Повернення субмарини
"Будьте реалістами – вимагайте неможливого!"
Французькі студенти в травні 1968 року.
"Знак питання – це герб свободи!"
Станіслав Єжи Лец
Україна – велика морська держава бодай з огляду на те, що наші морські кордони становлять більше тисячі кілометрів. Питання про те, чи потрібно мати Україні свій підводний флот, давно вийшло з розряду військово-політичних та фахових дискусій в сферу народного фольклору. Єдиний військовий підводний човен "Запоріжжя", який вже декілька років чекає на заміну акумуляторів, став символом безпорадності і предметом побутового гумору. А серед людей часто можна почути такий іронічний вислів на адресу людини, яка щось власноруч намагається зробити: "Куме, а ви часом не підводний човен робите? А акумулятори де братимете?" Добре, що іронія живе в українцях. Головне, щоб вона не перетворилася на хронічний сарказм.
Коли я вперше дізнався про те, що в Україні є маленька субмарина, і до того ж, вона є не бутафорською, а робочою, я не повірив. Потім минув певний час на пошуки самого автора, на збирання коштів і от, ми вже в Донецький області в селі Євгенівка. Тут й народилося це диво. Протягом 15 років одна людина, без будь-якої офіційної підтримки чи державного замовлення робила свою справу, втілюючи в реальність мрію всього свого життя. Так, руками звичайного, але фантастично відданого справі підводника, з'явився малогабаритний підводний апарат.
Володимир Пилипенко, 67-річний юнак і мрійник, автор унікального підводного човна розповів нам історію його створення і поділився своїм новим захопленням – зробити "тарілочки, що занурюються", як у команди відомого підводника та вченого Ж.-І. Кусто. З огляду на те, що першій саморобний підводний човен стояв у дворі, а німецьке телебачення вже вкотре крутило в ефірі фільм про унікального українця і його субмарину в степах Донеччини, ми змушені були визнати, що межі людських можливостей нами явно недооцінені.
Човен перейшов до моєї власності. Усі формальності були дотримані. Ми поспішали до концерту Пола Маккартні: встигнути відремонтувати субмарину до дня виступу. Більше тижня напруженої роботи, день і ніч перебирали усі вузли, чистили від іржі і, нарешті, пофарбували човен у яскраво-сонячний колір – колір вічності, молодості і 60-х. За день до концерту підводний човен був готовий до презентації. Справа залишилася за малим, привезти англійського гостя на базу й познайомити його з українською "Yellow Submarine". Нажаль, насичений графік співака й відсутність у репертуарі Пола пісні про "Жовту субмарину" (авт. Рінго Стар) не дозволили їх познайомити особисто. Але, про жовту субмарину Маккартні все ж таки дізнався через своїх продюсерів, принаймні вони мені таке розповіли наступного дня після концерту. Музикант поїхав, а ми від постановочних фотосесій прийшли до реальних випробувань.
І от – перші випробування підводного човна "Redcrocy" на воді. Занурення без дозаправки повітряних балонів було неможливе. Тому вирішили опустити човен на воду, відкрити баласти і перевірити його плавучість в умовах підстраховки зовнішніми витяжними тросами. Перші хвилини виявили значну розгерметизацію системи подачі стиснутого повітря. Нічого дивного – субмарина більше року стояла без належного догляду на відкритому повітрі під дощем, сонцем і снігом. В балонах було близько 20 ат. Вирішили, що продути баласт повноцінно не вдасться, а відтак – занурення на перископну глибину відклали до наступного разу. Головний висновок тестування: човен має гарну плавучість. Деференти і крен долаються легко. Головні вузли управління в нормі. Передній нижній ілюмінатор пропускає воду. Ліва передня цистерна баласту потребує зварювальних робіт. Всі проблеми зафіксовані в бортовому журналі. Цілі і завдання сформульовані.
Субмарина змінила місце швартування з донецького подвір'я на водну базу Київського моря, змінила власника, змінила колір і, очевидно, – змінила своє ім'я. Тепер човен звати "Червоний крокодил" (Redcrocy). Назва походить від міфу про те, як зелений крокодил відкусив шматочок Сонця і почав сяяти жовтогарячим, майже червоним кольором. Воно так і сталося: зелений старий човен отримав нове, і сподіваюсь, яскраве життя.
Попереду ще багато роботи. Про це – в наступних матеріалах.
P.S.
Коли в нас запитують: "Для чого Вам це створіння?", ми відповідаємо: "А Ви знали про те, що в Україні є підводні човни?", бо запитання – це відгук свободи і часто відповідь немає значення.
