10 грудня 2022, 11:37
Духовні вправи – 2
Попередня публікація тут.
#5 Погляд Згори.
Нам дуже часто здається, що наші справи, проблеми, труднощі надзвичайно великі. Але, варто лише подивитися на них зверху, і їх масштаб суттєво змінюється, ба, навіть, вони можуть стати такими маленькими, що не будуть варті ані вашої уваги, ні нервів. Ось як про це писав Марк Аврелій майже дві тисячі років тому:
'Споглянь, наче з висот, на многотисячні стада і многотисячні церемонії; на мінливу плавбу – і в бурю, і в затишшя; на розмаїття всього, що виникає, співвиникає, зникає. Помисли й про тих, які вже давно віджили своє, і про тих, які житимуть після тебе, і про тих, які й нині живуть серед чужих народів: скільки ж то людей навіть не знають твого імені, скільки – скоро його забудуть; а скільки, хоч нині, може, й хвалять, – скоро ганитимуть. Воно не варте й згадки – ні пам'ять, ні слава, ні все інше.'
Якщо спробувати такий погляд, то кілька днів чи тижнів без інтернету, чи звільнення з роботи не будуть здаватися найбільшим лихом в світі. Якщо регулярно практикувати таку 'перспективу', то здатність переносити проблеми і труднощі лише покращиться.
#6 Одна з самих популярних духовних вправ – ведення щоденника.
Думаю, що багато з вас вели щоденника в деякі короткі проміжки вашого життя (часто, люди починають і кидають бо не знають для чого його вести). Можливо, ця публікація допоможе вам відновити цю практику і наповнити її змістом для самого себе. У гіршому випадку ведення щоденника може допомогти викинути постійні турботи з голови на папір. У найкращому випадку це може змінити ваше мислення, змусивши вас по-справжньому глибоко задуматися про події у вашому житті та про те, як ви на них реагуєте.
День можна розділити на три проміжки: ранок-день-вечір і відмічати їх подумки чи, найкраще, письмово: в спеціальному застосунку, в нотатках в телефоні, чи традиційно на папері.
Але найважливіше в кінці дня:
'Коли світло прибрано і моя дружина мовчить, усвідомлюючи цю звичку, яка тепер є моєю, я переглядаю весь свій день і повертаюся до того, що я зробив і сказав, нічого від себе не приховуючи, нічого не пропускаючи'.
- Сенека
'Зізнайся, не приймай сон на ніжні повіки
Поки не підрахуєш кожну справу дня
- Як я помилився, що зробив або не зробив?
Тож почніть, і так перегляньте свої дії, а потім
За підлі вчинки докоряй собі, за добрі радій'.
- Епіктет
Приклад: "Медитації" Марка Аврелія, мабуть, найвідоміша книга стоїків з усіх, ніколи не була призначена для публікації – це був власний приватний щоденник римського імператора.
А як це роблю я? Веду щоденника на папері, фікскую, що робив весь день, з ким і про що говорив, скільки часу витратив на яке діло (структуровано по ролях, якими я наповнюю власне життя), та записую свої рефлексії. Потім переношу все в Ексель і обраховую статистику по місяцях.
#7 Запитай Сократа.
Коли ми думаємо як вчинити і як покращити якість нашого рішення, то можемо не лише нескінченно аналізувати і шукати відповідь самотужки, але й покликати на допомогу вчителя.
'А кого, – запитаєш, – маю кликати? Цього чи он того? – А ти звернися хоча б до предків, у них же не бракне часу. Не лишень живі, але й ті, що колись жили, можуть прийти нам на допомогу.'
- Сенека
Стоїки вважали, що ми можемо отримати суттєве розуміння мети життя, або просто необхідних наступних кроків, обговоривши питання з досконало мудрою людиною, з ідеальним Мудрецем. У той час як багато інших філософій і релігій стверджують, що їхній засновник був досконалим, стоїки цього не робили. Натомість вони стверджували, що не гріх використовувати будь-чию мудрість, якщо вона відповідає належним критеріям. І ми також здатні уявити досконалість, тому що ми народжені з розумом. "Насіння" мудрості та чесноти живе всередині нас у формі наших найглибших моральних упереджень.
Ми часто можемо бути більш об'єктивними, коли робимо крок назад і розглядаємо, що означає для іншої людини виявляти мудрість...
Можете долучити до свого питання Сократа, Марка Аврелія, чи магістра Йоду.
Як би він вирішив ваше питання? Що б порадив? На що б спирався при ухваленні рішення? Чому?
Попрактикуйте цей підхід у простіших питаннях, задавайте хоча б одне питання на день до Сократа. Це суттєво покращить якість рішення ваших питань.
#8 Ця духовна вправа легендарна – memento mori (пам'ятай про смерть).
Стародавні стоїки були особливо видатними у своїй практиці memento mori і часто розмірковували про близькість, невідворотність і вірогідність смерті. Один із нарисів Сенеки навіть має назву "Про короткочасність життя". У своєму "Моральному листі" Сенека чітко посилається на цю концепцію і закликає нас максимально використовувати свій час:
'Готуймо свій розум так, ніби ми підійшли до самого кінця життя, нічого не відкладаймо. Давайте щодня зводити життєві баланси... У того, хто щодня наносить останні штрихи у своє життя, ніколи не бракує часу'.
В чому користь memento mori? Вправа допомагає вирватися з дурної рутини, яка заколихує у дрібницях, допомагає цінувати все навколо і перетворити життя на цінну і осмислену подорож.
А ось про наших близьких:
'... Таким чином ви теж нагадуєте собі, що об'єкт вашого кохання смертний; це не ваша власність; це дано тобі на теперішній час, не назавжди й не назавжди, але як смоква чи гроно винограду в певну пору року'.
- Епіктет
Марк Аврелій дав нам, мабуть, найяскравіший образ зі своїх Роздумів:
'Вважайте себе мертвим. Ви прожили своє життя. Тепер візьміть те, що залишилося, і проживіть належним чином'.
Я часто ставлю собі таке питання: за якою справою я б хотів, щоб смерть застала мене?
#9 Поговоримо про принцип Amor Fati.
Латиною він означає "любов до своєї долі" та описує ставлення, за якого людина не тільки приймає все, що відбувається в житті, включаючи нещастя та втрати, але й справді любить це, сприймає з ентузіазмом вдячності.
'Не вимагайте, щоб усе відбувалося так, як ви хочете; а бажайте, щоб воно відбувалося так, як відбувається: і у вас все буде добре'.
- Епіктет
Ось як це можна практикувати:
Кожна життєва трудність дає нам можливість повернутися всередину і викликати власні занурені внутрішні ресурси. Випробування, які ми переживаємо, можуть і повинні познайомити нас з нашими сильними сторонами.
Розсудливі люди дивляться далі на сам інцидент і прагнуть виробити звичку використовувати його з користю.
Під час випадкової події не реагуйте випадково: не забудьте звернутись до себе та запитати, які у вас є ресурси, щоб впоратися з цим. Копайте глибоко. У вас є сильні сторони, про які ви навіть не підозрюєте. Знайдіть правильні. Використайте це.
Любити свою долю, звичайно, важче, коли подія, з якою ми стикаємося, є небажаною, тому давайте зосередимося на цьому. Ми можемо отримати погані новини, ми можемо зробити помилку на роботі, ми можемо когось ненавмисно засмутити, втратити близьких, ми можемо отримати травму, список нескінченний. Така доля, таке життя.
Якщо ми завчасно підготуємо власну реакцію на ці ситуації, натхненну любов'ю, ми не будемо застаненеми зненацька, коли вони виникнуть.
Пам'ятайте: розумного доля веде, а дурня – тягне!
Деякі питання до вас самих наприкінці:
-Що ви думаєте про такі духовні вправи?
(погляд згори, ведення щоденника, поклич Сократа, memento mori, amor fati)
-Чи практикуватимете їх?
-А які ще духовні вправи ви використовуєте? Не обов'язково стоїчні, напишіть, будь ласка.
На цьому закінчую описувати найбільш відомі духовні вправи.
Стоїчні духовні вправи на цьому далеко не вичерпалися і, мабуть, якщо буде запит, то писатиму про них у майбутньому, дайте знати, якщо цікаво.
Вміння ставити питання та перебувати в них не менш важливе аніж самі відповіді.
Отже, починати треба з себе, з свого уявлення про речі та ставлення до них. Веду канал, який присвячений саме таким питанням. Сподіваюсь, що він буде корисним.
Заснований на стоїчній філософії, з залученням інших напрямків та практик направлених на досягнення найкращого життя.
https://t.me/metanoia_zsbs
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
