Марення навіженого чи наше майбутнє?

Я ще в січні побачив це інтерв'ю в одній з місцевих газет. (24 з них передплачують розслідування мого бюро, тому я часто передивляюся гарні видання інших українських міст). З тих часів і живу цими думками. Правда, поділитися більше місяця соромився:).

Річ у тому, що я знаю фізика, який дав цій газеті інтерв'ю. Він дуже серйозна людина. Працював у Франції – в одному зі світових ядерних центрів. А потім повернувся до Києва, щоб займатися наукою в Україні. В нього своя лабораторія (і як завжди у ядерних фізиків зарозуміла тема – розташування атомів на поверхні молекули).

Що мене вразило в його розповіді? Ядерний фізик стверджує, що побачив наше майбутнє. Начебто на останнє Різдво він зміг подолати закон збереження імпульсу (я теж не дуже розумію цей закон, не кажучи вже про способи його порушувати). І ось в який Україні пан Олександр опинився (далі – уривки записаної розмови в редакції):

В якому, Ви кажете, році "були"?

У 2028-ому. Теж вночі 7-го січня.

А де?

Я опинився на Проспекті науки, де і моя лабораторія. Правда, вже ані лабораторії, ані проспекту немає. Наскільки я зрозумів, все місто перебудовують. Точніше, міста. Якщо вірити повідомленням тодішніх медіа, вся країна – велике будівництво.

Чому? Війна була?

Ні, це загальнодержавна програма. Вона називається "Садок вишневий". (Журналіст по темі правосуддя хмикає). Всю країну перебудовують на міста-сади. Наскільки я зрозумів, за основу взяли проект англійського утопіста XIX століття Ебінезера Говарда.

А правлять нами інопланетяни?

Голову уряду звати Кареш Пуман Арайян, якщо я не помиляюся. Він австралієць. Все страшенно змінилося. Уряд Україна підбирає по всьому світу – через рекрутингові агенції. Укладається контракт з чіткими зобов'язаннями. В уряді лише один українець – міністр оборони. Він, до речі, опікується і наукою. Ми наче стаємо світовим лідером в освоєнні космосу. Власне, міністр-колишній керівник космічного спецназу.

Еее... А країна хоча б Україна називається? Чи нас окупували австралійці?

Русь (із абсолютно серйозним виглядом відповідає фізик). Мова – українська, столиця – Київ, і герб – тризуб, але все інше! Ми справді рвемося в світові лідери. Насамперед через прорив науки. До країни переїжджають тисячі вчених з усього світу. Ерік Корнел, Вольфганг Кеттерле, Джордж Смут, Андрей Гейм живуть зараз в містечку Геніїв. Як я зрозумів, це в районі нинішньої Татарки. А якби Ви бачили фото їхнього Інституту фізики!

Почекайте. Давайте по порядку. Опишіть, як там люди живуть. Як вдягаються, які в них будинки, чим займаються?

Головна зміна – якраз оці міста-сади. Я про них годину читав. Я насправді людей майже не бачив, бо була Різдвяна ніч. Я дійшов до центру містечка,, і побачив там інформаційний стенд. Він щось на кшталт сучасного лайт-боксу. А насправді це великий інтерактивний екран. Доторкаєшся і можна все дізнатися – це як вулична електронна бібліотека. Я читав цей лайт-бокс три години! Приїхав міліціонер на велосипеді, запитав, як мої справи і побажав щасливого Різдва.

Що я вичитав про міста-сади. Суспільство дійшло висновку, що наш нинішній спосіб проживання в великих містах підриває здоров'я, економічно затратний і руйнує нормальні зв'язки між людьми. Тому всі населені пункти вирішено перебудувати в міста-сади. Головний їхній принцип – розмір. Не більше тридцяти тисяч людей, які переважно знайомі між собою, самі керують і доглядають за своїм містом. Туди навіть державна поліція не має права зайти без офіційного виклику місцевим дільничним. Його, до речі, обирають.

А як виглядають ці міста-сади?

Як кола. В центрі – центральна площа за принципом давньогрецької агори. Там городяни збираються на дебати перед місцевими референдумами, виборами (які там постійно).

Навколо цієї площі – школи, включно зі школами здоров'я. Це в них так поліклініки називаються. Арт-центр. Офіс дільничного, до речі. Басейн, який одночасно є зимовим садом і музеєм науки. Там заняття для дітлахів з метою виявлення майбутніх науковців.

А навколо центру?

Кільце лісу чи парку. Через нього йдуть доріжки, скоріше, стежки. На машині на центральну площу проїхати не можна. Лише на велосипедах. В цьому основна ідея міста-сада – не користуватися машинами. Ними їздять лише між містами. І то все менше. В основному наземним метро.

Добре. Центральна площа зі школами, лікарнями та басейном, потім кільце лісу, а далі?

Далі по кільцю ж йдуть житлові будинки. В один, два, рідко – в три поверхи. Від багатоповерхівок вирішено відмовитися. Точніше, запроваджено велике мито за їхнє будівництво, та податок на проживання в будинках більше за два поверхи. З кожним поверхом цей податок збільшується, тому в високих будинках ніхто не хоче жити.

Двоповерховий будинок – тепер найчастіший варіант. Цікаво, що готові місця під них продаються так, щоб поруч жили люди з різними доходами. Щоб не утворювалися "бідні" і "багаті" райони. Що там робиться з економікою, це окрема історія! Заборонені відсотки в банках і гроші не використовуються як засіб збагачення. Заможні люди тепер багаті картина, скульптурами, меценатством.

І живуть поруч з бідняками?

Та їх там начебто не залишилося особливо. Але люди з різними доходами справді живуть поруч. І ворогують хіба що через огірки.

Що?!!!

Страшенно популярним стало особисте вирощування фруктів чи овочів. Є національний шоу-конкурс. Є змагання між будинками. Переможців нагороджують та дають знижки. Вважається, що процес вирощування чого своїми руками є незамінним таїнством для людини.

А найкращого капустовода країни не Азаров звати?

Про долю нинішнього уряду я Вам не хочу розповідати.

Добре, що навколо кільця житлових будинків?

Ще одне кільце лісу і потім кільце офісів. Воно останнє в такому місті. До нього теж дістаються пішки чи на велосипедах. Виходить, що до центру йдуть по громадських, культурних та освітніх справах, а до окраїн – в офіси. Вони бувають хмарочосами.

А далі?

А далі – метро та траси до інших міст-садів. Фактично всі люди живуть в таких містечках по 30 тисяч.

А з нинішніми містами що?

Історичні центри віддали під музеї, університети, театри, галереї. Все інше – руйнують, щоб збудувати міста-сади або відновити поля та ліси. В Києві зараз Либідь, Почайну та інші річки відновлюють!

Тепер щотижня моніторю цю газету. Як тільки побачу продовження (вони обіцяють) – одразу передрукую:)

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.