Після Бучі переговори з РФ не мають сенсу
Те, що північ Київщини звільнили від російських нацистів, змінило надто багато.
І у військовому сенсі.
І у суспільному.
Бо кадри за звільнених сіл та міст спричинили в Україні справжній шок. У тому числі ті, які не можна показувати по ТБ з мотивів моральної цензури, або ті, які не покажуть з мотивів військової цензури. Бо навіть ці кадри все одно побачить у телефонах або почує їхній опис "від сусіда" буквально вся Україна.
Тож у мене до Банкової є одне запитання.
На фоні того, що країна побачила в Бучі, ви й далі будете говорити з Кремлем про мирну домовленість?!
...про пошук компромісів... про відмову від НАТО на користь неіснуючих "індивідуальних гарантій безпеки" (з майже гарантованим новим нападом, але згодом)... та ще й у період, коли нарешті наше членство у ЄС, а отже і в НАТО, нарешті стало реальною, а не теоретичною перспективою.
Президент Зеленський пообіцяв, що "мирний договір" має запрацювати лише у разі, якщо його підтвердить українське суспільство на референдумі. Утім, мені здається, що ні суспільство, ні армія не приймуть "болісних компромісів".
Тільки деокупація. З Донбасом так точно – аж до наземного кордону.
Переговори з Москвою "до того" просто не мають сенсу. І зустріч з Путіним, якої Банкова так добиваємося, виказуючи свою слабкість і підриваючи тим самим власні позиції – до того також не має сенсу.
І це ще суспільство не бачило кадрів після звільнення 400-тисячного Маріуполя. Бо з Бучі фото та відео раніше теж були. Але це не зрівняти з тим, що країна побачила зараз.
Банковій варто над цим замислитися і спитати, чи готовий народ до компромісу з нацистами.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
