Що Ви знаєте про день Ощадності?
20 травня Україна відсвяткувала День Ощадності, яке більшості відоме як День банківського працівника. Проте, університет, який я очолюю, ініціював у 2004 році запровадження цього свята саме як День Ощадності.
Останні тенденції у світі – фінансова криза, зменшення природних ресурсів, небезпека глобального потепління, жорстка конкуренція та гіперінтенсивний інформаційний розвиток планети просто благають про те, аби люди почали сповідувати ощадні ідеї.
Думка про те, що феномен фінансової цивілізації, у якій ми живемо і де правлять гроші, загрожує самознищенням, спонукали мене зробити черговий допис у блозі та закцентувати увагу на кількох фактах.
Ощадність на практиці. Світові тенденції, варті наслідування
* Потрібно віддати належне японському бізнесу: він за кілька десятиріч невтомної праці створив дуже ефективну і економну бізнес систему – ощадлива (лін) технологія.
Ощадливе виробництво – це американська назва виробничої системи Toyota, творцем якої є Таїті Оно. Він розпочав перші спроби оптимізації ще в 1950-х роках. Перед ним стояло завдання – працювати ефективно, створюючи безліч різних моделей, коли попит на них невисокий. Так з'явився термін lean (ощадливий) – за кухлем пива його придумав Джон Крафчік, один з американських консультантів. Згідно з концепцією ощадливого виробництва, всю діяльність підприємства можна класифікувати так: операції та процеси, що примножують цінність для споживача, і такі, що цього не роблять. Отже, все, що не примножує цінності, класифіковано як витрати-збитки – цього слід позбутися.
Ідеї ощадливого виробництва висловлював ще Генрі Форд, але бізнес не сприйняв їх, оскільки вони значно випереджали час.
У час високої конкуренції і загострення кризи підприємства всього світу не мають іншого шляху, як за допомогою кращих технологій менеджменту створювати продукти та послуги, якість і ціна яких максимально задовольняють клієнтів.
Приклади використання:
Ощадлива пошта. У поштовому відомстві Данії проведена масштабна стандартизація всіх пропонованих послуг, аби підвищити продуктивність праці і прискорити поштові пересилання. Для ідентифікації та контролю послуг введено "карти поточного створення їхньої цінності". Розроблена і впроваджена ефективна система мотивації працівників.
Ощадливий будинок. Застосування lean-технології в побуті дозволяє мінімізувати енерговитрати. Ощадливий, а точніше енергоефективний будинок на опалення використовує близько 10% від звичайного енергоспоживання, що практично робить його енергонезалежним. Тепловтрати при цьому становлять менш ніж 15 кВт/год. на кв. м за рік (для порівняння, у будинку старої забудови – 300). Прогрівати таку домівку потрібно, лише коли зовні мінусова температура: якщо надворі мороз і мінус 20, то будинок охолоджується на 1 градус за добу.
Сьогодні ощадливе виробництво є практикою майже 100% японських компаній, 72% компаній США, 56% Великобританії, 55% Бразилії, 42% підприємств Мексики, тоді як в Україні таких одиниці.
Ощадливе виробництво неможливе без відповідної культури. Головне в lean-культурі – людський фактор, колективна робота. Істотну підтримку цьому надає емоційний інтелект працівників, який розвивають завдяки коучингу. Необхідна й певна корпоративна культура.
Цікаво, що Таїті Оно народився 29 лютого – день, що буває лише раз на чотири роки. Прихильники економності пропонують святкувати цю дату як день ощадливого виробництва.
Банк часу
Ощадливе виробництво можна легко поєднати з іншим оригінальним явищем -"Банк часу". Його родоначальником у 80-х роках минулого століття став Едгар Кан. Ідея полягає в дотриманні принципів добровільної взаємодопомоги. 1977 року схожі "банки" і сам бренд створили в рамках гнучкого графіку роботи (ідея В. Лівшиця – Кохтла-Ярве, Естонія). Вони дозволяли працівникам накопичувати понаднормовий час протягом року, а потім використовувати його для відгулів чи додаткових днів до відпустки. 15% часу потрапляли у фонд керівника, з якого працівників преміювали, а також виділяли дні для лікування, догляду за дітьми тощо.
Подейкують навіть про створення Об'єднаного банку часу, що зумовить збагачення ощадливого виробництва елементами взаємних послуг.
Ідеї ощадливості:
- Ощадливість – економія, чіткий розрахунок.
- Ощадливість – моральна якість, яка свідчить про дбайливе ставлення людей до матеріальних і духовних благ.
- Ощадливість – це вміння розумно розпоряджатися своїм майном і душевними силами.
- Ощадливість – це розуміння достатності необхідного і надлишку розкішного.
З історії свята:
Започатковано – перша половина ХХ ст.
Місце – Західна Україна.
Мета – навчити людей заощаджувати, аби їх збагатити; перетворити людей у внутрішніх інвесторів країни і тим самим протистояти іноземному поневоленню та мати політичну незалежність.
Ощадливість асоціювали зі "здоровим і правильним господарюванням", що ґрунтується на розумній економії, прагматизмі, раціональному використанні наявних ресурсів і виробничих заходів.
Ідею підтримували Іван Франко, Кость Левицький, Омелян Саєвич, Остап Луцький та ін. Великим прихильником руху був митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький. Священики порівнювали економність з умінням обмежувати егоїстичні прагнення, турбуватися про ближніх, любити Батьківщину. Отці переконували, що тільки віруючі люди спроможні побудувати добрий економічний лад, оскільки їхньою метою є не лише особистий дохід, а й загальний добробут у державі.
Світ і День ощадності
27 жовтня 1988 року представники ощадних кас із 29 країн зібралися в Мілані на свій перший Інтернаціональний спеціалізований конгрес. Останнього дня форуму – 31 жовтня – народилася ідея "на згадку про перші збори ощадних банківських інститутів усіх країн" щороку відзначати Міжнародний день економії. Однак, за задумом творців, присвятити цей день слід ощадливому ставленню не тільки до грошей, а й до часу, сил, дбайливому ставленню до речей тощо. Міжнародний день економії офіційно затвердили директивою ООН.
Нині дні ощадності святкують у Франції, Німеччині, Болгарії, Словенії та Боснії. Аналогічні свята є в окремих областях Італії.
Цікаві факти:
Пам'ятник ощадності в Україні
• Центральну постать скульптурної групи авторства Леонарда Марконі на куполі Музею етнографії у Львові називають по-простому "Статуя Свободи". І це не дивно – надто вона схожа на нью-йоркський оригінал: сидячи жінка тримає в руці смолоскип, а на голові в неї "корона". У радянські часи про цю композицію жартували: "У СРСР навіть Свобода сидить". Насправді ж скульптура символізує ощадність, бо прикрашає споруду, збудовану 1891 року для Галицької ощадної каси. Вважають, що фігура в центрі групи уособлює економічне процвітання, смолоскип в її руці – вільну комерцію, а чоловіки з обох боків – успішне сільське господарство та промисловість. Усе це мало б відображати готовність народу власними силами домогтися добробуту й поступу в рідній господарці.
• Атрибутом руху Ощадності на Україні на поч. 20 ст. була пушка ощадності, так би мовити, прабабця сучасних скарбничок. Зовні схожа на скарбничку, яку замикали ключиком, з отворами для банкнот і монет. Аби не ходити з маленькими сумами в банк, їх збирали в пушку, а згодом, уже маючи певні накопичення, відкривали депозитний рахунок. Щоб не було спокуси витратити назбирані кошти, ключик від пушки залишали в банку. Усі ці заходи заохочували населення по-господарському ставитися до грошей, а відтак сприяти заможності всієї країни.
P.S. Нещодавно проект Агентства США з міжнародного розвитку "Розвиток фінансового сектору" (FINREP), який співпрацював з нашим вишем, провів національне дослідження фінансової грамотності населення. За інформацією незалежного банківського експерта Олексія Куценка, те, що потрібно Україні для підняття економіки, лежить у населення "під матрацом", а тому питання повернення довіри до банківських установ, підвищення фінансової грамотності та популяризація ідей ощадливості має загальнонаціональне значення.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
