''Афірмації свободи'' від Гевлока Елліса: коли бути собою – найвища сміливість
Ім'я Гевлока Елліса (1859-1939) нерідко асоціюється передусім із революційними дослідженнями у сфері людської сексуальності. Та за цією гучною славою – постать набагато глибша. Елліс був мислителем, який прагнув зрозуміти людину у всій її цілісності: не лише як біологічну істоту, а як духовне, моральне і творчо-пристрасне створіння.
Його книга "Афірмації" (Affirmations, 1898) є, мабуть, найменш відомою, але однією з найлюдяніших праць. Це – збірка есеїв про життя, мистецтво і правду, написана у момент, коли світ переходив від вікторіанської доби до модерну, від заборони до пошуку нової щирості.
Гевлок Елліс народився 2 лютого 1859 року в англійському Кройдоні в родині морського капітана. Його дитинство минуло між домом і подорожами, серед книжок і морських історій. Юнаком він вирушив до Австралії, де працював учителем у маленьких школах Нового Південного Уельсу. Саме там, серед безмежних просторів і тиші, він відкрив для себе, що його головний інтерес – не у зовнішньому, а у внутрішньому житті людини.
Повернувшись до Англії, Елліс вивчав медицину у St Thomas's Hospital в Лондоні, але швидко зрозумів, що його покликання – не лікувати тіло, а досліджувати дух. Він приєднався до інтелектуального кола Fellowship of the New Life, разом із Бернардом Шоу, Едвардом Карпентером та іншими реформаторами, які прагнули оновити мораль, мистецтво й суспільство. Елліс прожив життя мислителя-спостерігача, який вивчав найінтимніше в людині, але завжди з глибокою ніжністю до її природи.
Гевлок Елліс став одним із засновників сучасної сексології. Та паралельно з анатомією бажань Елліс писав про анатомію душі. Його есеї – це спроба знайти рівновагу між наукою і мистецтвом, між тілом і духом, між раціональним і інтуїтивним. Саме у цьому напрямку народилася його збірка "Афірмації".
"Афірмації" з'явилися наприкінці XIX століття – у час, коли європейська культура переживала духовну кризу: старі релігійні догми втрачали силу, а нові ідеї ще не здобули довіри. Елліс прагнув знайти відповідь на запитання, як людині жити осмислено без зовнішніх авторитетів – церкви, суспільства чи догм моралі.
Видана 1898 року у Лондоні, "Афірмації" – це не збірка "позитивних тверджень", як може здаватися сучасному читачеві. Елліс мав на увазі щось набагато серйозніше: афірмацію як акт згоди з життям, прийняття його в усій складності – без прикрас, без самообману. У передмові він писав: "Літературу, як і життя, варто наближати, наче рай – задля радості, а не задля моралізму".
Книга складається з кількох великих есеїв, присвячених митцям, святим, мислителям. Серед них -Ніцше, Святий Франциск, Золя і навіть "анонімні" герої – люди, які своїм існуванням кидають виклик суспільним догмам. Через ці постаті Елліс досліджує питання:
Що означає жити автентично?
Чи може мистецтво бути формою духовності?
Як поєднати тілесне й моральне, пристрасть і совість?
Головна думка "Афірмацій" – погодитися з життям, навіть у його суперечностях.
Елліс пише не як проповідник, а як спостерігач, який бачить красу у кожному прояві людського існування: "Немає гріха у тому, щоб бути людиною; гріх – лише у відмові бути собою".
Він наголошує, що людина мусить перестати воювати з власною природою. Замість придушення бажань – розуміння; замість осуду – співчуття; замість моралі як системи заборон – мораль як гармонія.
Для Елліса мистецтво – це лабораторія життя. Він не сприймає літературу як втечу від реальності, навпаки: у творчості він шукає найщиріші форми людського досвіду. "Афірмації" – це книга про те, як письменники відкривають у собі людяність, і тим самим дозволяють нам пізнати себе.
Кожне есе – своєрідна мандрівка у свідомість митця. Елліс не аналізує тексти формально, а розмовляє з авторами як з живими людьми. Він бачить у них не "геніїв" чи "грішників", а співбратів у пошуку правди.
Елліс стоїть на позиціях гуманістичного натуралізму:
Людина – частина природи, і її мораль має виходити з природних законів, а не з догматів.
Афірмація – це активне прийняття життя, без заперечення його суперечностей.
Любов, творчість, віра і тілесність – не протилежності, а гармонійні прояви єдиного людського духу.
Елліс відкидає пуританську мораль, пропонуючи етичний реалізм – бачити красу навіть у складному, природному і тілесному.
Попри свою наукову раціональність, Елліс був глибоко етичним мислителем. Його етика – етика свободи і прийняття. Він вірив, що здоров'я душі – це не конформізм, а здатність сказати життю "так".
Тому "Афірмації" можна назвати книгою мужності: мужності бути самим собою, навіть коли це суперечить нормам часу.
Як і багато мислителів його доби, Елліс підтримував ідеї євгеніки – віру, що суспільство може "вдосконалити" себе через спадковість і відбір. Ці погляди сьогодні видаються небезпечними і антигуманними. Проте важливо відділяти – у ньому одночасно жили раціоналіст – вчений і поет -гуманіст. Саме ця суперечливість робить його фігурою, що втілює перехід від XIX до XX століття – від моралі до самопізнання.
Через понад сто років після виходу "Афірмацій" думки Елліса звучать дивовижно сучасно. Його заклик приймати себе і не боятися правди про людську природу перегукується з сучасною психологією прийняття, тілесної свободи і внутрішньої автентичності. Книга "Афірмації" сьогодні може бути прочитана як медитація над тим, що означає жити чесно – перед собою, перед світом і перед тим, що ми любимо. Це не філософський трактат, а радше щоденник споглядання життя, сповнений ніжності, іронії й інтелектуальної сміливості.
Дізнатися більше і безкоштовно отримати книгу Гевлока Елліса "Афірмації" можна тут .
Гарного читання!
PS Стаття про нашу бібліотеку та те, як ви можете допомогти створювати книжки українською.
PPS Вміння ставити питання та перебувати в них не менш важливе, аніж самі відповіді.
Отже, починати треба з себе, з свого уявлення про речі та ставлення до них. Ось канал, який присвячений саме таким питанням. Сподіваюсь, що він буде вам корисним.
www.METANOIA.mba
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
