Навіщо Центральна бібліотека ім. Шевченка для дітей м. Києва закуповує за державні гроші бульварні любовні романи?
"Вика надеялась, что билет в город станет для нее счастливым. Но поступить в вуз не удалось, единственная работа, на которую ее приняли, – посудомойкой в кафе. Работая день и ночь, Виктория ждет настоящую любовь... И когда во время застолья молодой бизнесмен подходит к микрофону и говорит, что готов жениться на первой девушке, которой он понравится, Вика неожиданно для самой себя делает шаг вперед. Она уверена, что всегда ждала именно его. Но впереди еще целая жизнь, и никто не знает, что она приготовила."
Це – короткий опис книжки, яку за наші з вами гроші – бюджетні – хоче закупити Центральна бібліотека для дітей та юнацтва м. Києва? Ключові слова – державні гроші. Так, там є зала для дорослих. І,чую, як шиплять мені услід ті, хто закуповють оце: дорослим можна! Але я не згодна!
Є Закон України про бібліотечну справу, у якому визначено, що таке бібліотека, відтак, які книжки туди треба закуповувати:
"Бібліотека – інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки", – розумієте?
Які з перелічених потреб може задовільнити книжка "Я просто хочу любить" С. Алєєксєєвої?
Трохи про авторку з сайту її видавця:
Светлана Алексеева – современная украинская писательница.
Автобиография
"Я родилась 25 ноября 1961 года "проездом", в небольшом городке Тернопольской области – Черткове. Мой добрый родитель, Шудров Валентин Николаевич, был военным и все мое детство и отрочество возил меня по бескрайним просторам нашей некогда великой Родины. Долгое время мы жили за границей. Поэтому, с детства, отвечая на вопрос, откуда я родом, я вспоминала веселые слова некогда популярной песни "мой адрес не дом и не улица, мой адрес – Советский Союз!"
Звісно, це не кримінал) і зовсім не проти того, що хтось таке пише, а хтось купує за власні гроші і читає. Але чому гроші платників податків викорустовуються на закупівлю цієї бульварщини в бібліотеки???
Це скрін лоту Державної бібліотеки для юнацтва і дітей ім Шевченка
Отже, питання чому Центральна бібліотека для юнацтва і дітей м. Києва перевагу С. Алексєєвій "Я просто хочу любить" треба виносити на публічне обговорення і звертати увагу правоохоронців на ці дивні речі.
Відкрийте Prozorro і подивіться, що закуповують бібліотеки зараз за державні кошти. Бібліотеки НЕ закуповують книжки, що стали переможцями на Книжковому Арсеналі чи на Форумі видавців устру Львові, алебібліотеки від Волині до Донбасу закуповують бульварщину від тієї ж таки Алєксєєвої і подібних авторок і авторів і лише у обмеженого кола видавців?
Пересилаю свої питання також щойно обрані керіниці Інститут книги Тетяні Терен і міністру культури Євгену Нищуку, дуже сподіваюся на ваше лідерство у цьому питанні, бо зараз у закупівлях книжок в бібліотеки інтелектуальна катастрофа.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
