18 березня 2009, 19:21

Чотири запитання Анатолієві Гриценку

Аплодую! Нарешті знайшовся в Україні відомий політик, який публічно поскаржився на так звану джинсу в ЗМІ, тобто на платні матеріали, що публікуються як звичайні редакційні без позначки "реклама".

Як ви вже знаєте з новин УП, цим політиком став Анатолій Гриценко – екс-міністр оборони. Ось що він оприлюднив (курсивом – його текст, не курсивом – мій):



Чи не єдиним здобутком, який ще згадують на фоні провалів в інших сферах, залишається свобода слова. Я теж думав, що це так. Більше не думаю...

Перше. Відома FM-станція, на якій час від часу здавав ранкові іспити, повідомила мою прес-службу, що відтепер усі радіоефіри будуть платними: $1500 за один виступ, а якщо "пакетом", то $12 тисяч за 10 ефірів. Якщо не платитиму – в ефір не попаду, бо інші платять.


Ранковий іспит – випробування на міцність на "Радіо-ЕРА"ФМ. Незручні запитання, несподівані відповіді, ексклюзивні подробиці. Програма в ефірі: Будні: 9:10...

ru.radioera.com.ua/aboutprog/?idArticle=29

Друге. Відома російськомовна газета, акредитована в Україні, якою в Союзі зачитувалася уся молодь комсомольського віку, запросила мене в редакцію на пряму лінію. А коли редактор дізнався, що я не збираюся платити 40 тисяч гривень за шпальту, отримав відмову. Бо всі платять.

Тут очевидно – "КП". І це не Kyiv Post з "КП Медіа".

Третє. Поважне інформаційне агентство, на яке посилаються більшість Інтернет-видань, довело до прес-служби свій прайс-лист: $1500 за десять повідомлень на стрічку новин. Будь-яких. Усі решта платять.

А тут не дуже очевидно. Є чотири поважні інформагентства – не дуже популярний державний Укрінформ, а також "Інтерфакс-Україна", "Українські новини" та УНІАН. Проте сайт останнього є найпопулярнішим серед усіх чотирьох.

Четверте. Інтернет-видання, яке вирізняється дотепними заголовками новин, запропонувало свої умови: "позитивна" стаття – $2000, одна новина в стрічці – $250. Коли відмовився, вийшов критичний матеріал на адресу моєї прес-служби і з натяком на те, що Гриценко – "технічний проект" БЮТ.

http://obkom.net.ua/articles/2009-03/13.1750.shtml

При этом рейтинг "умника" Яценюка растет бешеными темпами, а в "твердую руку" Гриценко даже близкий по всем статьям Центр Разумкова больше 1,1 процента не дает. Возможно оттого, что пиар-структуры БЮТ его, в отличие от Арсения, не "мочат" так безобразно изо всех стволов и не делают из снимков Гриценко "фотожабы" с ермолкой и пейсами. Любят, короче, Анатолия Степановича и Юлины политтехнологи, и Юлин электорат... Но Богиню они любят сильнее, и этим все в рейтингах сказано.

Экс-министр обороны, конечно, не сдается, пытаясь переломить ход сражения массированными спам-бомбардировками редакций СМИ на тему себя и своей незапоминающейся, хоть тресни, "Гражданской позиции", но и на этом фронте у него получается, прямо скажем, не ахти. По законам военного времени пресс-службу Гриценко, вообще-то, давно следовало бы расстрелять.

Ці чотири повідомлення я отримав протягом двох днів. І відчуваю, що це – лише початок.

А тепер у мене питання – як людині, яка не розікрала свою країну і не продалася олігархам, достукатися до суспільства?


Мені і легко, і важко про це писати. Легко – тому що я за своє життя не написав жодного матеріалу, який замовив би не мій редакційний начальник, а так званий клієнт. Важко – тому що саме в Україні я зіштовхнувся з практикою джинси "за подвійним прайсом" і часом в "Экономических известиях" був змушений друкувати замовні матеріали від клієнтів рекламного відділу – після відповідних розпоряджень генерального директора.

Ще працюючи заступником головреда, я поставив на шпальту "Мнения" джинсове інтерв'ю з дуже відомим сьогодні бютівцем Андрієм Портновим. Проте на другій шпальті саме я наказав надрукувати, що наша газета публікує матеріали на правах реклами з відповідною позначкою або на шпальті "Мнения". Що було далі? Клієнт був дуже розлючений, а всій редакції оголосили, що мене оштрафували на 300 доларів.

Коли я став головним редактором, то після розмови з тодішнім власником газети й дуже відомим сьогодні майже бютівцем Віталієм Гайдуком змусив гендиректора видати наказ, що всі платні тексти друкуються лише з позначкою "реклама", а шпальту "Мнения" ліквідував. Найважчим було змусити гендиректора виконувати цей наказ. Думаю, що саме це й призвело до мого звільнення – коли я відмовився друкувати спочатку "заказуху" хокейної федерації, за яку директор з реклами взяла 1500 доларів, а незабаром і джинсове інтерв'ю з Олександром Прогнімаком. Мене звільнили 7 квітня, а вже 8 квітня було зверстано та надруковано номер за 9-те з цим самим інтерв'ю начальника головного управління охорони навколишнього природного середовища в Києві паном Прогнімаком.

Проте повертаємося до пана Гриценка та охорони навколишнього природного середовища українських ЗМІ. На чотири приклади Анатолія Гриценка хочу відповісти чотирма запитаннями:

Перше. Чому деякі із "заказух", які я відмовлявся друкувати в газеті "Экономические известия", я потім читав в газеті "Дзеркало тижня", де першим заступником головного редактора працює Ваша дружина Юлія Мостова? Наведу лише один приклад про Міттала та Казахстан: http://www.zn.ua/2000/2060/56152/ Он гладит так, что холодно спине. Индийский миллиардер заигрывает с властью и выставляет рабочих за ворота родных предприятий

Друге. Що було чи буде зроблено народним депутатом Анатолієм Гриценком, щоб ліквідувати медійну корупцію, заборонити "заказухи" та запровадити реальне покарання за них як для тих, хто друкує, так і для тих, хто замовляє? І тут я маю на увазі не лише газети та піар-агентства, але й Ваших колег-політиків.

Третє. Реагуючи на мій серіал "Укроборонбруд" у блогах УП, Ви написали:

Анатолій Гриценко Для – Микола_К, який написав:

Шановний Анатолій Степанович! Розумію, що зараз перевірки МО під час перебування Вас міністром отримають нове дихання. Вірю також, що Ви незаплямовані, і не повинні звертати увагу на бруд, яким Вас будуть поливати. Але на деякі брехливі звинувачення може і є зміст офіційно відповісти і вимагати спростування і покарання наклепників. Маю на увазі Блог Юрія Свірка, а саме

13.01.2009 01:30___Юрій Свірко

Укроборонбруд-12, або Судді легкої поведінки-2. Як Гриценко віддав 938 га під Києвом.

З повагою МК.

Я вже давав відповідь на подібне питання, вона розміщена на цьому сайті в розділі "медіа", Інтернет-конференція на сайті "Ліга", 22 січня цього року. Якщо Ви не читали, повторю ще раз у вигляді цитати з того матеріалу.


Юрий: В блогах УП был целый ериал "Укроборонбруд" – о том, как по доверенности министра Гриценко распродали военные земли Украины. Последний текст – о 938 га под Киевом. Зачем Вы выдали эту доверенность и почему не контролировали, что по ней творится?

Анатолій Гриценко: Если Вы дали человеку доверенность на право вождения автомобиля, а он по этой доверенности продал Ваш гараж, не имея на то права, как Вы будете реагировать? Я – точно так же. На этом можно бы и закончить. Но поясню больше. Министр выдает сотни доверенностей разным должностным лицам, которые должны от его имени и строго в рамках доверенности выполнять определенные действия. Например, подписывать контракты на закупку военной техники, на обеспечение воинских частей питанием, согласовывать в местных органах власти вопросы строительства объектов, защищать интересы министерства в судах и многое другое. Это законно и логично. Ведь у министра лишь 24 часа в сутки, и он не может быть одновременно во всех регионах, чтобы сам подписывал десятки тысяч документов в интересах более 1000 воинских частей, правда? Доверенности были и будут. А теперь конкретно о руководителе предприятия "Укроборонбуд" господине Мельнике. Он получил доверенность министра для выполнения конкретных действий по строительству, и в тексте доверенности четко были указаны условия – "ПО РЕШЕНИЮ МИНИСТРА ОБОРОНЫ И ПО СОГЛАСОВАНИЮ С ДЕПАРТАМЕНТОМ СТРОИТЕЛЬСТВА". Не получив ни РЕШЕНИЯ, ни СОГЛАСОВАНИЯ конкретных проектов, то есть превысив полномочия, он подписал упомянутые договоры и тем самым совершил незаконные действия. И должен за это ответить. Надеюсь, так и будет, неделю назад Мельника арестовали и он под стражей.

Ще раз повторю – жодного не те що гектару – квадратного сантиметра державної землі я не отримав за час перебування на посту міністра. А на боротьбу з незаконними оборудками змушений був витрачати надто багато часу і нервів. задіяв для цього усі наявні контрольні органи – Головну військову інспекцію Міноборони, Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил, Контрольно-ревізійний департамент Міноборони. Матеріали по всім виявленим порушенням негайно передавав до Генпрокуратури для реагування. Не чекаючи її рішень, в рамках повноважень міністра, звільняв з посад тих підлеглих, які сприяли оборудкам. І чим вища посадова особа – тим швидше, приміром, заступника міністра – протягом доби.


Отже, запитання: чому Ви користуєтеся аналогією автомобіль-гараж, хоча Ви (за цією аналогією) видали довіреність на продаж усіх військових гаражів України? Якщо міністр видає сотні довіреностей, хіба він звільняється від контролю за кожною з цих довіреностей? Коли саме Ви дізналися про незаконні дії Мельника та що особисто Ви конкретно зробили, щоб він за це відповів, – лише звільнили його з посади?

Четверте. На своєму персональному сайті в розділі "Безпека" Ви пишете: "Ми не можемо захистити свої права у суді, бо вже треба платити хабарі навіть за справедливі, законні рішення. Ми знаємо, що за ґрати посадять того, хто вкрав велосипед, а той, хто краде сотні мільйонів, гулятиме на свободі". Запитання Вам як "людині, яка не розікрала свою країну": Вам приписують авторство програми кандидата Ющенка "Десять кроків назустріч людям" – чи не є Ви автором також фрази про руки, які не крали, і чи не вважаєте Ви, що часом найважливішим є не те, чи крали щось руки, а те, чи давали вони красти іншим?

Обіцяю абсолютно безкоштовно оприлюднити Ваші відповіді на ці запитання тут, у моєму блозі на УП. І ще раз дякую Вам за те, що розпочали обговорення проблеми джинси в засобах масової інформації.

ШОК! Как яровые и озиминные сеяли разумное, доброе, вечное в центре Киева

Жена встретила на улице знакомых из 25-й средней школы Киева. Наслушалась ужасов: якобы здание школы на Владимирской, 1 (Андреевский спуск) практически прибрала к рукам какая-то православная секта, у которой офис в кабинете биологии...

Пушкин об испуганной орлице

Духовной жаждою томим, В пустыне мрачной я влачился, - И шестикрылый серафим На перепутье мне явился. Перстами легкими как сон Моих зениц коснулся он...

Чому кандидат від "Свободи" Юрій Левченко захищає російськомовну школу

Ввечері 18 листопада в київській спеціалізованій школі N135 відбулися збори батьків за участі начальника Шевченківського районного управління освіти Євгенії Ярової...

Покращення: сына Арбузова выгоняют из школы! (ОНОВЛЕНО)

Сегодня родительский комитет и педколлектив специализированной школы N135 (Киев, ул. Михаила Коцюбинского, 12-Б, станция метро "Университет") собирают журналистов на пресс-конференцию, на которой расскажут о попытке рейдерского захвата этой школы, где учится и сын первого вице-премьера Сергея Арбузова...

99% украинских гостиниц оказались вне закона?

С 9 ноября действует новая редакция закона Украины "О туризме", который отныне запрещает селить туристов в отели без свидетельства о соответствующей категории...

Повістка для блогерки Федорів на 9 жовтня

Громадянка Федорів Ірина (фахівець з лікарняних листків) викликається як свідок на 13 годину 00 хвилин 9 жовтня 2013 року до судді Шевченківського районного суду м...