Швидкочитання – це не читання [що б це не означало]
Протягом останніх років дуже модним стало кидати виклики по читанню книжок, наприклад: "100 книг за рік", "прочитай 33 книги з більш ніж 500 сторінками" і т.п. Я вважаю, що такий спосіб читання має дуже малу користь. Скорочитанням можна назвати звичайне переглядання тексту з метою поглинання інформації, але аж ніяк не процес читання. Методики швидкочитання мають один, але дуже вагомий мінус – вони не дозволяють зрозуміти суть прочитанного:
"Я закінчив курси швидкочитання – нас змушували водити пальцем уздовж сторінок, – і прочитав "Війну і мир" за двадцять хвилин. Там щось про Росію", – голлівудський актор Вуді Аллен.
Ключовою відмінністтю читання книги від перегляду фільму, прослуховування книжки або підкасту є можливість зупинитися... Відклавши книгу, можна поміркувати, знайти нові для себе сенси та відкрити якусь свою істину. Адже істину можна відкрити для себе виключно самостійно. Жодне радіо або відео не зможе це зробити за вас.
Саме тому, я виступаю проти бездумного читання книг. Як альтернативу шкидкочитанню я б запропонував метод поглибленого читання книжок та духовних вправ, метод Філона Александрійського за Пьєром Адо.
Цей метод складається з наступних етапів:
1) пошук текстів, які стануть основою для духовних вправ;
2) спільного читання та обговорення;
3) подальшого обмірковування та аналізу з метою засвоєння сенсу;
4) концентрації уваги та звернення її до себе;
5) медитації та практики усвідомлення;
6) процесу застосування думок на практиці.
Незважаючи на всесвітню інтернетну глобалізацію, бібліотеки не залишаються порожніми. Доступність книжок у бібліотеках дає можливість людям з будь-яким гаманцем долучитися до скарбнички загальних знать цивілізації.
Ось, наприклад, мій досвід відвідування центральної бібліотеки в м. Нью-Йорк минулого року був дуже позитивним. Без паспорту чи інших документів, будь-яка людина може прийти в публічну бібліотеку, взяти з полиці книгу і посидіти з водичкою та інтернетом в теплому та затишному залі, працюючи з безліччю доступних видань.
До речі, сьогодні Україна святкує День бібліотек. Зі святом, друзі!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
