''Для своїх – усе, ворогам – закон''
Маріїнський парк – одне з улюблених місць для відпочинку у Києві як для киян, так і гостей нашої столиці. Вже більше п'яти років на його території навпроти будівлі Верховної Ради України самовільно встановлено декілька наметів під назвою "Храм Святого Благовірного Князя Олександра Невського". Напевно, не тільки в мене, але і в багатьох перехожих виникає цілком логічне запитання: з чийого дозволу впродовж тривалого часу на території пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення встановлені ці "намети-шалаші" з "охоронним написом" – "Власність народного депутата України"?
Мало того, що неестетичний вигляд цих наметів псує вигляд Маріїнського парку, – там постійно проживають декілька осіб (представників Української Православної Церкви Московського Патріархату), які здійснюють господарську діяльність, займаються вирощуванням свійських тварин, що наносить шкоду стану рослинного покриву. Непогано, як для центральної частини Києва, правда?
Минулого місяця я звернувся із депутатським зверненням до Генеральної прокуратури, Міністерства екології та природних ресурсів, КМДА з проханням провести перевірку законності розміщення зазначених наметів на території парку та вжити заходів, спрямованих на збереження його природних ресурсів та використання за їх цільовим призначенням.
Міністерство екології та природних ресурсів та Генпрокуратура, "включивши дурня", обмежились формальними відписками. Міністерство повідомило, що парк знаходиться у віданні Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва, а проект утримання та реконструкції Маріїнського парку до Міністерства не надходив, як не затверджувались і ліміти використання природних ресурсів на території парку. Генеральна прокуратура вчинила більш оригінально – перенаправила моє звернення до КМДА (хоча я звернувся туди самостійно, що було видно зі звернення) та (!!!) Інспекції держархбудконтролю в м. Києві. Представники Інспекції, провівши перевірку з виїздом на місце, повідомили мені, що, цитую дослівно, "будь-яких ознак проведення будівельних робіт не виявлено, будівельники та будівельна техніка відсутні", а питання законності розміщення, встановлення та використання малих архітектурних форм відноситься до компетенції КМДА.
Більш змістовною, щоправда, виявилась відповідь КМДА:
На перший погляд, все нормально: державний бюрократичний апарат працює, а питання демонтажу наметів вирішується у судовому порядку. Однак завжди є "але"...
Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", порушення законодавства про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність. Зокрема, якщо кваліфікувати такі дії, як адміністративне правопорушення, то згідно зі ст. 91 КпАП ("Порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду") має бути накладений штраф від 153 до 408 грн. з конфіскацією наметів. Ст. 153 КпАП ("Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів"), передбачено штраф в розмірі від 170 до 510 грн. Якщо ж розглядати такі дії, як кримінальний злочин, а саме умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 ККУ), то тут передбачена санкція у вигляді штрафу від 1700 до 3400 грн. або обмеження волі на строк до трьох років.
Ознайомившись з отриманими відповідями стає очевидним, що ніхто не збирається притягувати до відповідальності осіб, що протягом більш ніж п'яти років порушують закон. Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень звернулось до суду з позовом про відшкодування нанесених матеріальних збитків та знесення наметів. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, відмовивши у відшкодуванні збитків. Проте, і це рішення суду відповідачами оскаржується в апеляційному порядку.
До того ж, навіть, якщо апеляція стане на сторону комунального підприємства, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, місцеві чиновники вже зараз демонструють відсутність свого бажання (чи політичної волі) виконати рішення суду, винесене на їхню користь, та демонтувати вказані намети. Формальна причина була вказана у відповіді КМДА за підписом заступника Голови КМДА О.Мазурчака:
Виходить, що народні депутати України (у даному випадку – комуністи та регіонали) мало того, що не збираються виконувати рішення суду, але до всього ще й покривають беззаконня. До речі, у законодавстві навіть передбачено кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Чи для народних депутатів закон неписаний? Грішним ділом, я й собі подумав, може на якійсь будівлі помістити табличку, що це моя власність як народного депутата, а потім нехай судяться. Залізна логіка, чи не так? Здається, доходимо до повного абсурду!
Можливо, до цієї ситуації можна було б поставитися з посмішкою, якби не одна аналогія. Всі ми добре пам'ятаємо, з якою запопадливістю у грудні минулого року спецпідрозділами МВС було демонтовано наметове містечко підприємців, які мітингували проти прийняття Податкового кодексу. Не потрібно було жодних судових рішень, не завадили навіть ті ж таки таблички з написами "Власність народного депутата".
Більше того, міліція порушила кримінальну справу за фактом пошкодження гранітної плитки. І окремі активісти, які обвинувачуються у нанесенні збитків комунальному майну, сидять у СІЗО. У ситуації з Маріїнським парком збитки були нанесені у розмірі більше 13 000 грн., але реакції правоохоронних органів немає жодної. Хіба це не приклад вибіркової юстиції, навіть якщо припустити, що підприємці робили щось не так?
Ця ситуація є яскравим прикладом українського політичного задзеркалля – "Для своїх – усе, для ворогів – закон!".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
