Свині в апельсинах, або чому українським теперішнім урядовцям не слід згадувати про Сингапур

АЗАРОВ (тм):) та инші українські високопосадовці полюбляють наводити приклад Сингапуру, щоби виправдати своє хворобливе тяжіння до концентрації влади для проведення реформ.

Дійсно, коли у 1965 році Лі Куан Ю став прем'єр-міністром Сингапуру, в своїх руках він сконцентрував стільки повноважень, що їх вистачило не лише на проведення глибоких економічних реформ. Влади прем'єра вистачило на те, щоб змінити побутові звички сингапурців.

Наприклад, Лі Куан Ю відучив співвітчизників...плюватися на вулиці. Про це він пише у своїй знаменитій "Сингапурській історії": "Кампанію проти плювання на вулиці я розпочав ще в 60-их, але навіть у 80-их траплялися таксисти, які дозволяли собі плювати через вікна авт., та дехто з жителів Сингапуру плювалися на базарах. Але ми не здавалися: через засоби масової інформації та шкільну систему ми поширювали послання, що плювання сприяє поширенню хвороб, зокрема, туберкульозу. Сьогодні вже рідко можна побачити, як хтось плюється у громадському місці. ВИКОРЕНЕННЯ ПЛЮВАННЯ ДОВЕЛО, ЩО МОЖЛИВО ЗМІНИТИ Й ИНШІ ПОГАНІ ЗВИЧКИ."

Можливо і заборонити курцям розкидатися недопалками, і власників собак можна навчити прибирати собаче лайно своїх улюбленців. Все це в Сингапурі вже зроблено. Нині мені щастить насолоджуватися чистотою цього міста щохвилини. Відчуття щастя затьмарюють лише мимовольні згадки про килим з недопалків і всякого іншого непотребу в моєму Києві. Або про те, як безславно завершилася моя остання спроба ранкової пробіжки парком "Дубки" – минулого тижня повністю розтанув сніг і оголилося суцільне мінне поле із собачого посліду. Довелося бігти навкруги парку по асфальту:)

Лі Куан Ю не випускав владу із своїх рук з 1965 по 1991 рік. За цей час він відучив пересічних сингарпурців плюватися і смітити, а урядовців відучив красти.

У цій же "Сингапурській історії" він перелічує випадки судового переслідування власних міністрів через підозру у корупції і посадку до в'язниці міністрів-однопартійців за хабарі. І емоційно описує, як сінгапурська антикорупційна машина почала "пресувати" і його самого за нібито зловживання під час купівлі двох квартир. Суть обвинувачення: будівельна компанія надала його сім'ї – тільки не падайте – 5 відсотків знижки. В ході розслідування з'ясувалося, що це був просто маркетинговий хід будівельної фірми, знижки отримав не тільки сім'я Лі Куан Ю, а чимало інших покупців, жодним чином не пов'язаних з владою. "Той факт, що система, яку я створив сам, була здатна проводити розслідування стосовно мене й надавати громадськості звіти про мої дії, доводив її об'єктивність та ефективність і те, що В СИНГАПУРІ НЕМАЄ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПОНАД ЗАКОНОМ," – цитата з глави "Уряд має залишатися чесним".

А тепер спробуйте уявити, що Азаров, який розходиться про приклад Сингапуру, дозволив провести розслідування обставин придбання його сім'єю (сином Олексієм) землі в Криму, як він сказав, "ділянки в абсолютно дикому місці", або за які шиши той же Олексій Азаров придбав нерухомість в Австрії. Уявили? Тому прохання до урядовців, не говорити про Сингапур, не приміряти на себе роль реформатора Лі Куан Ю, бо ви в цій темі, точно наче свині в апельсинах.

]Принагідно дуже дякую видавництву Олексія Капусти за чудовий переклад світового бестселеру Лі Куан Ю "Сингапурська історія". І ще, в разі чого, пишіть у Фейсбук. Тут коментарі читати не буду. Боти! Я вам не подарую ані хвилини свого часу.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.