13 листопада 2022, 20:49

ПОТРІБНО ПО КРАПЛІ ВИЧАВЛЮВАТИ З СЕБЕ РАБА

Ця легендарна фраза Чехова, насправді, про нього самого. Вона визначила його шлях протягом всіх останніх років його життя до самої смерті.

"Напишіть оповідання про те, як молодий чоловік, син кріпака, колишній крамар, гімназист і студент, вихований на чинопочитанні, цілуванні попівських рук, поклонінні чужим думкам... видавлює з себе по краплях раба і як він, прокинувшись одного прекрасного ранку, відчуває, що у його жилах тече не рабська кров, а справжня людська." Написав письменник в одному з своїх листів.

До речі, Чехов вважав себе українцем. В анкеті перепису 1890-го року Антон Чехов написав: "національність – малоросіянин". "Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко", – писав А. Чехов Агатангелу Кримському.

А рабом чого є ми?

Чи мова йде тут про рабське ставлення одних людей до інших чи про щось інше?

Ми є рабами наших уявлень: нерозумних, хибних, застаріли.

То може час їх позбавлятися? Перестати, наприклад, дивитися фільми ворога, ходити до церкви, де попи благословляють нелюдську війну, і вірити, що крім нас самих, хтось буде робити нашу роботу.

Найскладніше, що кожен має робити це "вичавлювання" сам для себе. Ми не маємо чекати на звернення Президента чи рішення Уряду для цього. Але для цього потрібна хоробрість, багато хоробрості.

Ліцій Анней Сенека, давньоримський філософ, поет, державний діяч пише у своєму листі до Луцілія наступне:

"Свобода гине, якщо ти не зневажиш усе, що накладає ярмо. Не було б сумнівів у тому, що личить хороброму, якби знали, в чому справжня хоробрість. Це – не зухвалість попри розум, не пристрасть до небезпек, не прагнення назустріч жахам. Хоробрість є вміння розрізняти, що біда і що ні. Вона пильно оберігає себе, і вона ж терпляче зносить усе, що має оманливе обличчя лиха."

Чи згодні ви з таким визначенням хоробрості? До справи.

"Догми тихого минулого неадекватні бурхливому сьогоденню. Випадок переповнений працею, і ми повинні піднятися разом із нагодою. Оскільки наша справа нова, ми повинні думати заново і діяти заново. Ми повинні вилучити з себе рабство, і тоді ми врятуємо нашу країну." – так сказав у своєму зверненні до Конгрессу Абрахам Лінкольн у 1862 році.

Коли це робити? Найкращий час – зараз.

Вміння ставити питання та перебувати в них не менш важливе аніж самі відповіді.

Отже, починати треба з себе, з свого уявлення про речі та ставлення до них. Веду канал, який присвячений саме таким питанням. Сподіваюсь, що він буде корисним.

Заснований на стоїчній філософії, з залученням інших напрямків та практик направлених на досягнення найкращого життя. https://t.me/metanoia_zsbs

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Якщо ти не мислиш – ти не живеш: філософія як спосіб буття в епоху ШІ

Ми живемо в моменті радикального зсуву, який, можливо, ще не до кінця усвідомили. Штучний інтелект вже зняв з нас тягар запам'ятовування гігабайтів фактів...

''Віра в себе'': від популярної літератури до праксису філософії

Сьогодні ідея "віри в себе" є майже всюдисущою. Вона звучить у популярній психології, мотиваційній літературі, бізнес-книгах і соцмережах. Але коли люди приходять із реальними екзистенційними запитами – розгубленістю, виснаженням, втратою сенсу або вибору – часто виявляється, що ці формули не працюють або навіть тиснуть...

Франсуа де Ларошфуко: чому максими XVII століття читаються як текст про сьогодні?

Є книги, які хочеться підкреслювати. І є книги, після яких хочеться помовчати. "Роздуми або вислови та моральні максими" Франсуа де Ларошфуко належать до другого типу...

Праксис філософії: як класичні традиції розширюють вибір і повертають автономію

Праксис філософії – це використання багатовікових напрацювань філософії для роботи з реальними, важливими питаннями особистості. Не для того, щоб дати готову відповідь, і не для того, щоб нав'язати правильний спосіб життя, а щоб розширити поле можливого вибору і повернути людині автономію у цьому виборі...

Увага до себе: дзен, стоїцизм і скептицизм як практики внутрішньої свободи

Зараз читаю книжу Шунмьо Масуно: Zen The Art of Simple Living і в ній наводиться проста, майже буденна дзенська історія. Монах звертається до себе: - Гей, майстре! - Так...

50+ філсофських книжок українською мовою як результат 2025

Цього року мені виповнилося 50 років. Це не просто дата – це внутрішня межа, момент уважного погляду назад і ще уважнішого погляду вперед. Одним з подарунків, які хотілося і отримати для себе і дати іншим, став проєкт перекладу книг українською мовою – books...