Кінець судової реформи настав. Дайте медаль Піскуну і Петровій
В газеті "Голос України" далекого 2006 року працівник агентства USAID Олександр Піскун розповів про те, що уряд США дав гроші на судову реформу в Україні: "...американський уряд серйозно фінансово підтримав співпрацю з державними органами в реформуванні судівництва. До цього ми мали лише проєкти на підтримку недержавного сектору, мас-медіа тощо. Проєкт має два напрямки – технічна допомога судам та вдосконалення системи судочинства. Сама реформа дуже складна і може тривати до 15 років." Якраз минуло 15 років і де та судова реформа?
"Оракул" Олександр Піскун відтоді й дотепер "працює" над проведенням судової реформи у тому ж таки USAID. Але як цікаво працює! Складається враження, що Піскун цілком солідаризувався із тими українськими недоброчесними представниками судової влади, яких мав допомогти позбутися.
Судіть самі: Олександр Піскун високо оцінював "реформу" судової системи в часи Януковича, мовляв, класну процедуру (за підтримки USAID) запровадили з анонімного тестування кандидатів на посади суддів. Хоча "тестування", звісно, проводилося в Адміністрації Президента Януковича.
Результат цих компліментів Піскуна ми всі побачили: "реформована" судова система забороняла Майдан, кидала під варту протестувальників, побитих беркутівцями, забирала права в учасників автопробігу до резиденції тодішнього президента Януковича "Межигір'я".
Жодних вибачень за ті компліменти та намарно витрачені гроші американських платників податків від Олександра Піскуна не було. А було повторення того ж сценарію – солідаризації із новою судовою владою – новим очільником ВККСУ Сергієм Козьяковим. І ця солідаризація була ще більш безсоромною, оскільки це падіння Піскуна відбувалося на очах у членів Громадської ради доброчесності (далі ГРД).
Сьогодні виповнюється 5 років від обрання першого складу ГРД. Орган, створений після Революції Гідності з правників, активістів, журналістів, що їх делегували громадські організації, які самі відповідали суворим критеріям прозорості діяльності та звітності.
Так вийшло (і це справжнє диво), що всі члени ГРД, (до того здебільшого навіть не знайомі одне з одним) мали однакове бачення проблем у судові реформі і варіант вирішення – недопущення до посад суддів недоброчесних. А саме: суддів чи кандидатів на посади суддів, які порушували права людини, не платили податки, не могли довести законність свого майна, хамили сторонам процесу, їздили п'яними за кермом, ухвалювали очевидно неправосудні рішення тощо.
А от у нового складу ВККСУ цінності були инакші. Саме вони своїми рішеннями пропустили у новий Верховний Суд тих, кого забракувала ГРД висновком про недоброчесність. Саме вони запустили шалений конвеєр кваліфікаційного оцінювання суддів першої та апеляційної інстанції й замість вичищення суддівської гілки від недоброчесних суддів, давали їм рішення про позитивне проходження кваліфікаційного оцінювання, відтак дарували продовження суддівської кар'єри та істотне підвищення зарплати.
Результат роботи тієї ВККСУ – рішення на користь Коломойського у справах Приватбанку, відновлення на посадах звільнених за порушення присяги під час Революції Гідності суддів, приголомшливий дефіцит кадрів у судах першої та апеляційної інстанції (так, саме ВККСУ винна в тому, що судді не призначалися на посади.)
Однак Олександр Піскун, відповідальний за витрачання грошей американських платників податків на судову реформу в Україні не встидався усіляко захищати і підтримувати ВККСУ, поки вона діяла, а членів Громадської ради доброчесності, що протистояла такій роботі ВККСУ, усіляко вмовляти на співпрацю із Козьяковим і його гоп-компанією.
Не встидався настільки, що за два роки після ганебного кінця ВККСУ на чолі із Козьяковим (той склад ВККСУ 16 жовтня 2019 р. розпустила Верховна Рада), прийшов у коментарі до члена ГРД Михайла Жернакова захистити Козьякова у відповідь на критику Михайла статті Козьякова: "Та комісія (до речі разом з вами, з ГРД) зробила безпрецедентний крок вперед в судовій реформі при конкурсному відборі Верховного Суду..." Мовляв, не міг він нічого вдіяти.
Але це брехня! Що міг зробити Козьяков? По-перше, міг не голосувати за негідників на конкурсі до нового Верховного Суду та не пропускати через квалфіоцінювання недоброчесних суддів. По-друге, виконати норму закону "Про судоустрій і статус суддів", ст.88: Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. ОЛександр Піскун цього не бачив? Чи не читав закон, відтак не знав, що мав зробити Козьяков?
Не було ніяких мотивованих рішень! Ми досі не знаємо, чому ВККСУ відхилила висновки по судді Богдану Львову, що не може пояснити свої статки, по судді Валентині Сімоненко, що не знає української мови, натомість знає, як платити податки у РФ, оскільки отримала податкове свідоцтво в окупантів в Криму, або Ігор Бенедисюк, що на посаді голови Вищої ради правосуддя покривав тих колег, що заґратовували майданівців і забороняли протести. Цей список дуже довгий, на жаль.
Але Громадська рада доброчесності, два її склади, все зафіксували у висновках щодо недоброчесних суддів. Дуже сподіваюся, що новий склад ВККСУ, який буде обрано за участі міжнародних експертів, поставиться з належною повагою до нашої праці, до нашої позиції й того, що робитиме наступний – третій склад Громадської ради доброчесності. І у нової ВККСУ не буде потреби у нікчемних компліментах тих, хто раніше солідаризувався (ще й за чужі гроші) із могильниками судової реформи.
P.S. Наталя Петрова, згадана у заголовку, колега Олександра Піскуна по агенції USAID. Влітку 2018 року вмовляла членів ГРД піти на перемовини – медіацію – із ВККСУ. Коли з тих перемовин нічого не вийшло, бо ВККСУ не погодилася затвердити спільні критерії оцінювання доброчесності суддів, і Галина Чижик як співкоординаторка ГРД вийшла із цією інформацією про брифінг, Наталя Петрова вмовляла деяких членів ГРД не обирати Галину до наступного складу Ради.
P.P.S. Від себе додам дуже важливий дисклеймер: я високо ціную допомогу американського народу, а тому й винесла на публіку те, що відбувається за лаштунками розподілу і менеджменту цієї допомоги. Мені невимовно шкода, що за попередні 15 років ці гроші вилетіли в трубу, оскільки в анонсовані в липні 2006-го 15 років судової реформи в Україні не було! На підтвердження цитую сьогоднішні слова президента України про продажність суддів: "Закон для всіх, та тільки не для них. Вони купують депутатів, які лобіюють їхні інтереси, правоохоронців, які це не помічають, і суддів, які це прощають."
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
