10 червня 2023, 13:35

МАЙБУТНЄ, ЯК СВІЙ ШЛЯХ

www.METANOIA.mba – ми перезапустили сайт і, нарешті!, пішли з тільди. Будемо вдячні за коментарі, ідеї та пропозиції по сайту та програмі.



#МАЙБУТНЕ

Часто ми займаємося вигадуванням майбутнього. Доброго чи поганого. Процес вигадування доброго майбутнього переносить нас у солодкі мрії, і навіть не вимагає вставати з дивану. Процес вигадування поганого майбутнього називається 'страх' і переносить нас у місце, де наші вигадки зменшують наш же життєвий простір. Але є й інша стратегія. Ось як вона виглядає:

'Тебе турбує майбутнє? Будуй сьогодні. Ти можеш змінити все. На безплідній рівнині виростити кедровий ліс. Але важливо, щоб ти не конструював кедри, а садив насіння.' – Антуан де Сент-Екзюпері

- Чи згодні ви з цим висловленням?

- Чи маєте ви схильність 'конструювати кедри'?

- Над садовинням якого насіння ви можете попрацювати сьогодні?

#СВОЯ-ЦИТАДЕЛЬ

Погодьтесь, що в житті більшість речей від нас не залежиать. А ті що залежать, радше, це ті, які знаходяться всередині нас. Отже, найперше, що ми маємо зробити – розвивати власні чесноті і уникати пороків. Це передумова тих звершень, які ми можемо здійснити у зовнішньому світі. Ось як цю думку сформулював Зенон з Кітіону – засновник стоїцизму (близько 334 року до н.е.).

Стоїцизм підкреслює важливість відданості розуму, доброчесності та гармонії з природою. Зенон вчив, що щастя можна досягти шляхом підкорення своїх страхів, пошуком моральної принциповості та відданості мудрості.

'Людина підкорює світ, підкорюючи саму себе.'

- Чи згодні ви з таким підходом?

- Якщо шлях всередині себе, то яким чином його знайти?

- І як в такому випадку не усунитись від світу, а навпаки?

#ШЛЯХ

Як можна назвати людину, яка не знає свого шляху? Безпутня...?

Зараз багато людей втратили своє попереднє життя і намагаються знайти свій власний новий шлях. Таких і раніше було багато і завжди буде багато. Це нормально не знати свого шляху.

Але недобре не намагатися віднайти його. Недобре жити життя, яке продиктоване кимось іншим, суспільством, обставинами. Бо ти наче є, а наче і немає.

Ось рецепт від класика стоїцизму – Епіктета:

'Спочатку скажіть собі, ким би ви були; а потім зробіть те, що маєте зробити.'

Він простий, аж надто, але подивіться на нього так:

1) Чи знаєте ви ким ви хочете бути?

Частина відповіді базується на тих ролях, які вам випали у драмі життя і які ви маєте зіграти якнайкраще...

2) Якщо не знаєте, то варто займатися пошуком та діяти, аби мати, а не маятися життям

3) Якщо знаєте свій шлях, то варто спокійно йти по ньому. Збільшувати свою спроможність і можливості робити свою роботу і жити своє життя.

Де ви зараз? На пункті 1), 2) чи 3)? Напишіть в коментарях

#Metanoia

Вміння ставити питання та перебувати в них не менш важливе аніж самі відповіді.

Отже, починати треба з себе, з свого уявлення про речі та ставлення до них. Веду канал, який присвячений саме таким питанням. Сподіваюсь, що він буде корисним.

Заснований на стоїчній філософії, з залученням інших напрямків та практик направлених на досягнення найкращого життя: https://t.me/metanoia_zsbs

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

''Віра в себе'': від популярної літератури до праксису філософії

Сьогодні ідея "віри в себе" є майже всюдисущою. Вона звучить у популярній психології, мотиваційній літературі, бізнес-книгах і соцмережах. Але коли люди приходять із реальними екзистенційними запитами – розгубленістю, виснаженням, втратою сенсу або вибору – часто виявляється, що ці формули не працюють або навіть тиснуть...

Франсуа де Ларошфуко: чому максими XVII століття читаються як текст про сьогодні?

Є книги, які хочеться підкреслювати. І є книги, після яких хочеться помовчати. "Роздуми або вислови та моральні максими" Франсуа де Ларошфуко належать до другого типу...

Праксис філософії: як класичні традиції розширюють вибір і повертають автономію

Праксис філософії – це використання багатовікових напрацювань філософії для роботи з реальними, важливими питаннями особистості. Не для того, щоб дати готову відповідь, і не для того, щоб нав'язати правильний спосіб життя, а щоб розширити поле можливого вибору і повернути людині автономію у цьому виборі...

Увага до себе: дзен, стоїцизм і скептицизм як практики внутрішньої свободи

Зараз читаю книжу Шунмьо Масуно: Zen The Art of Simple Living і в ній наводиться проста, майже буденна дзенська історія. Монах звертається до себе: - Гей, майстре! - Так...

50+ філсофських книжок українською мовою як результат 2025

Цього року мені виповнилося 50 років. Це не просто дата – це внутрішня межа, момент уважного погляду назад і ще уважнішого погляду вперед. Одним з подарунків, які хотілося і отримати для себе і дати іншим, став проєкт перекладу книг українською мовою – books...

Різдвяне еклектичне есе про час, дію, невизначеність і вірність собі

Вступ. Про Різдво, любов і дорослу віру Різдво не обіцяє ясності. Воно нагадує про таємницю. У християнській традиції є формула, коротша за всі пояснення: Бог є любов...