Більше Шимківих!
Не втримаюсь, щоб не прокоментувати призначення голови "Майкрософт-Україна" Дмитра Шимківа заступником голови президентської адміністрації, відповідальним за реформи.
Це – перший паросток цивілізаційного прориву. Досягнення Майдану. Те, що давно потрібно Україні. Поясню причини мого захоплення.
Шимків походить бізнесу, із транснаціонального бізнесу, а не пострадянського олігархату. Він – не тільки людина інтегрована у західну систему цінностей і освічена щодо того, як функціонує глобальна економіка та яке місце у ній займає Україна, але і носій цілковито іншої культури праці. Поєднання західного досвіду із досвідом у бізнесі гарантовано дає більш дисциплінованого, націленого на результат менеджера, який не може собі дозволити таку поширену в українському суспільстві непунктуальність, необов'язковість і розхлябаність. Якщо ці характеристики помножити на патріотизм, то очевидно, що це і є новий український держслужбовець в ідеалі.
Зупинюсь окремо на тому, чому факт переходу із приватного сектору у публічний є обіцяючим. Професіонали, які працювали у бізнесі, тим більше у мультинаціональній корпорації, яка ставить дуже високу планку професійних вимог навіть до найменшого її гвинтика, оперують набагато ефективніше, ніж спадкові бюрократи.
Я немало зустрічала молодих і в принципі недурних людей, які змолоду працюють на державній службі. На мою думку, такий досвід вбиває потенціал. Як у кожної спільноти, в української бюрократії є своя організаційна культура. Головні параметри цієї культури можна сформулювати наступним чином: зв'язки важливіші, ніж досягнення, нікуди не поспішай, сиди спокійно, пристосовуйся, не кидай викликів, не йди на ризики, не проявляй ініціативи чи забагато фантазії. Одним словом, не виділяйся і вписуйся у пострадянський формат. Найдеструктивніша для України совкова мрія – мати "тепле місце" за будь-якої влади і при цьому робити якнайменше, але стабільно отримувати чи то зарплату, чи, ще гірше, корупційні потоки. Це у нас називається "людина влаштована". Не треба пояснювати, що чиновники з такою корпоративною культурою неспроможні побудувати нову країну, навіть, якщо деякі з них клянуться, що щиро цього прагнуть.
У бізнесі діє справедливіша система – меритократія. Винагороджується результат, досягнення, нові ідеї. Немає настільки чіткої ієрархічності. Бізнес існує завдяки клієнтові, тому навіть великий бос не бачить для себе нічого принизливого у прямому контакті із найдрібнішим споживачем. Це як Стів Джобс сам пакував гаджети "Apple", щоб до кожної дрібниці відчути досвід покупця, чи засновник американської мережі ресторанів "Chipottle" Стів Еллс сам їздить по своїх ресторанах, спілкуючись з працівниками і клієнтами. В принципі, чиновники теж існують завдяки громадянам і найняті ними на службу, але, не треба пояснювати, що у нашій країні цей зв'язок перевернутий з ніг на голову, коли чиновники – це небожителі, а платники податків – їхні кріпаки.
Проте закостенніня державного апарату є проблемою світовою, не лише пострадянською. У США, наприклад, державні службовці у суспільній свідомості вважаються менш винахідливими, динамічними і ефективними, ніж ті, хто працює у приватному секторі. Для ринку праці США характерно те, що людину з бізнесу охоче беруть на державну службу, тоді як людині із публічного сектору у бізнес- структурі влаштуватися майже неможливо. Вийнятки становлять особистості-зірки, які досягли високих посад і впізнаваності, але це уже інша тема, феномен "дверей, що обертаються" -"revolving door".
До цього всього, Шимків – активіст Майдану. Постреволюційній владі треба залучити набагато більше подібних менеджерів, адже подолати опір величезної паразитуючої державної машини, яка не хоче реформуватись, одній людині нереально. У нашій країні повинен бути створений цілий клас таких професіоналів-однодумців, які можуть і хочуть змінити Україну.
Зараз подібні ініціативи є серед громадянського суспільства – сайт українських випускників зарубіжних університетів http://proukrgov.info/.
Але чіткий запит, прояв політичної волі повинен іти від влади, насамперед від уряду і новообраного Президента. Не займатися дешевим піаром, як це робив Ющенко, запросивши випускників закордонних вузів слати резюме на електронну скриньку, яку ніхто не перевіряв, а розшукувати і агресивно рекрутувати талановитих людей. Треба реально дивитись на речі: Україна потребує їх більше, ніж вони -України.
