14 серпня 2013, 16:57

Як перейти від боротьби за свій двір до гармонійного розвитку Києва



Шана усім, хто вирішує – не лише моя квартира, але й мій під'їзд, двір, сквер поруч – теж моє! Не особисте, але моє, і я буду це берегти та відстоювати. Шана березняковцям, людям з Тверської і, звісно, уславленим ветеранам битв на Маяковського. Всім, хто бореться зараз за свою частинку Києва.

Настав час переходити до боротьби за правила, які озброять усіх нас. Дозволять припинити жити мітингами, штовханиною, багаторічними судами.

Ми бачимо три першочергових рішення, яких кияни мають домогтися разом:

1. Скасування усіх варварських землевідведень, ухвалених в зелених та червоних зонах, всупереч думці мешканців, з порушенням містобудівних норм.

2. Перехід від виділення землі до її продажу виключно на аукционах під контролем журналістів та громадськості. При цьому продаватися має лише та земля, де будівництво передбачено планом – з чіткими вказівками, скільки поверхів може мати будівля і для чого вона може використовуватися. Одночасно новому власнику має надаватися доступ до дороги, електроенергії, води та каналізації. Це і легальну вартість землі підвищить, і дозволить будівельникам бути будівельниками, а не експертами в корумпуванні місцевої влади.

3. Кожне голосування Київради має проводитися лише після обговорення з киянами, яких воно стосується. Запрошення взяти участь в такому обговоренні має за місяць публікуватися на сайті мерії. І всі бажаючі повинні отримати можливість прийти на профільну комісію та в залу засідань і висловити свою думку. Нехай Київрада прийматиме 5-10 рішень за засідання, а не 100-200, як зараз. Ми виграємо у тому, що буде написано в таких рішеннях.

Ці нові норми можна узаконити новим статутом міста. Є в законодавстві такий пункт, яким ми не користуємося. Звісно, його має ухвалювати вже нова Київрада. Нинішня протухла і не може нічого вирішувати від нашого імені.

Фото з чудової вулиці Серафимовича зробив Ігор Луценко

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як вдалося захистити свободу слова

Віктор Шокін, Генпрокурор часів Петра Порошенка, поставив мене перед складним вибором. Він отримав вердикт Київського апеляційного суду, що мої слова про його корумпованість у трирічної давнини інтерв'ю журналістці Тані Даниленко є наклепом...

Що спільного у долях Андрія Антоненка та Романа Протасевича

Обурення, співчуття, думка "а якщо так зроблять зі мною" – думаю, це реакція багатьох на випробування, які переживає зараз білоруський опозиціонер...

Хто ще у павутині Медведчука?

Наскільки можна зрозуміти, відкриті Генпрокуратурою та Службою безпеки України записи розмов Віктора Медведчука з російським віце-прем'єром Дмитром Козаком були зроблені ще у 2015 році...

Наступне завдання – очистити Вищу раду правосуддя

Шана Президенту України за згоду ліквідувати Окружний адміністративний суд Києва. Важливо не зупинятися. Упирі, по яких вдарили подібні рішення, цього вже не забудуть...

Як посилити Україну напередодні можливого російського вторгнення

Голова ключового суду вже 10 місяців під слідством у справі про створення організованого злочинного угруповування з числа найвищих суддів і....

Шухевич – у нашому Пантеоні. Крапка. Усі суперечки – історикам

Роман Шухевич був талановитим спортсменом, успішним бізнесменом, але обрав шлях воїна. І створив найкращу за історію України повстанську армію...