В очікуванні НЛО...
Кроме дураков и дорог, в России есть еще одна беда: дураки, указывающие, какой дорогой идти.
Борис Крутиер
Україна – не Росія. То може у нас і дороги кращі?
Їхав я сьогодні зранку вулицями Києва і думав: скільки залишилося часу, щоб місто просто зупинилося, немовби для зйомок апокаліптичного фільму.
Місяць, два, півроку, рік?
Поруч, попереду і позаду так само "повзли" у своїх автівках тисячі киян з надією на те, що "завтра буде легше". І завтра неодмінно настане, навіть якщо на це не буде "політичної волі" керівництва міста або цілої країни.
"Як ви сьогодні доїхали до роботи?" – мало б стати першим запитанням в інтерв'ю з деякими знаковими "окияненими" можновладцями. Про це неодмінно цікаво було б почитати.
Але такі дрібні запитання не можна ставити тим, у кого болить голова за "високе".
Як можна запитувати у Президента, київського голови та його секретаря, а тим більше в Секретаря РНБОУ чи цілого Прем'єр-міністра про такі банальні речі. Наше стояння в пробках не входить до компетенції цих начальників, а то вони б давно вже зібрали "екстрене засідання" і вирішили, що першочерговим завданням діяльності уряду і КМДА має стати будівництво сучасних доріг, виділили б гроші з бюджету або резервного фонду Кабміну і почався б справжній "дорожній прорив".
"Ніч і день дорожні і будівельні бригади мостять свіжій асфальт на нещодавно встановлені естакади. Ці транспортні розв'язки дозволять дістатися з Лівого берега на Правий за 30 хвилин. Столиця дихає і шумить довгоочікуваними "дорожнім проривом". До відкриття нового мосту через Дніпро залишається лише..."
Все, стоп-кадр!
Такого "кіна" ми також не побачимо, бо це буде піар Прем'єру, або Президенту, або не дай Боже, меру з його Секретарем, не кажучи вже про біло-блакитного секретаря РНБОУ. "Такой пиар нам не нужен". Хто ж отримає політичні дивіденди і симпатію виборців, якщо вони усі разом приймуть і "зреалізуют" одне вольове негайне політичне рішення.
- Усі разом?
Ну, такого допустити вже точно не можна, бо Президент, Прем'єр, мер, його секретар разом із Секретарем РНБОУ перебувають у перманентному "політично-ротаційному процесі", який не дозволяє їм втратити темп змагання і поступитися іншому у власному піарі (присутності у ЗМІ).
- Ми можемо побудувати міст через Дніпро, а якщо про це не напишуть чи не покажуть? Для чого нам ці ризики бути непоміченими?
- "Краще вже ми сьогодні пообіцяємо, кожний окремо, що ми "зробимо все, щоб побудувати міст через Дніпро" або "запровадимо систему інтелектуального управління транспортом" і от про це – неодмінно покажуть і напишуть. Треба ж поспішати, а то завтра на цій посаді кожного з нас може вже й не бути..."
На дорогах Києва щодня перебувають близько 1 мільйона 100 тисяч одиниць транспорту: 850 тисяч з них зареєстровані в Києві, ще близько 250 тисяч – транзитний. Це створює постійні затори і реактивний невроз мешканців столиці.
І що робити в цій безвиході?
Одна надія – чекати прибульців.
Може хоч вони зрозуміють, що транспортний колапс Києва є неминучим.
