б вирішальне значення і для розв'язання багатьох інших стратегічних проблем в економіці, обороні, соціальній та правоохоронній сферах.

У 2026 році позафракційний народний депутат Дмитро Разумков заявив: "Батареї холодні, гарячої води немає або вона ледь тепла, світло зникає на години чи на цілі дні. Українцям пропонують економити і терпіти, тоді як хтось заробляє на різниці в цінах і схемах під час війни!" (https://www.facebook.com/share/v/1CPVy6p3AZ/?mibextid=wwXIfr). Проте, колишній Голова Верховної Ради IX скликання (29 серпня 2019 – 7 жовтня 2021) від монобільшості забув нагадати українцям, що після 2019 р. до Верховної Ради так і не було подано новий законопроект по запровадженню ЄДСМ.

Звернення і нагадування з боку фахівців до цього часу ігноруються. Зʼявилася лише заява Уряду "про наміри" – "цифровізувати" енергетичний сектор, що є радше популізмом і цинізмом, ніж професіоналізмом і державною відповідальністю.

Підсумовуючи, політиками, які були при владі в Україні протягом останніх 30 років, було створено систему, сприятливу для масштабної корупції в енергетичному секторі економіки.

Ця корупція вже давно проникла у вищі ешелони влади і спричинила гігантське за масштабами розкрадання національних багатств України.

Основними напрямами цієї корупції є:

- маніпуляції з обліком енергоресурсів через непрозорість самого обліку, фрагментарність і неможливість достовірної перевірки визначальних даних – наприклад, кількості газу, нафти, вугілля і електроенергії, які в Україні були реально видобуті чи вироблені та спожиті;

- заниження обсягів реального видобутку: компанії приховують частину видобутку енергоресурсів для зменшення рентних платежів, завдаючи прямих збитків бюджету України;

- тіньові схеми у видобутку і транспортуванні: "сірий" видобуток (відсутність системи моніторингу дозволяє існування нелегального видобутку вуглеводнів і вугілля, які ніким у державі достовірно не обліковуються);

- крадіжки під час транспортування енергоресурсів (наприклад, газу чи нафти) можлива їх несанкціонована "втрата", яку практично неможливо документально виявити без автоматизованого державного моніторингу;

- маніпуляції у фінансовій сфері: необґрунтовано низькі, у порівнянні із світовими цінами, рентні платежі за сировину, заниження обсягів її видобутку, штучне зменшення сум податків, які повинні сплачуватися до бюджету;

- розкрадання бюджету за рахунок фіктивних і неточних даних щодо субсидій: без достовірних даних про енергоспоживання в країні, відбувається розкрадання субсидій, або дотацій на основі неправдивих даних;

- неможливість науково обґрунтованого бюджетного планування і прогнозування розвитку економіки України через відсутність енергетичного балансу країни: відсутність достовірних даних про надходження і споживання енергоресурсів країни унеможливлює фахове бюджетне планування і приховує системну корупцію і розкрадання національних багатств України;

- створення сприятливих умов для корупційних схем при державних закупівлях: відсутність системи державного моніторингу і контролю над енергоресурсами зумовлює розкрадання коштів під час реалізації енергоресурсів і державних закупівель;

- створення можливостей для зловживання владою і політичного тиску на органи місцевого самоврядування: останні без офіційних даних централізованого обліку енергоресурсів є незахищеними від вибіркових маніпуляцій з метою корупційних преференцій чи у політичних цілях;

- cтворення умов для конфлікту інтересів і зростання корупції в органах державної влади: представники органів влади, маючи непрозорі стосунки з бізнес-структурами, можуть надавати їм преференції і отримувати за це вигоду, а непрозорий облік і контроль дозволяють приховувати реальні дані і крадіжки;

- втрата довіри міжнародних партнерів та зниження інвестиційної привабливості України: відсутність чіткої і прозорої системи обліку енергоресурсів, викликана цим системна корупція і безкарність державного апарату, демонструють відсутність верховенства права в Україні. Як наслідок, по ланцюжку, зменшують капіталізацію усіх підприємств і компаній та ринкову вартість землі і усього нерухомого майна в Україні.

Навіть орієнтовні, максимально стримані розрахунки свідчать: за останні 20 років державний бюджет України міг втратити 120-160 мільярдів доларів США лише через відсутність ЄДСМ і системного державного контролю за енергоресурсами.

Структура цих втрат виглядає так: тіньовий видобуток нафти і газу – $40-50 млрд., демпінговий продаж атомної електроенергії – $7-30 млрд., фіктивні субсидії і дотації – $10-15 млрд; облікові маніпуляції, крадіжки та втрати від неефективного використання – $5-10 млрд; інші корупційні схеми в енергетиці – $20-30 млрд.

Фактично йдеться про системне, багаторічне викачування національних багатств, яке не лише підірвало фінансову стійкість держави, а й обмежило її економічну, соціальну та оборонну спроможність.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.