Українець, який відмовився бути бідним

Люблю читати. Іноді у Фейсбуці пишу про книжки, які мене зачепили. Любов до книжок, то, мабуть, у мене спадкове – книжки любив мій батько, і його батько, і його, а мій прапрадід взагалі був бібліотекарем у маєтку Лопухіної-Демидової, що у Корсуні (цікава, довга історія, розповім іншим разом).

Саме зараз у Корсуні перебирав книжки і наштовхнувся на одну, яку прочитав багато років тому у далекому 1994, коли мені було 19. Проглянув..., вона й сьогодні є актуальною. Це книжка про Петра Яцика, героя книги Михайла Слабошпицького "Українець, який відмовився бути бідним". Історія звичайного українця із села, який пройшов через багато випробувань Другої Світової Війни і у свої 27 років емігрував до Канади в пошуках кращого життя. Згодом там став заможним, та що заможним – мільйонером.

Петро Яцик в книзі – це образ українського мецената та бізнесмена, що намагався робити все можливе серед хаосу, що його оточував, маючи стоїчне бачення життя. Я певен, досвід видатного бізнесмена, його конструктивні життєві настанови, успішно перевірені щоденною практикою, залишаються актуальними для сучасної України, та знадобляться всім тим, хто за його прикладом почуває в собі зухвалість і силу, аби відмовитися бути бідним і стати господарем своєї долі.

Як казав Слабошпицький М.: "Єдине тільки, на що не міг для себе відповісти: це в нього вроджене чи вироблене життям? Так, він творив себе, наче писав книгу чи ліпив скульптуру, прагнучи довершеності, орієнтуючись на еталони культури ділового світу, відсікаючи в собі такі анахронічно-карикатурні риси, як розхристаність душі, безвідповідальна й пустопорожня балаканина й усе до цього подібне, що так прикро вражає нас у багатьох людях. "

Впевнений, що не потрібно аж настільки спрощувати собі життя і створювати рольові моделі ні з кого, в тому числі і з Яцика, але приведу кілька цитат з книжки:

"У відповідь на особливо наївні запитання він рекомендував, іронічно примружуючи молоді очі: "Найкоротший шлях здобути гроші? Пограбуйте банк, то одразу матимете їх. Якщо дурощів вистачить..." "Нічого йти в бізнесмени, якщо маєте в душі тільки мрію про багатство, – і вже зовсім серйозно додавав: – Потрібні ще совість, знання і порядність. Хочеш бути бізнесменом, то ставай добрим бізнесменом!"

"Це світ, у якому репутація людини – її капітал. Бездоганна репутація – одна з важливих запорук успіху. Надто ж – для бізнесмена. Якщо йому вірять (а для цього треба таки багато!), то всі вважають його надійним партнером, усі хочуть мати з ним справу. Адже найголовніша гарантія – його ім'я. Як втратиш гроші, можеш набути їх знову, а як втратиш добре ім'я, то цього вже ніколи не виправиш. На своє ім'я треба працювати десятиліттями. Яцик давно вже "зробив" собі ім'я і чимало разів його "окупив". Він з повним правом міг би повторити: "Моє ім'я – мій друг". Так, професіоналізм – то дуже важливо. З нього все починається. І про це він повторює на кожному кроці. Ось один із його типових монологів: -...Якщо ви навчитесь робити більше і краще за своїх конкурентів, тоді вам прийде більше грошей. Капіталістична система вимірюється ними, вони – критерій вашої сили. І гроші повинні працювати на вас, а не лежати безрушною цифрою. "

"Ми, українці, дуже великі балакуни. Легко про все на світі говорити, підміняючи реальне творення говоренням. Але в одруженого чоловіка, поглинутого тільки розмовами з дружиною, дітей не буде."

Надзвичайно цікавими є історії як звичайні люди стають багатими та успішними. Що дає поштовх до руху та трансформації? Які сенси набувають для себе через пройдені випробування? Чому в декого це відбувається, а в багатьох – ні?

А які приклади ви знаєте серед сучасних людей? Чиї історії варто описати? Що варто робити, якщо відмовляєтесь бути бідними?

PS

Вирішив приєднатися до Editor's Club та стати автором власного блогу на Українській Правді. Дякую за таку можливість. Буду писати про те, що знаю і чим хотів би поділитися

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.