Державна мова...
93 роки тому, 24 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила закон "Про запровадження української мови у банківській і торговій сфері". Пунктом 3 закону проголошувалося, що "мовою в діловодстві має бути державна українська". Цим законодавчим актом вперше в українській історії відбулося закріплення за українською мовою державного статусу. Чомусь ця важлива і епохальна дата, на жаль, залишається поза увагою як держави, так і громадськості. Як, до речі, і весь період національно-визвольної боротьби 1917-1921 років.
Що ж ми з висоти цих 93 років можемо сказати про стан державної української мови? Маємо як позитиви, так і негативи.
До негативного належить передусім те, що українська мова, маючи статус державної, за 20 років незалежності України так і не стала мовою спілкування в усіх областях України. Зрозуміло, що попри Голодомори, репресії української інтелігенції, тотальну русифікацію нашої держави, дякувати Богу, що українська мова взагалі збереглася. І здавалося б, у незалежній Українській державі ніщо не може зашкодити розвитку державної мови, адже є всі передумови.
Разом з тим, абсолютна відсутність цілісної мовної державної політики призвела до засилля України дешевим російським продуктом шоу-бізнесу і кінематографу. До всього цього додалася ще й політика нинішньої влади у питанні української мови, яка більше нагадує не державну, а окупаційну з усіма наслідками, що витікають як-то прийняття рішень про офіційний статус російської мови в деяких областях, перехід діловодства на російську мову, закриття україномовних шкіл.
Проте є й очевидні позитиви. Українська мова утвердилась у великих містах, зокрема у Києві більшість мешканців визнали її рідною. Переконаний, що питання остаточного становлення української мови в нашій столиці як мови спілкування – лише справа часу. Молодь починає розуміти, що спілкуватися українською – це модно!
Усі спроби контрнаступу з боку українофобів зводяться до прагнення обмежити її державний статус. Але це явище тимчасове... Логіка історії свідчить: є Українська держава, отже, буде й державна українська мова. Хоч як би від цієї аксіоми "не кособочило" різного роду "табачників", хай навіть з міністерськими портфелями. Поки що з міністерськими...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
