Чого соромиться голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик?
Голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик скидається на людину, що не має доступу до інтернету, або дивиться там дитячі мультики й не цікавиться найважливішими після війни новинами й процесами, якими наповнений український сегмент Всесвітньої мережі.
А саме – нічого не знає про конкурси на посади голови НАБУ, САП, АРМА. Всі ці конкурси – топ-тема у засобах масової інформації з кількох причин: важливості органів і посад, а також тому, що співбесіди із кандидатами проходять у прямому етері і дають інформацію про інтелектуальний рівень і доброчесність кандидатів, а також про професійність і принциповість членів конкурсних комісій.
Видається, що Григорій Усик не в курсі всіх цих історій і через брак знань хоче закрити надзвичайно важливі співбесіди з кандидатами на посади членів Вищої кваліфкомісії суддів, які він разом із усіма иншими членами ВРП має проводити?
Про намір закрити ці співбесіди – не транслювати в онлайн, а викласти записи вже перед оголошенням результатів, Григорій Усик оголосив на своєму першому брифінгу яко голови ВРП. В той день ще зберігалася загроза, що Усик і більшість членів ВРП, взагалі, психануть і вирішать не призначати повноважний склад Вищої квалфікомісії суддів, бо бачте серед фіналістів замало суддів і забагато адвокатів та науковців (детальніше – нижче).
Це дико з точки зору політичної культури і неприпустимо з юридичного боку. Бо в ЗУ "Про вищу раду правосуддя" прямо написано: члени Вищої ради правосуддя голосують відкрито. То ми маємо право бачити і як вирішують, за кого голосувати – які питання ставлять, якими відповідями задовільняються члени Вищої ради правосуддя.
Або Григорій Усик соромитися виходити в прямий ефір, бо не може належним чином підготуватися? Григорій Усик на брифінгу сказав, що це треба, щоби кандидати не бачили відповідей на питання тих, хто прийде на співбесіду перед ними. То придумайте окремі неповторні питання для кожного кандидата! З иншого боку, мені надзвичайно цікаво порівнювати відповіді різних кандидатів на однакові питання, наприклад, що таке доброчесність? Бо ж у нас навіть деякі нардепи-юристи не знають, що це.
Хочу нагадати, що Григорій Усик та инші члени ВРП отримують щомісяця (!) понад 200 тис (!) грн винагороди за працю. Ці гроші не подарунок і не чудо – це гроші платників податків, які хочуть бачити прозору роботу настільки високооплачуваних найнятих менеджерів. І співбесіду у прямому етері, де ми – платники податків – маємо оцінити професійність і принциповість членів ВРП (у підготовці запитань, зокрема) та відповіді кандидатів до Вищої кваліфкомісії суддів.
Довідково:
Вища рада правосуддя – це суд над суддями. ВРП – карає, милує і просуває по службі вгору суддів. А ще призначає на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Вища кваліфкомісія суддів – орган, який добирає кандидатів на посади суддів усіх охочих громадян із вищою юросвітою, необхідним стажем роботи і з ДОБРОЧЕСНІСТЮ. Инакше кажучи, Вища кваліфкомісія суддів первинний фільтр у процесі добору не яких попало, а саме доброчесних суддів.
Понад рік працювала Конкурсна комісія із добору кандидатів до Вищої кваліфкомісії суддів. Там було троє українських суддів і троє міжнародників. Вони проводили співбесіди у прямому етері – на YouTube всі могли дивитися, які питання ставлять кандидатам українці й міжнародники й що відповідають кандидати. Результат – у березні сформували список із 32 фіналістів. З них Вища рада правосуддя має вибрати 16 і призначити їх на посади членів Вищої кваліфкомісії суддів.
