Вибори Президента: знову вибираємо нездоров'я?
Якщо все буде добре, то 25 травня в Україні відбудуться вибори Президента. Так вже повелося, що більшість громадян звикло голосувати за людину, а не за програму. Через це президентська програма стала декоративним документом, який ніхто не читає. А потім – ніхто не виконує і виконувати не вимагає.
Тим часом аналіз навіть таких декоративних текстів дуже пізнавальний. Він дає певне уявлення про те, що є в голові у кандидата на вищий державний пост, а чого немає.
Я вирішив переглянути програми кандидатів через призму моїх професійних і громадських інтересів. А саме – хотів з'ясувати, що кандидати в президенти думають з приводу здоров'я нації, здоров'я дітей. Мене цікавило, чи існує хоч один кандидат, в картині світу якого присутні ці питання. Діагноз – невтішний, хоч і цілком прогнозований.
Я розумію, що президентська програма – це особливий жанр, де, навіть в силу обсягу, відображено далеко не все. Я усвідомлюю, що треба зважати на специфіку моменту: коли у фокусі – питання безпеки країни і громадянина. Але тим показовіша картина.
Жоден з рейтингових кандидатів не включає забезпечення здоров'я нації в число своїх пріоритетів.
Петро Порошенко чесно обіцяє зайнятися медициною, освітою і всім іншим після відновлення економіки. Юлія Тимошенко обіцяє безкоштовну невідкладну та первинну допомогу, плюс сприяння у розвитку страхової медицини. Сергій Тігіпко взагалі не говорить про здоров'я ні слова.
Загалом, здоров'я прирівнюється до медицини або не згадується взагалі. Однак медицина – тобто, лікування хвороб – це тільки одна зі складових здоров'я нації. Набагато важливіше завдання – допомогти людям не хворіти. Це більш широкий світоглядний підхід, який охоплює не тільки медицину, але й освіту, культуру, інформаційну політику, де повинні тиражуватися правильні звички і установки. Це соціальна сфера, де доступ до спортивної інфраструктури, до послуг профілактики хвороб потрібно включити до складу споживчого кошика, за яким розраховується прожитковий мінімум.
Тобто, це ціла система заходів, що повинна впроваджуватися негайно. Не можна побудувати успішну і багату країну на основі буквально хворого і вимираючого народу. Не можна витягнути країну з кризи, якщо не ставити нові цілі, заради яких люди будуть терпіти складнощі перехідного періоду. Старі цілі і підходи приведуть нас по колу в той же стан. Адже ми боремося з корупцією і рятуємо економіку вже 20 з гаком років. Результат – відомий всім.
Що цікаво, тема здоров'я прослизає у аутсайдерів перегонів.
Ольга Богомолець в якості мети згадує збільшення тривалості життя громадян. У програмі партії Анатолія Гриценка "Громадянська позиція" і в Наталії Королевської є теза про необхідність профілактики захворювань. З тих, хто може набрати 1 % голосів, тільки Дмитро Ярош прямо вказує на необхідність спортивно-патріотичного виховання молоді та популяризацію здорового способу життя.
Однак, це слабка втіха. Адже у потенційних переможців інші пріоритети. Це означає, що ми маємо всі шанси продовжити невтішну тенденцію. А вона така.
З 1993 р. смертність в Україні перевищує народжуваність. До того ж, віковий показник смертності з кожним роком "молодіє". На сьогодні середня тривалість життя є чи не найнижчою за усі попередні роки. Якщо раніше ми могли говорити про вік 60 років, то зараз до цієї категорії належать люди середнього віку – 40-50 років. Не краща ситуація із станом здоров'я дітей та молоді. Дивно, проте немає жодної програми, спрямованої на допомогу молодому поколінню у боротьбі із стресовими ситуаціями у повсякденному житті дітей. Однією із головних причин такого стану речей є відсутність у значної частини населення навичок здорового способу життя. Чомусь питання формування у дітей та молодих людей культури здоров'я мало турбують кандидатів у президенти.
Ті кандидати, які побіжно порушують тему здоров'я, апелюють до обов'язкового медичного страхування, здешевлення ліків і т.д. Проте навіть у цих пунктах не зазначено часові рамки. А обіцяного, як відомо, довго чекають.
Як бачимо, кандидати у президенти не мають чіткої стратегії та системного підходу, спрямованих на всебічний фізичний розвиток дітей та молоді. Чому ті, хто прагне зайняти посаду Президента України, не вказують про формування здорового способу життя й підвищення особистої відповідальності за здоров'я із комплексним вирішенням існуючих проблем? Досі в Україні немає критеріїв, що дозволять контролювати фізичний стан населення.
Реалізуючи програми розвитку фізичної культури і спорту, ми зможемо спостерігати не тільки соціальний, а й економічний ефект. Зрештою це призведе до скорочення витрат держави на надання медичної допомоги та виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, а також до запобігання економічних збитків через недостатність валового внутрішнього продукту, пов'язаного із захворюваністю, інвалідністю і смертністю.
Формування культури здоров'я з малих років – не менш важливе завдання, ніж люстрація і боротьба з корупцією. І не менш складна. Вона повинна бути на такому ж рівні пріоритетності. Якщо ми не змусимо політиків це усвідомити і робити – зберігати країну (Тігіпко), встановлювати справедливість (Тимошенко) і жити по-новому (Порошенко) буде нікому...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
