8 жовтня 2012, 17:36
Міша-дурак VS Mіша-молодець
Все буде добре! – запевняє Автанділ, батумський таксист. Головне – відкрити дорогу. З Росією. Міша дурак! – впевнено каже він.
- А оце все будівництво у Батумі вам теж не подобається?
- Нравітся, очєнь нравітся!!!
Весь Батумі – перевтілюється. Замість радянських будов тут з'являються модерні.
Вичурні архітектурні форми – малі і великі; готельні диво-ансамблі; вежі, скульптури, скульптурки, підсвітка, набережна а ля барселона. Масштаб будівництва вражає.
- Молодець Міша!, – каже Автанділ, який лише кілька хвилин тому сказав "Міша-дурак".
Пояснює свої внутрішні протиріччя: з Росією – треба дружити. Мандарини – гниють. Продаж в Україну і Вірменію – це дуже мало. Скільки у вас коштує мандарин? Я не знаю, що сказати Автанділу – не мандариновий сезон.
- Дурак, – зітхає Автанділ. - Зачєм так с Росієй наругался?
- Я люблю Москву!, – вторить йому руда Етері. – я ходіла в Москву, ходіла в Іркутск. В бєлие ночі ходіла.
Етері – дуже дружелюбна. Вигадує на ходу: а може, вона справді оселилася якось на горі на танку – аби отримати тут же клаптик землі на дачу. Коли хатинку на танку розікрали, Етері не засмутилася: продала танк на металобрухт – за 400 доларів.
- Так я получила даже больше. А Бідзіна – хороший чєловєк.
Чому? Бо він мільярдер. І він поділиться з людьми, вірить Етері. На кожного грузина по 2 тисячі – цілком достатньо для повноцінного життя. Чому б йому не поділитися? Вона вірить: Бідзіна так само легко прощається з грішми як вона.
- Я часто з гори їду на таксі - каже сонцесяйна пенсіонерка. – Я не багата – просто я не складаю осюди нічого. (Етері робить красномовний жест – запихуючи руку за пазуху-бюстгальтер.)
Запитання – а чи допускає вона, що на вибори Бідзіна Іванішвілі добряче розтратився, і значить- захоче відбити собі свої гроші – застає Етері зненацька. Етері такого точно не допускає.
- Якщо зазнається Бідзіна – викинемо і Бідзіну! - констатує Іраклій з Кутаїсі.
Іраклій образився на Мішу: той не послухав гучного, як здалося Іраклію, голосу народу. По-перше, звільнити – двох міністрів, звинувачених через тюремний скандал. По-друге, сам занурився в корупцію. Іраклій вважає: президентом достатньо бути один термін – далі президенти паскудяться.
- І починають гребти під себе двома руками. Як Міша. І ображати підприємців поборами. Міша був нормальний 4 роки.
Іраклію не подобається, що Саакашвілі посварився з Іванішвілі. А все тому, що не чує голосу вулиці.
- Міша – мамєнькін синочок. Бідзіна в дитинстві на вулицю ходив, людей бачив! А цей шо? Міша дома сидів! Навіщо? Вчився? Серед книжок просидів. А з людьми говорити не навчився. Тільки сваритися. Придурок! Царем себе уявив.
Категоричні вердикти не заважають Іраклію вже через 5 хвилин нахвалювати реформи Саакашвілі. Особливо – міліцейську. Ми женемо на величезній швидкості, обганяючи поліцейський патруль. На здивування Іраклій пояснює: грузини люблять закривати очі на дрібничкові порушення.
- На малєнькіє слабості закривают глаза даже в міліції. Єслі нарушишь очєнь нагло – заплатішь штраф. Наглость – нє хорошо.
Перед нами на дорозі – автівка з номерами 777. Водій Лаша – вдивляється в вікна. Жарт про бандитів – Лаша сприймає всерйоз і запишано відповідає:
- Бандіти? Їх тєпєрь нєт в Грузії!
Ага, всі бандити – тепер в Києві, ледь не злітає з українського язика. Але язик вчасно прикушений – а Лаша продовжує:
- Хочеш іти в ніч гуляти – іди, тепер не страшно. Бандітов – нєт. А міліція – прозрачная.
Ми саме проїжджаємо прозору будівлю міліцейського відділку: скляну "хатку" правоохоронців.
Грузини нахвалюють і будівельну реформу:
- да, фантазія у Міші хороша! Напевно із книг, – збиткується Іраклій, але будівельний раж йому до вподоби.
І звичайно, особливо пишаються – трансформацією Мінюста: єдине вікно для вирішення усіх реєстраційних питань.
У Мінюсті батумському не сумніваються: зміни нового уряду їх не торкатимуться. Занадто досконала система, каже дівчина на вході, яка пропонує просто так провести екскурсію і похвалитися досягненнями.
- Ніхто не чіпатиме реформи. Всі бачать – це досконало. Відкату назад може не бути. В Грузії на це немає часу! Ми не можемо собі це дозволити. А ви?
Фото – Содель Влад
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.